WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЖурналістика, ЗМІ → Іван Франко і Наталія Кобринська біля витоків української жіночої преси. Друга половина ХІХ ст. - Реферат

Іван Франко і Наталія Кобринська біля витоків української жіночої преси. Друга половина ХІХ ст. - Реферат

державних діячів, засновників політичних партій та громадських товариств, священників. Якщо визначимо собі завданням перелічити імена відомих в історії світової культури особистостей, що так чи інакше впливали на розвиток його думки істали об'єктом досліджень І. Франка, довелося б списати не один зошит, починаючи від Аменхотепів, фараонів Єгипту, від грецької та римської культур, через Середньовіччя і до часів І.Франка, то важко назвати ім'я, яке б не зацікавило нашого мислителя. І в такому багатому зібранні особистостей особливої уваги заслужила одна з перших організаторів жіночого руху та жіночої преси в Галичині Наталя Кобринська. З нею пов'язані цікаві сторінки життя І. Франка, вона в свою чергу, називала його своїм учителем.
Уважно стежачи за талановитою українською молоддю, розуміючи, якого внеску в скарбницю рідної культури можна від неї чекати, І. Франко докладав чимало зусиль, щоб допомогти їй в подоланні тих перешкод, які завжди стоять перед початківцями на їхньому шляху до пізнання таємниць творчого чи наукового ремесла.
Звичайно, при цьому він не втручався в особисте творче життя початківців, ніколи не заважав їм іти обраним шляхом, а завжди давав привід до розуміння творчої істини: кожен з них повинен відкрити сам ці таємниці, добути їх власним розумінням, шукати свою дорогу, яка неодмінно приведе до справжньої творчості.
Проте, посилаючись на художню та наукову спадщину, та численне листування І. Франка, дослідники та історики української культури чомусь зводять творчі стосунки письменника та Н.Кобринської до проблеми учитель - учень: вона нібито була його ученицею в усьому - і в літературній творчості, і в громадській діяльності. Без порад І.Франка як вихователя і вчителя молодих письменників, в тому числі і Н.Кобринської, жоден не проявив би себе особистістю ні в науці, ні в громадській діяльності*. Це не зовсім тактовне твердження, бо залежність починаючого письменника, наприклад, від волі вже визнаного, знищить його творчу особистість, зробить його, в кращому випадку тінню відомого письменника.
І.Франко як художник, як вчений прекрасно розумів, що успіх в творчості можливий лише тоді, коли письменник або науковець швидко звільниться від впливу, від опіки, і стане на шлях самостійної праці, адже в житті кожної творчої особистості криється чимало цікавих помислів, відкриттів, тривалих переживань, які витворюють з часом, в процесі великої праці, справжнього майстра. Впливи завжди будуть і завжди відійдуть, як це було в житті багатьох великих людей: деякий час під впливом геніїв знаходилися і Т.Шевченко, і Ф.Достоєвський, і І.Франко. Була під впливом І. Франка і Н.Кобринська, але це було самостійні особистості, які з повагою ставились одна до одної, однак при цьому оберігали свою творчу незалежність. Цьому є чимало підтверджень в світовій літературній спадщині. Н.Кобринська була справжньою діячкою, її громадські інтереси торкалися різних актуальних проблем сучасного їй життя, можливо навіть, що в деяких випадках вони співпадали з інтересами політичної і громадської діяльності І. Франка , але шляхи їх вирішення були у них різні. Саме це я й спробую довести у своїй роботі, долучивши до цього статті та листування І. Франка, спомини Н.Кобринської про великого письменника, цікаві, на мою думку, відгуки сучасників на громадську та літературну діяльність піонерки галицького жіночого руху у другій половині ХІХ ст.
В першу чергу це стосується, звичайно, Н.Кобринської, адже при всій повазі до її діяльності, до неї самої - її творчий доробок не йде в порівнянні з величезною творчою спадщиною І.Франка. Такі порівняння в будь-якому творчому випадку ніколи не можна робити. Тому, залучивши до опрацювання статті та листування І.Франка, метою моєї роботи буде вирішення проблеми - що саме пов'язувало ці дві творчі особистості, як творча співдружність І.Франка та Н.Кобринської сприяла розвиткові таланту Н.Кобринської і в той же час сприяла збереженню її творчого особистого обличчя.
Жіноча преса якою її бачила поступова українська інтелігенція, могла з`явитися лише при одній умові : її мало б підтримати і провадити організоване українське жіноцтво. Ці два поняття мають на меті лиш одне - жінки повинні своєю участю у виданні часописів чи альманахів, залучившись до літературної діяльності, побороти українську консервативну заскорузлість, у питаннях рівноправності жінки у політичному, суспільному й культурному житті, організувати утримання своєї преси й залучити до видавничої справи якнайбільше жінок. Відомо, що ще до організації загального жіночого руху жіночі імена з`явилися в українській літературі, деякі з них, як Ганна Барвінок чи Марко Вовчок, навіть здобули собі визнання: проте це були одинокі в українській літературі того часу постаті, а література була єдиною формою громадської та політичної боротьби, доступною для жіноцтва.Тільки сильна воля і відвага могли здолати застарілі погляди сім`ї та суспільства про можливість самій вирішувати долю свого життя та брати участь в суспільному житті як повноправний чинник.
Для втілення такої мрії в життя потрібно було об`єднати жіноцтво в русло єдиного громадського руху,а виконати таке нелегке завдання могло б тільки створене самими жінками жіноче товариство.Підстави до цього були.Суспільство,особливо поступова його частина,вже виказувала ознаки готовності допомогти жінкам.В 1877 р. з`явилася в "Правді" повість В.Барвінського "Скошений цвіт",в якій героїня виказує свою думку-протест ось такими словами: "Доки жінка не зможе стояти своєю силою і працею в світі,доти буде замкнений світ перед нею,доти все будемо мати безліч сліз і нещастя між нами.Без того все-таки буде жінка невольницею.За лихим чоловіком мусить почитати в поганій поговірці,-а в суспільстві мусить гинути з жебручим патином в руці.А най би вона мала незалежне образування,тоді дала б вона собі раду в світі". Отже,виступи в захист жіночих прав все частіше з`являлися як в періодичній пресі,так і в літературних творах.Потрібно було розпочати справу ,адже небайдужих до емансипаційного жіночого руху виявилося чимало і серед поступової інтелегенції;особливу увагу цьому приділяв і Іван Франко.
Саме Іван Франко заохочував своїми творами ,рефератами й публічними виступами українське жіноцтво писати, виправляв їхні перші твори,сприяв їх публікуванню,виробляв в них письменницький хист.До І. Франка зверталася за допомогою й Н.Кобринська, тоді ще несмілива початкуюча письменниця: "я знаю докладно,-писала вона йому,- хиби моїх літературних творів.Знаю форма не гладка,мова шорстка,а ходить мені лиш про провідну ідею і психологічні обсервації..." Деякий час вона дійсно піддавалася впливоові І.Франка,цього не приховувала ніколи;так було й тоді,коли нарешті
Loading...

 
 

Цікаве