WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЖурналістика, ЗМІ → Потреби преси щодо урядової інформації: конфлікт інтересів уряду і масмедіа - Реферат

Потреби преси щодо урядової інформації: конфлікт інтересів уряду і масмедіа - Реферат

виглядає більш незрозумілою. Порядок віднесення інформації до категорії таємної, згідно із статтею 30 Закону "Про інформацію", визначається відповідними органами при дотриманні вимог Закону "Про інформацію". Оскільки стаття 21 цього закону передбачає, що джерела і порядок одержання, використання, поширення та зберігання офіційної інформації державнихорганів всіх рівнів визначаються законодавчими актами про ці органи, цілком природно очікувати, що це повинно бути відображено у відповідних законах. Але у жодному законі визначення інших видів таємної інформації, якою володіють державні органи, немає.
У другій частині статті 30 дано визначення конфіденційної інформації - це "відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов". Зауважимо, що, хоча прямо це й не сказано, власниками конфіденційної інформації можуть бути тільки фізичні або недержавні юридичні особи, оскільки, згідно із статтею 19 Конституції, "органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України", тобто не можуть поширювати інформацію "за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов". Отже, не можна вважати, що стаття 30 дає визначення "конфіденційної інформації, що є власністю держави". Ситуацію не рятує введення прийнятим законом третьої частини статті 30 - "Порядок обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави". Цей порядок був схвалений Кабінетом міністрів України у постанові №1813 від 27 листопада 1998 р. "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави". Певно, за іронією долі ця постанова була надрукована в "Урядовому кур'єрі" 10 грудня, в день 50-ліття прийняття Загальної декларації прав людини.
Згідно із п.2 постанови, центральні і місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування повинні у шестимісячний термін розробити і ввести в дію переліки конфіденційної інформації, що є власністю держави. Цій інформації надається гриф ДСК. Хто конкретно і виходячи з яких критеріїв має вирішувати, які саме відомості є конфіденційними, інструкція не визначає. Також незрозуміло, чи будуть доступні ці переліки для широкого загалу. Адже мало не кожне відомство відтепер може мати такий перелік. Із точки зору принципів інформаційного законодавства логічно припустити, що мав би бути створений і оприлюднений "Звід відомостей, які віднесені до конфіденційної інформації, що є власністю держави", але протягом 1999-2003 рр. цього не сталося. Слід також відзначити, що відповідно до п.3 постанови виконувати інструкцію повинні не тільки органи влади і місцевого самоврядування, але й підприємства, установи і організації незалежно від форм власності. У переліки може потрапити не тільки інформація, яка була створена самим органом влади, але й інформація, яка знаходиться в його володінні, користуванні чи розпорядженні. Таким чином, інформація, що потрапила до державного органу, може стати конфіденційною завдяки рішенню керівника цього органу, про що її творець (першоджерело) може навіть не здогадуватися. Згідно з п.5 інструкції документи органу законодавчої влади, вищого органу виконавчої влади та вищих судових органів, що вийшли у світ у 1991 р. та пізніше без грифів обмеження доступу, але не були опубліковані в офіційних виданнях, відтепер також розглядаються як матеріали, що містять відомості обмеженого користування з грифом ДСК. Умови зберігання, розмноження і відправлення документів з грифом ДСК не менш жорсткі, ніж для документів з відомостями, що складають державну таємницю: реєстрація і знищення чернеток і варіантів документів, заборона на означення прізвищ і навіть посад керівників організацій тощо (п.п. 17-28 інструкції). Ознайомлення представників ЗМІ з документами з грифом ДСК можливе у кожному конкретному випадку тільки з письмового дозволу керівника інституції, що надала цей гриф і тільки на підставі письмового рішення експертної комісії про доцільність передачі конкретного документа журналісту. Отже, вірогідність отримання журналістом інформації з грифом ДСК вкрай мала, тим більше, що відповідальність за розголошення конфіденційної інформації лягає на керівника органу, що її передав, а не на журналіста.
Що таке експертна комісія, який регламент її роботи, з інструкції незрозуміло. Зрозуміло тільки, що до її складу входять "працівники канцелярії, режимно-секретного та інших структурних підрозділів". П.32 інструкції відносить справу з несекретними документами до категорії ДСК, якщо у цій справі міститься хоча б один документ із грифом ДСК. Але ж в такий спосіб може бути обмежений доступ до будь-якої інформації. Дуже яскраві і характерні є, на наш погляд, п.п. 51 та 52 інструкції, згідно з якими справи з грифом ДСК, що не мають наукової, історико-культурної цінності та втратили практичне значення, знищуються. При цьому перед знищенням вони "повинні в обов'язковому порядку подрібнюватися до стану, що виключає можливість прочитання їх".
3. Особливості захисту державної інформації.
Проблеми доступу до закритої інформації
Певну відповідь на ці питання дає Концепція технічного захисту інформації (далі ТЗІ), затверджена Кабінетом міністрів України в жовтні 1997 р. Згідно з концепцією, витік інформації, яка становить державну та іншу передбачену законом таємницю, конфіденційної інформації, що є власністю держави, становить одну з основних можливих загроз національній безпеці України в інформаційній сфері. ТЗІ визначена в концепції як "діяльність, спрямована на забезпечення інженерно-технічними заходами порядку доступу, цілісності та доступності (унеможливлення блокування) інформації, яка становить державну та іншу передбачену законом таємницю, конфіденційної інформації, а також цілісності та доступності відкритої інформації, важливої для особи, суспільства і держави". Це визначення уточнюється одним із принципів формування і проведення державної політики у сфері ТЗІ: "обов'язковість захисту інженерно-технічними заходами інформації, яка становить державну та іншу передбачену законом таємницю, конфіденційної інформації, що є власністю держави, відкритої інформації, важливої для держави, незалежно від того, де зазначена інформація циркулює, а також відкритої інформації, важливої для особи та суспільства,
Loading...

 
 

Цікаве