WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЖурналістика, ЗМІ → Доцільність використання діалектної лексики в публіцистичному тексті (на матеріалі закарпатської районної преси) - Реферат

Доцільність використання діалектної лексики в публіцистичному тексті (на матеріалі закарпатської районної преси) - Реферат


Реферат з журналістики
Доцільність використання діалектної лексики в публіцистичному тексті (на матеріалі закарпатської районної преси)
Як відомо, діалектизми - це характерні для територіальних діалектів мовні особливості, що кваліфікуються як відхилення від літературної норми. Діалектизми виділяються на всіх рівнях мови - акцентуаційному, фонетичному, словотвірному, фразеологічному, лексичному та граматичному [12, 135-136].
Слова діалектного вжитку, що позначають поняття, для передачі яких у загальнонародній мові вживаються назви, утворені від іншої непохідної основи, називаються лексичними діалектизмами. Критерієм для виділення цієї найчисленнішої групи лексики є її семантична спільність у межах означуваних понять зі словами загальнонародної мови і відмінність від них у матеріальній оболонці. Серед них виділяють власне лексичні діалектизми (це своєрідні дублети до загальновживаних слів: трускавки (полуниці), маржина (худоба) тощо) та етнографічні діалектизми (назви місцевих реалій і понять, що не відомі або не використовуються поза межами певного говору чи групи споріднених говорів). З цієї причини етнографічні діалектизми звичайно не мають відповідників у загальнонародній мові, а означувані ними реалії й поняття або передаються описово, або позначаються тими самими словами, що й у говорах: плачинда (вид печива), гачі (вид штанів) тощо.
Процес взаємодії літературної мови і територіальних діалектів у сфері лексики є складним і тривалим. На думку дослідників, у наш час народні говори ще активно функціонують, але суспільно-економічними і культурними умовами життя вже не стимулюються, а навпаки, поволі нівелюються, певною мірою непомітно деформуються і поступово наближаються до літературної мови. Цей складний і тривалий процес зумовлений сучасними формами виробництва, наявністю в селах і містечках великої кількості інтелігенції, впливом школи, преси, художньої літератури, радіо, телебачення тощо [7]. Водночас народні говори ще активно функціонують й істотно впливають на літературну мову. Поряд з іншими джерелами, територіальні діалектизми і тепер залишаються одним із джерел збагачення лексичної системи літературної мови [2]. Так, наприклад, повертаються до літературного вжитку слова блават (волошка), линва (мотузка, канат), філіжанка (чашка), карафа (графин), вивірка (білка), вивільга (іволга), зимний (холодний) та ін. [8, 112]. Цей список можна продовжити ще більшою кількістю яскравих діалектних лексем, які, на наше глибоке переконання, тільки збагатили б лексичний запас літературної української мови. Тому цілком погоджуємося з думкою П. Ю. Гриценка, що "усталення вживання слів і словоформ як діалектизмів, їх відповідне опрацювання у нормативних словниках і граматиках (з відповідними кваліфікаціями діал., обл.) є передумовою поступового переходу цих діалектизмів до нормативних, збагачення за їхній рахунок структури і виражальних можливостей літературної мови" [12, 136].
Найбільш активно діалектна лексика представлена, окрім усного розмовно-побутового мовлення, в мові художньої літератури та публіцистики, де вживається з певною стилістичною метою (для відтворення місцевого колориту, для індивідуалізації мови персонажів тощо) [1, 65]. Однак перенасичення мови художнього твору будь-якими діалектизмами веде до зниження його художньо-естетичної вартості, до порушення контакту з читачем. Діалектизми в художньому тексті будуть виправданими, тільки "коли вони, по-перше, необхідні для кращої характеристики зображуваних осіб, сцен, подій; по-друге, коли вони з контексту зрозумілі для читацьких мас, - тобто нічим не затемнюють зміст твору; по-третє, якщо вони вживаються з почуттям міри. Отже, кількісно і якісно не порушують художньо-естетичних вимог твору" [3, 38]. Свого часу неперевершений знавець української мови М. Т. Рильський висловлював думку про доцільне використання діалектних слів, форм і зворотів, заперечуючи повне вилучення їх із літературної мови [10, 104].
