WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЖурналістика, ЗМІ → Державне регулювання діяльності національних ЗМІ в умовах глобалізації (за матеріалами закордонних досліджень) - Реферат

Державне регулювання діяльності національних ЗМІ в умовах глобалізації (за матеріалами закордонних досліджень) - Реферат

Реферат на тему:

Державне регулювання діяльності національних ЗМІ в умовах глобалізації (за матеріалами закордонних досліджень)

Радикально змінюючи обличчя світу та проникаючи в усі сфери життя людства, глобалізація призвела до комерціалізації культури. У нових умовах книги, газети, журнали, кінофільми та аудіопродукція є специфічними товарами культурного виробництва та носіями ідеологічних дискурсів, якими їх наділяють виробники: чи то масмедіа корпорації, чи то кіностудії, чи інші суб'єкти глобального культурного обміну. На світовому інформаційному ринку склалася ситуація, за якої для країн-імпортерів існує чимало потужних механізмів засобів масової інформації (ЗМІ) для маніпуляції аудиторією, в той час як для інших — існує одна єдина альтернатива: або споживати наявну культурну продукцію, або опинитися в інформаційному вакуумі. В результаті, крім економічної конкуренції, на ринку ЗМІ відбувається боротьба ідеологій, що має важливі наслідки для культурного процвітання та політичної стабільності країн [1, 57].

Сьогодні ця проблема стала актуальною як для розвинутих країн, так і для країн Третього світу. Практика показує, що часто на захист національних інтересів стає держава, регулюючи діяльність ЗМІ та імпорт культурних товарів. Це породжує політичну незгоду усередині країни, тому що сприймається як прояв "недемократичності" державного режиму, а також – на рівні міжнародних відносин, кваліфікуючись як недотримання угод з вільної торгівлі. Отже, метою цієї розвідки є проаналізувати економічну ефективність та політичну мотивацію існуючих методів впливу на діяльність ЗМІ з боку держави. Ставимо завдання виявити переваги та недоліки втручання держави у процес культурного обміну і проілюструвати це на прикладі політики протекціонізму Франції.

Проблема державного регулювання діяльності ЗМІ вкрай заполітизована, крім того у торгівлю товарами ринку інформації задіяні значні капітали зацікавлених сторін, а це, у свою чергу, призводить до заангажованості акторів та браку виваженого, об'єктивного погляду. Більшість статей мають конкретно практичний характер та присвячені політичному обґрунтуванню заходів, що застосовуються державами, залишаючи осторонь питання їх ефективності та демократичності. Це пов'язано із природою феномену і з його великим політичним та економічним значенням: від висновків, до яких прийдуть політики та конкретних заходів, що будуть вжиті на глобальному інформаційному ринку, залежатиме міжнародна стабільність.

На сьогодні можна стверджувати, що ворогуючі табори прихильників культурної глобалізації та їх опонентів – представників анти-глобалізаційного руху – однаково активні у доведенні своїх позицій. У цьому контексті слід згадати відомих агітаторів ідеї глобалізації політиків, фінансистів та науковців Збігнева Бжезінського, Самуеля Хантінгтона, Джорджа Сороса, Френсіса Фукуяму та анти-глобалістів, що намагаються науково довести згубний вплив глобалізації на культури – Ігнасіо Раньйон, Жан-Марі Ле Пен, Кристофер Бейкер, та ін. Обидва табори розгорнули активну політичну кампанію із захисту своїх позицій.

1. Товари культурного виробництва як об'єкти міжнародної торгівлі. Культура у наш час глобалізації стала об'єктом економічних відносин: культурні надбання націй та народів перетворилися на важливі об'єкти торгівлі та почали конкурувати за споживача. Керуюючись законами вільного ринку обмін культурною продукцією базується на економічному стимулі максимізації прибутків, а не на альтруїстичних чи соціально бажаних мотивах. Продукування та поширення культурної продукції підкоряється тепер економічним законам виготовлення та маркетингу. Менш конкурентноздатні культури, таким чином, приречені на зникнення, якщо вони не спроможні поступитися традицією в ім'я іновацій та модернізації.

