WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЖурналістика, ЗМІ → Іван Франко і Наталія Кобринська біля витоків української жіночої преси. Друга половина ХІХ ст. - Реферат

Іван Франко і Наталія Кобринська біля витоків української жіночої преси. Друга половина ХІХ ст. - Реферат

літературі жіночого руху "Перший вінок" займає місце окремішнє й визначне - своїм широким закроєм тем, неперечним рівнем їх трактування а глибоким ідейним підходом, з яким подані почуття й ідеали молодих українок, пройнятих новими змаганнями" - писала дослідниця українського жіночого руху Ірена Книш.**
Високу оцінку альманахові дав також І. Франко у працях "Нарис історії українського-руської літератури до 1890 р." та "З останніх десятиліть ХІХ віку". В останній праці він писав, що альманах "Перший вінок", виданий Н.Кобринською, належить до найкращих видань з десятиліття 80-х рр. ХІХ ст., а для "історика нашої культури і нашого національного відродження ся книжечка завжди буде дорогоцінною пам'яткою. В ній, мов у дзеркалі, малюється і сумний, безтямний стан нашого ніби інтелігентного жіноцтва в давнішнім часі, і перші початки та успів'я нового руху ,і сучасний економічний та соціальний стан української жінки, селянки й інтелігентної, і почуття та ідеали жіночої молодіжи, надиханої новими змаганнями."***
А в листі до Н. Кобринської від 10 жовтня 1887 р. відповідаючи на її докори "щодо зміни ... становища зглядом народовців", І. Франко ще раз високо оцінив значення виданих ними праць. "Я думаю, щоми обоє видавництвами біжучого року хоч трішечки доказали, що можна дещо зробити й поза народовськими ложами. "Жіночий альманах", "З вершин і низин", "Наукова бібліотека" - невже се не докази? Невже так мало охоти осталось у Вас до дальшої самостійної роботи навіть після того, що самі народовці мусили за тими починами нашої самостійної роботи признати велике, майже історичне значення? А прецінь можна сказати сміло, що іменно ті наші роботи (включаю сюди і другий том "Наукової бібліотеки", котрий швидко повинен вийти) становлять майже все, що в біжучому році появилося цінного й оригінального в галицько-руській літературі!"*
І. Франко бачив, що Н. Кобринська поступово стає благовісницею шляхетних поривань за перемогу правди, за волю української жінки ,стає в один ряд з відомими діячами українського визвольного руху. Коли ж Й. Коржан розпочав працю над виданнями "Наукового словника", а це було видання енциклопедичного типу, запросив через Ф. Ржегоржа до співпраці І. Франка, то в листі до Й. Коржана писав український поет:
"Як би ви бажали ширше представити літературу, історію, культуру і етнографію русько-українського народу, то я міг би організувати для цієї мети роботу, долучаючи до неї знайомих мені українських істориків, етнографів, лінгвістів, літераторів (маю на увазі передусім п. Антоновича, Драгоманова, Науменка, Житецького, Волкова, Павлика, Терлецького, Олесницького, Кобринську), і думаю, що ми зуміли б цю частину нового словника представити набагато краще, ніж це мало місце в словнику Рігера." *
Але, не зважаючи на схвальні виступи в галицькій пресі й захоплення першим жіночим виданням галицькою громадськістю, "Перший вінок" ще не був тим проявом патріотизму, який в європейських літературах вже тоді мав місце.Насамперед це пояснювалося тим,що вміщені в альманасі оповідання та повісті були написані під впливом модної тоді тенденції-письменник повинен нав`язувати читачеві готовий вже ідеал, нав`язувати певну суспільну,політичну чи навіть національну ідею.Проте всяка творчість-це в першу чергу прояв свободи,а література тому й має могутній вплив на особистість і суспільство,що несе в собі волелюбний подих,який виголошують художні твори та їхні творці. "Якщо письменник,- наголошувала Н.Кобринська неодноразово,-одержимий однією ідеєю,яку хоче поширити обов`язково серед суспільства,він втрачає у своїх творах найсильніший елемент творчого впливу-духовне зусилля,яке приводить до бажаної ідеї.Жодна ідея,чи то національна,чи то політична не буде мати в художньому творі виправдання від того,що вона буде перетворена письменником на галерею образів або вражень. Саме ці її думки часто дратували І.Франка і саме ці думки привели її пізніше до захоплення С.Пшибишевським і модерним мистецтвом взагалі.В оповіданнях, вміщених в альманасі ще яскраво відчувається той яскравий патріотизм, який віддаляє художній твір від справжнього мистецтва. Зрозуміло, що всі авторки збірника - це початківці в літературі, хіба що за винятком О. Пчілки, та все ж розуміння ними завдань мистецтва зводилося лише до дидактичних проблем. І все ж, це був великий успіх, і як кожний успіх в літературі, чи взагалі у мистецтві, викликає не тільки схвальні відгуки, але й критику. Найбільше і найголосніше не погоджувався зі змістом і духом альманаху М. Павлик, який ще на початку жіночого руху мріяв про надання рухові виразного соціалістичного спрямування. В листі до М. Драгоманова, сповіщаючи про спроби організації жіноцтва до громадської діяльності, писав: "... дівчат наш піп втяг, завів із них церковні сестриці ... Я ж, знаючи, куди це може піти - задумав таке: з усіх тих, що вписалися дівчат, зробити таке товариство, аби сходилося в недолі й свята і слухало, що в книжечках для народу. Я даю видання "Просвіти" і коломийські, а вони найби собі вже більше (чого не може буде добути так) самі докупили за тоті гроші, що в церкві в їх руках... З дівчатами найборше все би пішло у нас, вони більш рвуться до високої науки як хлопці, а треба ж конче зробити їм окреме від мужчин товариство та дати їм що доброго читати, а потому й більше ... Я думав ще у Львові мати на вакаціях відчит про жінок. До того мені крім Мілля здався б Боровиковський, я б хотів поставити паралельно простих і "солоних".
І. Франко відразу ж побачив у задумі М. Павлика однобічний класовий підхід і писав йому про недоцільність такого шляху, а також про його метод поділу жіноцтва за класовим принципом. "Чи ви переконані, що тими статтями, які в нашім торічнім видавництві порушували жіноче питання, ми здобули симпатію в наших людей? Я думаю, що ні ... тим, що ми говорили торік про жіноче питання, ми не помогли своїй справі, а противно, деякі з наших навіть людей кажуть, що ми тим пошкодили справі." Коли ж Н. Кобринська не пристала до планів М, Павлика, він постійно конфліктував з нею, а коли в органі радикальної партії, часописі "Народ", завів рубрику "Жіноча справа", то жодного разу в ній не згадував про всі починання Н. Кобринської в жіночому русі. Завжди у конфліктах М. Павлика з Н. Кобринською І. Франко був на стороні Н. Кобринської і об'єктивно давав оцінку її громадської і письменницької діяльності. Це постійно дратувало Павлика, і в одному з листів до М. Драгоманова він писав: "Франко каже, що Кобринська - може доказати правду своїх слів про радикалів, цитатами з моїх і Ганкевичевих писань ... і так Кобринська зі своїми страханнями торжествує між іншим і через те, що Франкові байдуже честь товаришів. Бог з ними."
?
Loading...

 
 

Цікаве