WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЖурналістика, ЗМІ → Загальна характеристика музичного телеефіру України у 2007 році - Реферат

Загальна характеристика музичного телеефіру України у 2007 році - Реферат


Реферат на тему:
Загальна характеристика музичного телеефіру України у 2007 році
?
Як зазначають дослідники, електронні ЗМІ нині є найдоступнішим засобом одержання культурної інформації для широкого загалу населення України. Стрімка ж розбудова мережі телеканалів і радіостанцій у пострадянській Україні зумовила істотне урізноманітнення музичного теле- і радіоефіру, наявність в електронному медіапросторі широкого жанрового і тематичного спектру музичних програм, а отже й широкого спектру культурних пропозицій. Зокрема, знаменням часу стала поява спеціалізованих ("нішевих") вітчизняних музичних і культурологічних телеканалів і радіостанцій, досвід і перспективи роботи яких потребують окремого ретельного аналізу. До того ж, за доби суспільної трансформації сфера електронних ЗМІ перетворилася на показову "лабораторію" ринкових реформ, становлячи нині потужну культурну індустрію, де провідну роль відіграють недержавні форми власності. З огляду на це, музичні теле- і стали, з одного боку, барометром конкурентноздатності української національної музичної культури в електронному медіа просторі, з іншого - показником культурно-мистецких уподобань вітчизняної бізнес- і політичної еліти (передусім, власників та спонсорів електронних ЗМІ та студій-виробників, замовників і спонсорів певних музичних програм).
Спостерігається й поступове збільшення в останні роки (2005-2007) частки продукції власного виробництва українських телеканалів, коли "ще помітніше зросла частка передач українською мовою (головно за рахунок дублювання російських та американських фільмів, мильних опер тощо). Найвідчутніше результати "націоналізаційних" зусиль проявилися на музичних телеканалах (M1, OTV, Enter-music) [виділення наше], де частка української музики зросла з 10-15% до 35-50%" [1, 91] .
Фактично за останні 15-16 років відбулося становлення національного телебачення як такого. Важко не погодитися із відомими дослідниками, що за доби СРСР "...українського телебачення як такого не існувало... На державний канал, що транслював свої передачі з Києва, перемикалися здебільшого тільки в ті години й хвилини, коли показували цікавий фільм... Офіційна хроніка, як і раніше, переважно дублювала московські новини, цікавих авторських передач практично не існувало" [34, 674]. Що ж до перших пострадянських років, то "московське (тепер російське) телебачення ще довго утримувалося на теренах України. Лише починаючи з 94-го його рішучіше починають тіснити українські виробники" [34, 675]. Не є винятком і становлення українського музичного телебачення. Про важливість музичного телемовлення в медіа просторі пострадянської України свідчить хоча те, що низка музичних телепроектів і їхніх творців за підсумка ми 2006 року були відзначені головною в нашій державі премією в царині телемовлення "Телетріумф": У номінації "Дитяча програма" - телепрограма "Хочу бути зіркою" (ТРК "Студія 1+1"); у номінації "Розважальна програма" - телепрограма "Шанс" (телеканал "Інтер" - АОЗТ Українська незалежна ТВ-корпорація); у номінації "Телевізійний дизайн" - О.І.Захарова за оформлення зимового ефіру на каналі "1+1" ("Новорічний карнавал", ТРК "Студія 1+1")[2 ].
Але чи досягло національне музичне телебачення рівня, гідного ТВ-індустрії високорозвинених країн світу чи навіть Росії? Якою мірою воно українським національним телебаченням, наскільки адекватно воно відображає культурні процеси в Україні? Які риси і тенденції свідчать про його рух у бік європейських стандартів національного інформаційного простору?
Спробуймо відповісти на ці запитання, проаналізувавши стан музичного мовлення на основних телеканалах України у минулому 2007 році.
За даними Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, станом на 1 січня 2008 р. в Україні налічується 1422 телерадіоорганізації, з них ліцензію на телемовлення мають 383 ттелерадіоорганізації різної форми власності. У свою чергу, 63 з-поміж останніх одержали право мовлення по всій території України. Спираючись на відомості, що містяться у Державному реєстрі телерадіоорганізацій України (станом на 1 січня 2008 року) [3], ми склали, по-перше, таблицю основних характеристик організацій-телемовників, що володіють ліцензією на загальноукраїнське мовлення), по-друге - зведену статистичну таблицю про кількість телемовників у різних регіонах України (Таблиця 1).
Таблиця 1. Кількість телерадіоорганізацій по регіонах України
(станом на 01.01.2008)
З наведеної таблиці виплаває, що незважаючи на "розквартированість" у Києві переважної більшості ТРК у Києві, все ж столиця не є в цьому плані монополістом. Хоча, за даними Представника Нацради у Києві, всі регіональні ТРК, що мають право на загальнонаціональне мовлення, здійснюють його з київських передавачів [4].
Щодо потужності основних загальноукраїнських телеканалів, за даними тієї ж таки Нацради, картина наступна (Таблиця 2).
Таблиця 2. Стан розбудови загальнонаціональних телеканалів мовлення. Станом на 1 грудня 2006 року
До того ж зазначимо, що всі перелічені у цій таблиці телерадіокомпанії, а також ТК "Тоніс" є ефірними, а отже мають потенційно більшу глядацьку аудиторію, ніж кабельні канали.
Нагляд за діяльністю українських ТРК здійснює Національна Рада України з питань телебачення і радіомовлення. Основні напрямки нагляду - дотримання норм суспільної моралі, дотримання мовного законодавства, використання і зміст реклами, змістове наповнення телеканалів [2, 4]. Результати щорічних перевірок ТРК Нарадою подаються у розгорнутих щорічних звітах її регіональних представників. Зокрема, у звіті Представника Нацради по м.Києву за 2006 рік, зокрема, зазначено:
1. Щодо дотримання мовного законодавства і законодавства про ЗМІ України:
"Внаслідок того, що компанії почали випускати більше власних україномовних передач, відсоток оригінальної державної мови в ефірі провідних телеканалів
Loading...

 
 

Цікаве