Одним з аспектів проблеми, що розглядається, постає відсутність механізмів забезпечення права інтелектуальної власності на культурні товари. Найбільш складним випадком є ситуація, коли, наприклад, зразки усної народної творчості багатьох народів активно використовуються як сюжети до художніх та анімаційних фільмів Голлівуду, який дуже часто спотворює їх первісний зміст. Останній факт викликає обурення націй та народів, що є "авторами" використаних ідей, але за браком правової бази вони неспроможні довести своє "авторське" право та накласти відповідні санкції, і, гірше того, вимушені платити за подібну продукцію та споживати її [2, 259]. Інший вимір проблеми, більш організований у правовому відношенні, – це міжнародна торгівля фільмами, теле- та радіопередачами, книгами та інш.

Питання особливого статусу культурної продукції було порушене на Уругвайському колі багатосторонніх переговорів учасників Світової організації торгівлі (СОТ) у 1993 р., де країни Європейського співтовариства (ЄС) запропонували поняття "культурної винятковості" на позначення особливого статусу товарів культурного виробництва, які, на думку авторів ідеї, не повинні підлягати діям законів вільної торгівлі. На тій же ж зустрічі у традиційному порядку денному постало нове питання інтелектуальної власності на культурні надбання, а дебати, що виникли навколо цього питання, мало не зірвали зустрічі.

Згідно із Північноамериканською угодою з вільної торгівлі (НАФТА) для введення обмежень у торгівлю товарами культурного виробництва країни повинні попередньо узгодити такий крок на міжнародному рівні. Подібне питання було порушене на переговорах щодо Багатосторонньої угоди з інвестицій, викликавши диспут між країнами, що не дотримуються вимоги особливого статусу товарів культурного виробництва (Німеччина, Японія, Великобританія, Сполучені Штати) та країнами, що підтримують концепт культурної винятковості (Канада, Франція) [3, 34].

Найбільш відчутними стали наслідки переговорів для американських кінопродюсерів, продюсерів музичної індустрії та для уряду Сполучених Штатів загалом, тому що через існування концепту культурної винятковості питання культурної продукції залишилось поза сферою дії міжнародних угод з вільної торгівлі та обмежує права репресалій з боку країн-експортерів, зокрема США, у випадку введення іншими країнами квот і тарифів на імпорт американської культурної продукції. Таким чином, протест країн ЄС та Канади проти культурної гомогенізації отримав своє правове оформлення у виключенні аудіовізуальних продуктів із Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ) та Північноамериканської угоди з вільної торгівлі. Проте, Сполучені Штати, як найбільший у світі експортер зазначеної продукції, мають право запровадити антидемпінгове мито на фільми, що імпортуються у США.

2. Мотиви контролю змісту ЗМІ з боку держави. Природа конфлікту та диспропорція у сучасному глобальному інформаційному обміні визначається цінностями та переконаннями, що поширюються каналами ЗМІ. У такій ситуації держава постає гарантом стабільності та збереження національної культурної ідентичності, що стала об'єктом уніфікуючих тенденцій.

Згідно із популярною на Заході, зокрема у Сполучених Штатах, ідеологією глобального відкритого суспільства глобалізаційні процеси розглядаються як універсальний наратив позитивних змін, прогресу та розвитку. Вважається: чим більше інтегрована країна у простір світового інформаційного обміну, тим прогресивнішою та демократичнішою вона є. З одного боку, будь-який спротив глобалізації засуджується як націоналістичний та фундаменталістський, а стабільна національна ідентичність постає об'єктом атак як уособлення традиціоналізму, ізоляціонізму, непримирення та стагнації. З іншого боку, наголошується на унікальній можливості культурного діалогу та розвитку мультикультуралізму, що привносить з собою глобалізація, примирюючи нації та народи та пропагуючи космополітичні цінності.

Проте, у таборі опонентів існує думка, що такий спрощений підхід та підміна дифініцій у політичній риториці щодо глобального міжнародного обміну інформацією призведуть до культурного домінування Сполучених Штатів та занепаду менш конкурентноздатних культур. Крім того, варто зауважити, що потрібно розрізняти "культурну глобалізацію", одним з аспектів якої є відкритість до різноманіття змісту іноземних ЗМІ та функціональна пов'язанність іншими країнами світу, і "культурною залежністю", за якої нація через відсутність національної конкурентноздатної медіаіндустрії цілковито залежить від імпорту, наприклад, американської кінопродукції.

Loading...

 
 

Цікаве