У зв'язку з намаганням сучасної преси у мовному плані наблизитися до читачів, викликати в них інтерес до друкованих матеріалів, на нашу думку, і посилюється вплив народнорозмовного мовлення на мову газетно-публіцистичних текстів. Використання діалектизмів дозволяє журналістам долати стандартизованість газетної мови. Дослідники публіцистичного стилю, проте, застерігають, що надуживання діалектних форм може ускладнити сприймання тексту, а це "суперечить основному призначенню публіцистики - формувати громадську думку" [19, 11]. Якщо діалектизм не є, з точки зору того, хто пише, нейтральним позначенням якого-небудь поняття, а стає засобом створення експресії, то його використання виправдане [9, 102]. Чимало діалектизмів трапляється на шпальтах обласних, а надто районних газет, де використовуються в матеріалах на сільськогосподарську тему, в замальовках про життя і побут регіону. Як зазначають дослідники, словник регіональної газети в кількісному плані не відрізняється від словникового фонду газети загалом, а за складом лексика регіональної преси значно ширша, ніж у виданнях іншого рівня.
Для визначення місця й ролі діалектної лексики в газетних текстах ми взяли за об'єкт дослідження 90 номерів газет "Зоря Рахівщини" (1999) та "Верховина" (2000), що виходять відповідно в Рахівському та Міжгірському районах Закарпатської області.
ЕТНОГРАФІЧНІ ДІАЛЕКТИЗМИ
Як свідчать результати нашого дослідження, це головним чином лексика, що позначає назви реалій із життя певної групи людей. Такі лексеми називають етнографізмами, і стосуються вони здебільшого різних сфер людської діяльності, а отже, стилістично виправдані в тексті, тому що не мають паралелей у загальнонародній мові. Це єдино можливі слова для передачі позначуваних ними понять. Так, зокрема, на шпальтах аналізованих газет натрапляємо на специфічну лексику, що пов'язана з вівчарством, оскільки жителі цих гірських районів і зараз активно займаються розведенням овець і виготовленням овечого сиру (бринзи). Описуюючи ці процеси діяльності гуцулів і верховинців, журналісти активно використовують у публіцистичних нарисах чи репортажах такі тематичні групи етнографізмів.
1. Назви, пов'язані з вівчарством та процесом виготовлення овечого сиру (бринзи):
БАТАЛIВ: "…З допомогою баталіва визначив надій" (ЗР. - 17 лип. - С. 3). Див. баталiв (баталeв) "частина маснички у вигляді дрючка з діркованим кружком; дерев'яна посудина для збивання масла; прилад для биття конопель" [ГГ, 22].
БЕРФEЛ: "…На берфелі висів, паруючи, казан…" (ЗР. - 17 лип. - С. 3). Див. берфeла (берфeл, берфeло) "дерев'яний пристрій, на якому вішають котел над вогнищем на полонині" [ГГ, 23-24].
БОТEЙ: "…І двоє вівчарів погнали ботей на пашу" (ЗР. - 17 лип. - С. 3). Див. ботeй (бутeй) "отара овець" [ГГ, 29], ботeй (діал.) [СУМ, І, 223].
БУДЗ: "Свіжі будзи сиру висіли на чопах…" (ЗР. - 28 сер. - С. 8). Див. будз (бундз) "овечий сир зі свіжого молока у формі кулі; великий шматок (сиру)" [ГГ, 30].
ВУРДА: "В добрих умовахготують сир і вурду" (ЗР. - 3 лип. - С. 5). Див. вyрда (зах.) "варений невитриманий сир" [НТСУМ, 1, 552]; вyрда (yрда) "сир гіршої якості з вторинної переробки молока; страва з макухи і води" [ГГ, 42].
ЗАСТАЙКИ: "…А в застайках довкола кошари вже палахкотіли ватри" (ЗР. - 28 сер. - С. 8). Див. застайка "прибудова до стаї, де сплять вівчарі" [ГГ, с.79].
КЛЯҐ: "…Додав у виварку визначену порцію клягу" (ЗР. - 17 лип. - С. 3). Див. ґлєґ (клєґ) "вміст шлунка маленького теляти, яким підквашують молоко"; пор. рум. cheag [ГГ, 53].
ПУТЕРА: "Останнє відро обіднього надою В. В. Пукман старанно проціджував у путеру" (ЗР. - 17 лип., - С. 3). Див. пyтера, "дерев'яний посуд (об'ємом 10-15 літрів) для переробки молочних продуктів" [ГГ, 159; СУМ, УІІІ, 403; НТСУМ, 3, 855].
СТAЯ: "До стаї на Пелиці добралися, коли вівці сховалися далеко за пагорб…" (ЗР - 17 лип. - С. 3). Див. стaя "постійне або тимчасове житло на полонині, де живуть пастухи влітку і переробляють молочні продукти" [ГГ, 177; СУМ, ІХ, 673; НТСУМ, 4, 382].
СТРУНГА: "Спочатку випасав ягнят, потім заганяв овець у струнгу…" (ЗР. - 3 лип. - С. 5). Див. стрyнка (стрyнґа) "вузький прохід у кошарі, через який пропускають (по одній) вівці для доїння" [ГГ, 178; СУМ, ІХ, 793].
СУХУР: "…А на сухурі висіли, стікаючи, щойно виготовлені грудки сиру" (ЗР. - 17 лип.
Loading...

 
 

Цікаве