WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЖурналістика, ЗМІ → Іван Франко і Наталія Кобринська біля витоків української жіночої преси. Друга половина ХІХ ст. - Реферат

Іван Франко і Наталія Кобринська біля витоків української жіночої преси. Друга половина ХІХ ст. - Реферат

всякий спосіб я надіюсь, що коли не в перших, то хоч у дальших номерах "Поступ" буде міг помістити щось із Вашого пера. Через Вас осмілюсь попросити панну Міхаліну, Вашу братову (котрої адресу не знаю), і панну Зою Окуневську до співробітництва, - надіюсь, що не відмовлять мені. Щодо братової, то її розбір "Антігони" буде в "Поступі" поміщений.
Коли б можна, то просив би я Вас налягти, щоб якнайскоріше зголошувались охотники до передплати, бо номера на оказ розсилати не буду. Вчасне надсилання передплати було б мені дуже пожадане, бо зачинаю друк майже без ніяких фондів". Таке звернення І. Франка до Н. Кобринської, в якому він не тільки прохає її про підтримку задуманого ним видання, але й визнає, що її авторитет серед галицького жіноцтва та вплив на перебіг літературних подій може відіграти позитивну роль у залученні до співпраці та передплати значну частину галицької інтелігенції, свідчило, що І. Франко високо цінив Н. Кобринську, не тільки відомугромадську діячку, але й як письменницю. У листі до Елізи Ожешкової він ще раз підкреслює, що Н.Кобринська - це авторитет у літературі та громадській діяльності. Так, у листі від 31 березня 1886 р. І. Франко, відповідаючи письменниці на питання, що цікавить її, зокрема з історії та з української літератури, писав: "Щодо сучасної нашої літератури, то Ви вже, вельмишановна пані, як бачу з Вашого листа, читали дещо, то й можете мати свій суд. Із українських писателів звернув би я Вашу увагу на одного ще, а іменно на Мирного, котрого роман "Повія" напечатали, хоч і не цілий, у збірнику "Рада", а другий роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні" виданий осібно у Женеві. З наших галицьких писателів стоїло б Вам пізнати двох, а іменно Федьковича (його повісті видав у Києві Драгоманов) і Кобринську, котра досі видала одну тільки цікаву новелу "Задля кусника хліба", а тепер лагодиться видавати "Жіночий альманах"*.
Багато праці витратив І. Франко на впорядкування жіночого альманаху а осібно слід зазначити, що деякі авторки, які згодилися взяти участь у альманасі і навіть почали надсилати до І .Франка та Н. Кобринської свої твори, не поспішали виконувати своїх обіцянок, вагалися, не вірили у появу альманаху, створеного тільки жінками. Навіть тоді, коли на шпальтах українських часописів друкувалися повідомлення про друкування альманаху, коли публічно закликалося громадскість до його передплати, Олена Пчілка, і не тільки вона, тільки розпочинала свою повість, яку призначила до цього збірника Н. Кобринської.
В листі до І. Франка, пояснюючи причину затримки повісті, Олена Пчілка писала: "... Прислати свого оповідання дуже швидко не можу. Не бачу й користі в тім, щоб альманах вийшов якомога швидше. Не в швидкості діло, а в добрості книжки. - Лежав, лежав альманах, а тут одразу й загорілось! І хватай якомога скоріш: шити, ділити - завтра Великдень! - Коли ж друк так з'єднаний з Вашим від'їздом із міста, то можна ж і, вернувшись, додрукувать альманах ... Коли ж так сильно хочете скінчити з друком до Великодня, то, значить, обходитесь без мене! Оповіданнів маю аж два готових, коли б об тім ішлося, щоб послать "щонебуть", але ж я тепер пишу річ спеціально задуману для альманаха, з ідеєю належачою до однієї з сторін жіночого просвітнього питання - і не хотіла б зляпати те оповідання як-небудь. Хочете дати мені час, - пришлю Вам дійсно щось цінне, а ні, то як собі хочете! Об тім, що мої писання опиняться в кінці книжки, - не журіться! Нехай це буде моя вина!"**.
І. Франко погодився з письменницею, і, навіть після значних скорочень, зроблених ним, повість О. Пчілки "Товаришки" зайняла четвертину альманаха, який вийшов з друку у 1887 р. із зазначенням, що жіночий альманах "Перший вінок" виданий коштом і заходом Наталії Кобринської і Олени Пчілки".
Користуючись популярністю серед галицької української інтелігенції і виконуючи обіцянку, яку він дав Н. Кобринській, зобов'язуючись допомагати у виданні жіночого альманаху, звертається до Уляни Кравченко, яка працювала вчителькою і була обізнана безпосередньо з працею педагога, з проханням написати "спомини про своє учительське життя". Пояснюючи причину свого прохання, він писав: "Пані Кобринська задумала між іншим подати "очерки про життя учительки". Очерк той написала вона, але на лихо вийшов він доволі слабий, так що якось ніяково його друкувати. Так от я рішив звернутися до Вас з просьбою: чи не могли б Ви написати свої спомини про своє учительське життя у Бібрці і Стоках, від початку до кінця, з його добрими сторонами і злими. Головне звернути би треба увагу на відносини людей, дітей і товаришів - учительки до учителів, і здається, що про все те Ви будете могти розказати багато цікавого. Статейку, будьте ласкаві, написати попросту, без прикрас, без рефлексій, давайте самі факти, подайте копії (дослівні) листів тих дівчат, що до Вас писали, і розкажіть про ту історію, котра закінчила Ваше учительство в Бібрці, із вираженням імен або й без вираження, як Вам сподобається. Я, яко редактор альманаху, дуже бажав би, щоб така стаття Вашого пера була в нім надрукована ... " І тільки з цензурних міркувань спомини Уляни Кравченко не були вміщені в альманасі.
Уляна Кравченко такі спогади тоді ж написала і надіслала І. Франкові, але вони не були надруковані в альманасі "Перший вінок"**.
Було й чимало прикрих для Франка та Н. Кобринської непорозумінь, пов'язаних з працею над виданням альманаху. Не все було гаразд і у Н.Кобринської, як це часто буває у ході творчого натхнення у всіх письменників чи майстрів мистецтва. Не зовсім вдалим було й її оповідання з життя провінційної вчительки. Тоді знову допомога І. Франка стала в пригоді їй.
Вже після виходу "Першого вінка" писала Н. Кобринська до дружини І. Франка, що без допомоги І. Франка не вдалося б їй видати альманах: "не вдала була б його сама видати, то дійсно не знаю, як і коли буду могла Вашому чоловікові за тоту велику послугу віддячитись - натепер передайте наше руське спасибі!"*
Альманах "Перший вінок" був визначною подією в українському духовному житті. На його сторінках видруковано п'ятдесят цікавих творів, що було справжнім маніфестом українського жіноцтва, на прапорі якого твердою рукою І. Франка закарбовані два гасла, яких так чекала українська громадськість - це національна єдність та соборність, тому що "сімнадцять голосів галичанок і придніпрянок, представлення усіх суспільних класів - виявили панівне бажання духовного відродження української жінки, відтворили економічний та соціальний стан міського, сільського та інтелігентського жіноцтва, вказали на нові змагання й осяги жіноцтва європейських країн, визначили роль української жінки в житті свого народу. Це не тільки перше в нас того роду видання, але й досі не перевершене. А й у світовій
Loading...

 
 

Цікаве