WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЖурналістика, ЗМІ → Потреби преси щодо урядової інформації: конфлікт інтересів уряду і масмедіа - Реферат

Потреби преси щодо урядової інформації: конфлікт інтересів уряду і масмедіа - Реферат

якщо ця інформація циркулює в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, Національній академії наук, Збройних Силах, інших військових формуваннях, органах внутрішніх справ, на державних підприємствах, в державних установах й організаціях".
З понять, які згадуються в цьому переліку, закон чітко визначає лише розуміння державної таємниці. Якось необмежено розмитим виглядає поняття "відкритої інформації, важливої для держави, незалежно від того, де зазначена інформація циркулює". Незрозумілим залишається поняття "конфіденційної інформації, що є власністю держави". Проте за передачу та збирання саме такої інформації передбачена кримінальна відповідальність (стаття 330 Кримінального кодексуУкраїни, далі ККУ), а законом №2663 за порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, які містять саме таку інформацію, введена адміністративна відповідальність (стаття 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, далі КОАП). Стаття 330 може бути застосована тільки відносно осіб, яким ці відомості були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків. А от стаття 212-3 КОАП розповсюджується вже на усіх, що є, на мою думку, неправомірним. Здається, ця норма покликана стримати тих нечисленних журналістів, які все ще намагаються здобувати "гарячу" інформацію.
Отже, інформація, яка захищається державою, законом не визначена, окрім інформації, яка складає державну таємницю. Тому грифи, якими державні органи щедро наділяють різні нормативні акти (укази і розпорядження Президента, постанови, інструкції, накази органів виконавчої влади тощо) є самочинними й незаконними. Законними можна визнати тільки такі грифи секретності: "особливої таємності", "цілком таємно", "таємно", які відповідають встановленому ступеню секретності згідно із Законом "Про державну таємницю".
Втім, навіть якщо на документи ставляться грифи: "опублікуванню не підлягає", "не для друку" тощо, то мають існувати відповідні процедури надання та зняття (відкликання) цих грифів, визначатися підстави для таких дій. Вочевидь, потрібним є також регламент організації доступу до таких документів. Однак здійснений нами пошук відповідних нормативних актів не був успішним. Виявилося, що офіційно зареєстрованих Міністерством юстиції нормативних актів щодо порядку роботи з документами, які мають грифи "опублікуванню не підлягають" або "не для друку", взагалі не існує. А ось масштаби застосування цих обмежувальних грифів досить таки великі. Найбільшу кількість таких документів приймають Президент України і Кабінет міністрів, причому Президент використовує гриф "опублікуванню не підлягає", Кабінет міністрів - гриф "не для друку", а відомства - в основному гриф ДСК (95 з 1636 документів, прийнятих Президентом у 2000 році, мали гриф "опублікуванню не підлягає", у 2001 році - 78 з 1461; у 2002 році - 74 з 1479; кількість документів Кабміну з грифом "не для друку" була у 2000 році - 85 з 2387, у 2001 році - 39 з 2372, у 2002 році - 100 з 2672).
Зрештою, з цих констатацій можна зробити лише один висновок. Рішення про те, яку інформацію треба захищати, держслужбовці хочуть приймати виключно на свій розсуд. Закон №2663 покликаний закріпити та охороняти це бажання. Тепер журналіст, отримавши будь-яку інформацію, не може бути впевнений, що вона є відкритою, і повинен, суворо кажучи, отримати дозвіл на її публікацію у відповідного органа державної влади, у власності, користуванні чи розпорядженні якого повинна бути ця інформація. А це означає введення цензури, яка заборонена статтею 15 Конституції України. Ситуація, що склалася, є неприпустимою. Для її зміни необхідно дати визначення "конфіденційної інформації, яка є власністю держави" в законодавчому акті, вказати критерії, за якими інформація класифікується таким чином, і скласти та оприлюднити вичерпний "Звід відомостей, які віднесені до конфіденційної інформації, що є власністю держави". Використання інших незаконних обмежувальних грифів необхідно припинити.
Висновки
За Законами України "Про інформацію" та "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" державою гарантується вільний доступ до відкритої інформації та переважне право на її отримання в зв'язку з веденням професійної діяльності, в тому числі за інформаційними запитами щодо доступу до офіційних документів та інформації про діяльність органів державної влади, способом отримання інформації про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування через відповідні інформаційні служби цих органів та в порядку акредитації при державних органах і органах управління об'єднань громадян, та через купівлю-продаж інформаційної продукції та інформаційних послуг.
Необґрунтована відмова в наданні інформації, несвоєчасне надання інформації, навмисне приховування інформації кваліфікуються як правопорушення в інформаційній сфері, а незаконні дії громадян і юридичних осіб в інформаційній сфері можуть бути оскаржені в судовому порядку, і суд має повноваження оцінювати обґрунтованість відмови в доступі до інформації за інформаційним запитом. Що ж до обмежень права на інформацію, то відповідно до ст. 34 Конституції України можливість їх застосування пов'язується з необхідністю забезпечення дотримання громадських, політичних, економічних, соціальних та інших прав, свобод і законних інтересів громадян, прав та інтересів юридичних осіб і держави.
Водночас реалізація права на інформацію ускладнюється через недостатню чіткість положень Закону України "Про інформацію" щодо класифікації інформації на відкриту та інформацію з обмеженим доступом, визначення конфіденційної інформації та регулювання порядку доступу до конфіденційної інформації, які до того ж не приведені у відповідність із чинними конституційними нормами.
Список використаної літератури
1. Постанова Верховної Ради України "Про підсумки парламентських слухань "Суспільство, засоби масової інформації, влада: свобода слова і цензура в Україні" від 16 січня 2003 р. № 441-IV
2. Указ Президента України "Про підготовку пропозицій щодо забезпечення гласності та відкритості діяльності органів державної влади" від 1 травня 2001 р. № 325/2001
3. Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади" від 1 серпня 2002 р. № 683/2002
4. Постанова Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо подальшого забезпечення відкритості у діяльності органів виконавчої влади" від 29 серпня 2002 р. № 1302
Loading...

 
 

Цікаве