WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЖурналістика, ЗМІ → Державне регулювання діяльності національних ЗМІ в умовах глобалізації (за матеріалами закордонних досліджень) - Реферат

Державне регулювання діяльності національних ЗМІ в умовах глобалізації (за матеріалами закордонних досліджень) - Реферат

Проте, директива ЄС та квота, накладена французьким урядом, викликали обурення у Сполучених Штатах, як найбільшого світового експортера аудіовізуальної продкуції (за оцінкою ЮНЕСКО 85 відсотків усіх показів фільмів по всьому світі походять з Голлівуду, що отримуює 50 відсотків своїх прибутків з-закордoну) [16, 33]. Ця ініціатива європейських країн, крім значних матеріальних втрат, може призвести до втрати американцями економічного контролю в індустрії розваг. Американські продюсери занепокоєні наслідками директиви, адже щороку вони отримують 3,7 млрд. прибутку від експорту фільмів та передач у країни ЄС (в той час як лише 288 млн. коштують французькі фільми, імпортовані у США). Тому, відповіддю Голлівуду на директиву ТБК була організація кампанії з лобіювання відповідних дій проти ЄС, що відобразилося на роботі Уругвайського кола багатосторонніх переговорів.

Додатковим заходом для розвитку французької кінематографії є інвестиційна вимога власникам телевізійних каналів спрямовувати 15 відсотків свого обороту на продукування "оригінальних французьких робіт". Більшість виконавчих директорів французьких телекомпаній вважають, що інвестиційної вимоги було б цілком достатньо, натомість жорсткі рамки квот залишають їх у постійному пошукові телепродукції, адже "своїх кінофільмів та програм хронічно не вистачає" [17]. Більше того, обурення продюсерів викликає той факт, що Франція є єдиною країною ЄС, яка вимагає телестанції купувати продукцію виключно своїх партнерів по Співтовариству – в той час як не існує жодних механізмів, щоб примусити інших, включаючи партнерів по ЄС, купувати французьку продукцію. Економічні мотиви, що приводять на свій захист противники політики протекціонізму, доповнюються й політичними та естетичними. Так, власники телеканалів стверджують, що протекціоністські бар'єри "віджили у світі творчого змагальництва та розширення візуального вибору" [18].

Іншим інструментом політики протекціонізму французького уряду є запровадження субсидій для вітчизняної кіноіндустрії з метою стимуляції її розвитку. Завдяки державному фінансуванню щороку у Франції знімається 130 фільмів. Проте, попит значно перевищує пропозицію. Не дивно, що між субсидіями та квотами американська індустрія розваг не заперечує проти субсидій, пояснюючи це тим, що підтримка національного кіно збільшить загальний попит (а від того виграє сама ж кіноіндустрія США, за умови, якщо Франція скасує квоти).

Результатом запроваджених заходів було певне збільшення транслювання європейської телепродукції на французьких каналах загалом [19]. Проте, як зазначається у звіті комісії щодо запровадження 4-ої та 5-ої статей директиви ТБК, канали, що спеціалізуються саме на трансляції художніх фільмів, не дотримуються вимоги [20, 65]. Крім того, ситуація ускладнюється ще й тим, що завдяки розвитку цифрових технологій, інтернету та нових каналів, можливості споживачів значно збільшилися, а державі, у свою чергу, важче контролювати процес вибору та споживання культурної продукції [21].

На думку багатьох авторів, серед них Софі Мерньє, Карен Райнаман, Білл Грантам та інш., ефективність найчастіше використовуваних інструментів інформаційної політики, таких як тарифи, квоти, субсидії, на жаль, є мінімальною, проте, політичний резонанс, які вони викликають, та економічні наслідки є значними. Вони стверджують, що суперечки щодо квот на культурну продукцію мають під собою, скоріш за все, економічну основу, а саме, питання робочих місць та цін, а не питання національної безпеки та права на існування культур [22, 13]. Ми не погоджуємося із зазначеною точкою зору, натомість, вважаємо, що на початковому етапі дебатів економічний компонент дійсно мав першочергову вагу, в той час як розгортання риторики щодо захисту національної культури стало не просто вдалою політичною стратегією, а дійсно почало турбувати тих представників французького суспільства, яким не байдужа доля їх унікальної культури.

