WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЖурналістика, ЗМІ → Потреби преси щодо урядової інформації: конфлікт інтересів уряду і масмедіа - Реферат

Потреби преси щодо урядової інформації: конфлікт інтересів уряду і масмедіа - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
"Потреби преси щодо урядової інформації: конфлікт інтересів уряду і масмедіа"
ПЛАН
Вступ
1. Основні принципи надання інформації від уряду громадянам через ЗМІ
2. Правові аспекти регулюванням урядом ЗМІ
3. Особливості захисту державної інформації.
Проблеми доступу до закритої інформації
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Складовою права громадян на інформацію, гарантованого ст. 34 Конституції України та ст. 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 р., є право на отримання своєчасної, повної та неупередженої інформації про діяльність органів державної влади і місцевого самоврядування. Водночас ситуація з реалізацією права особи на інформацію в Україні охарактеризована як загрозлива, в тому числі через відсутність механізму забезпечення вільного доступу громадян до інформації про діяльність державних органів і встановлення необґрунтованих обмежень у цій сфері.
Інформація - це повітря демократії. Лише обізнане суспільство може здійснити контроль за діяльністю влади, щоб примусити її служити громадським інтересам. І навпаки, погана влада потребує таємності, щоб поховати власну неефективність, марнотратство і корупцію. Тому відкритість влади, оприлюднення інформації про те, що саме і як вона засекречує, є завжди актуальним політичним питанням, лакмусовим папірцем, що свідчить про її реальні наміри і плани. Не менш актуальним питанням є організація владою негласного отримання інформації і підконтрольність відповідних процедур.
Україні дістався у спадок важкий тягар тоталітарного минулого, коли протягом десятиріч практично вся державна діяльність була засекреченою, а намагання отримати інформацію і розповсюджувати її трактувалося як антидержавна діяльність і було об'єктом пильного стеження з боку КДБ. Втім, радянська влада ховала свої злочини, розвал економіки, власні доходи, пільги і привілеї тощо. І позбавитися цієї сумної спадщини досить-таки тяжко, бо рецидиви минулого за роки незалежності стали надто частими.
На сьогоднішній день можна говорити про таке явище як конфлікт інтересів уряду і масмедіа. Уряд, у більшості випадків, намагається приховати негативні прояви своєї діяльності і тому поширення інформації, яка негативно вплинула на їх репутацію і т.п. є для них вкрай небажаним. Інтереси уряду стосовно поширення інформації діаметрально протилежні бажанням незалежних масмедіа.
1. Основні принципи надання інформації
від уряду громадянам через ЗМІ
У міжнародному праві вироблено низку принципів, які дозволяють визначити, чи насправді внутрішнє законодавство забезпечує доступ до інформації. Тут згадати слід два принципи.
Перший - принцип максимального оприлюднення: вся інформація, яку зберігають державні органи влади, підлягає оприлюдненню, винятки можуть бути тільки для дуже обмеженого числа випадків.
Другий принцип характеризує вимоги щодо обмежень: а) виключення повинні бути ясними, б) описуватися вузько, в) підлягати суворому контролю на предмет наявності "шкоди" і впливу на "суспільні інтереси". А саме: відмова державного органу оприлюднити інформацію є виправданою, якщо, по-перше, інформація має відношення до легітимної мети, передбаченої законом, по-друге, її оприлюднення має дійсно загрожувати тим, що буде завдано суттєвої шкоди легітимній меті, і, по-третє, шкода, яка може бути заподіяна меті, повинна бути вагомішою, ніж суспільний інтерес в отриманні інформації. З цих принципів однозначно витікає, що перелік відомостей, які входять до кола обмежень, має бути вичерпно визначений і оприлюднений.
9 липня 2003 року Верховна Рада України прийняла Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо сфери охорони державної таємниці)" (номер реєстрації 2663, автори міністр юстиції Олександр Лавринович, голова СБУ Володимир Радченко, заступник генерального прокурора Сергій Винокуров, начальник Головного штабу МВС Віктор Зубчук), яким вносяться зміни до семи законів.
Проект було підтримано, але він одразу був підданий нищівній критиці експертами, журналістами, представниками західних інституцій.
Право на інформацію закріплене в статті 34 Конституції України: "Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір". Здійснення цього права може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Цей перелік підстав для обмеження доступу до інформації є вичерпним.
2. Правові аспекти регулюванням урядом ЗМІ
Зміни, внесені до закону про пресу, суттєво звужують обсяг конституційного права на інформацію (а це вже порушення статті 64 Конституції, яка забороняє обмеження конституційних прав і свобод, крім випадків, передбачених Конституцією). А саме: частина перша статті 2 "Свобода діяльності друкованих ЗМІ" тепер проголошує "право кожного громадянина вільно і незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку відкриту за режимом доступу інформацію за допомогою друкованих ЗМІ". Аналогічно звужене головне право журналіста - на інформацію: тепер журналіст має "право на вільне одержання, використання, поширення (публікацію) та зберігання відкритої за режимом доступу інформації" (п.1 частини другої статті 26). Тим самим порушені згадані вище принципи, і застосувати трискладовий тест на предмет наявності "шкоди" та впливу на "суспільні інтереси", який вже врахований у чинному Законі "Про інформацію", просто неможливо. Зокрема, неможливо застосувати концепцію публічних осіб, обсяг конфіденційної інформації про яких має бути значно більш відкритим для громадськості, ніж про приватних осіб.
Отже, тепер не дозволяється одержувати, використовувати, поширювати та зберігати інформацію з обмеженим доступом, тобто, за статтею 30 Закону "Про інформацію", конфіденційну або таємну інформацію. Відповідно до статті 30 Закону "Про інформацію" до категорії таємної належить інформація, яка становить "державну та іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі". Визначення державної таємниці та режим доступу до інформації, що являє собою державну таємницю, встановлюється Законом України "Про державну таємницю". Що ж стосується "іншої передбаченої законом таємниці", то тут ситуація
Loading...

 
 

Цікаве