Досліджуючи дану проблематику ми дійшли таких висновків. По-перше, міжнародна домовленність про дозвіл країнам дискримінувати між національною культурною продукцією та продуктами іноземного походження є позитивним кроком. Проте, культурний протекціонізм у такій формі не є панацеєю: як свідчить практика, високі тарифи на імпорт товарів культурного виробництва, або обмеження у формі квот не дають бажаних результатів. Їх ефект є мінімальним не лише тому, що втрати у ефірному часі не компенсуються достатньою кількістю національної інформаційної продукції. Причина приховується глибше та полягає у магнетичній привабливості для аудиторії продуктів культурного виробництва США, а для вирішення цієї проблеми мало політичної риторики, що розгорілася навколо питання.

Натомість, вважаємо, більш ефективною та такою, що має далекосяжні наслідки, була б продумана освітня політика. В умовах постійних змін, якими характеризується феномен культурної глобалізації, така програма повинна відповідати вимогам часу, щоб забезпечти громадянську підтримку, глибоке знання і повагу до власних культурних цінностей та заохотити до творчих інновацій. Отже, це й буде предметом наступних досліджень.

State regulation of national mass media in the age of globalization (based on the results of foreign researches)

In the article author discusses effectiveness and political reasoning behind the issue of state regulation of mass media as one of the methods of overcoming negative impact of globalization on national cultures. Analyzing French protectionist policies in the field of mass media she tries to emphasize their drawbacks and benefits.

KEY WORDS: cultural capital, ideological competition, cultural protectionism, cultural exception

Список літератури

  1. Батіщева О. Випробування глобалізацією: Проблема нееквівалентності міжкультурного обміну // Ефективність державного управління: Збірник наукових праць Львівського регіонального інституту державного управління Української Академії державного управління при президентові України / За заг. ред. А.О. Чемериса. – Львів: ЛРІДУ УАДУ, 2003. – Вип. 3. – С. 55-61.

  2. Trumpbour J. Selling Hollywood to the World: U.S. and European Struggles for Mastery of the Global Film Industry 1920-1950. – Cambridge: Cambridge University Press, 2002. – 378 p.

  3. Global Culture // Human Development Report 1999, UNDP 1999. – Р. 33-34. // www.hdr.undp.org/Docs/!UN98-21.PDF/Psm.htm.

  4. Hardison O. Entering the Maze: Identity Change in Modern Culture. – Oxford: Oxford University Press, 1981. – 304 p.

  5. Baker C. Global Television. – Oxford: Blackwell Publishers, 1997. – 260 р.

  6. Berger P., Huntington S. Many Globalizations: Cultural Diversity in the Contemporary World. Oxford, Oxford University Press, 2002. – 374 p.

  7. Mowlana H. Global Communication in Transition: The End to Diversity? – Thousand Oaks: SAGE Publications, Inc., 1991. – 233 p.

  8. Ingram M. A Nationalist Turn in French Cultural Policy // The French Review, 1998. – № 5. – Vol. 71. – Р. 798 – 808.

  9. Interim Report Study on Co-Regulatory Measures in the Media Sector. Study for the European Commission. Hans-Bredow-Institut. – Hamburg, 2005. – 83 p.

  10. Wangerme R., Gournay B. La politique culturelle de la France: rapport du groupe d'experts europens et rapport national. – Paris: Documentation Franaise, 1988. – 89 p.

  11. Grantham B. America The Menace: France's Feud with Hollywood // World Policy Journal, 1998. – №2. – Vol. XV.

Loading...

 
 

Цікаве