WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЖурналістика, ЗМІ → Ленінська доба історії преси - Реферат

Ленінська доба історії преси - Реферат

досвіду, ще траплялися її холості оберти.
Ось приклад того, як непрофесійно робили свою справу журналісти перших газет: в 1919 р. в січні харківські "Известия Временного правительства Украины" надрукували такий текст (співробітник газети звертався до посадової особи виконкому): "В беседе с сотрудником газеты тов. Кин, являющийся в настоящее время отделом (! - авт.) городского хозяйства при исполкоме, поделился сведениями о текущей работе". На цьому текст закінчувався, і про що саме йшлося під час звіту - лишилося невідомим.
А, оскільки вся українська преса, як на погляд з Кремля, здавалася місцевою, до неї були застосовані всі заходи, передбачені у згаданих директивах.
Політичні цілі партії більшовиків вимагали значного, на кілька порядків, збільшення підтримки в масах. Катастрофічна малочисельність членів партії порівняно з громадянами, якими треба було керувати всупереч їхнім прямим інтересам, звичкам, попередньому життєвому досвіду та їхньої відчуженості щодо комуністичної доктрини, становила величезну загрозу перспективам утримання влади й посилення комуністичних структур. Редакції газет з масовими тиражами становили свого роду форпости партії в масах - впливові осередки, навколо яких повинні були концентруватися десятки й сотні симпатиків, активістів та т. зв. "попутчиков". Приблизно ту ж роль відігравали на перших етапах становлення нової влади комсомол, профспілки, жіночий рух тощо.
Проголошена комуністами нова форма демократії у вигляді диктатури пролетаріату, тобто квазідемократична модель суспільства (на словах - опора на широкі трудящі маси, на ділі - придушення їх волі задля вирішення вузькопартійних цілей), лишалася голою фразою, поки не вдавалося наповнити цю форму конкретним змістом. Його треба було створювати заново, на абсолютно новій і здебільшого незрозумілій цій самій пролетарській більшості ідеологічній базі. Таким чином, редакції ставали не тільки організаційними, а й ідеологічними форпостами штабу в океані позапартійного і не керованого поки що з центру життя.
Врешті, протиставивши себе масі народу під час здійснення політики воєнного комунізму, партія пошкодила двосторонній інформаційний зв'язок з масами. Брак достовірної інформації з місць заважав виконувати один з обов'язків, які перебрала на себе РКП(б) - знати настрій маси, щоб очолювати її.
Тому на рівні інформаційному тогочасні часописи не приховували надзвичайно важкого стану країни - і в офіційній інформації з центру, і в повідомленнях з місць. Так, стосовно до найважчої проблеми часу - продовольчої - вже згадувана газета "Известия Народного Комиссариата по продовольствию", що видавалася в Москві, друкувала у вересні-жовтні 1919 року в номерах 17-20 текст телеграми В. Леніна "всем предгубисполкомов, Губпродкомиссарам", він був на той час не лише головою Раднаркому, а й Народним комісаром по продовольству) такого одчайдушного змісту:
"Республика никогда еще не переживала столь тяжелого продовольственного момента, как текущий... Момент требует крайнего напряжения всех сил и небывалого упорства в работе... Повсеместно... бросьте на прод. работу все советские, партийные и общественные силы... В районах ведите подготовительную работу, разъясняйте значение момента, агитируйте устно и печатно".
Звернімо увагу на вказівку залучити до справи і пресу - але як на команду до одного з підпорядкованих підрозділів.
Проблема продовольства до 1922 р. була найважчою, поки не почала приносити плоди нова економічна політика. В березні 1918 р. Ленін писав у Харків Антонову й Серго Орджонікідзе: "Ради бога, принимайте самые энергичные и революционные меры для посылки хлеба, хлеба и хлеба!!!". Він же пише в газеті "Беднота" в 1921 г. (газета видавалась в Петербурзі, але розповсюджувалась і на Україні): "Мы переживаем теперь самую тяжелую весну после голодного года".
Інший приклад такої відчайдушної правдивості - в тій же харківській газеті у травні 1919 року читаємо:
"Добыча угля в Донбассе к мирному времени упала в 170 раз".
Водночас у Росії дуже споживацьке ставлення ло знесиленої громадянською війною, німецькою окупацією України демонстрували певні московські часописи. Вже згадувані "Известия Народного Комиссариата по продовольствию" подавали ситуацію так: "Урожай на Украине необыкновенно обильный". Промосковська газета "Известия Харьковского Совета и Губернского исполкома Совета Рабочих, Крестьянских и Красноармейских депутатов" 6 березня 1919 року підтверджувала цю інформацію: "Украина утопает в хлебе. В деревне сохранились хлебные излишки еще от урожая 1912 года" (1919 р., 6 березня) - і ця ж газета давали більш переконливу картину створення запасів товарів:
"В Сумском уезде разверстка проведена весьма успешно. Декрет о разверстке встретил сочувствие у беднейшего и среднего крестьянства. Крестьяне III категории как бы враждебно отнеслись к разверстке, потому что три четверти разверстки падает на них" (1919, 17 травня).
Ось ще один приклад економічної діяльності більшовиків, яскрава картинка для ілюстрації того, як втілювалося в життя гасло "Грабуй награбоване!":
"В первые дни Советской власти в Харькове мы провели учет всех товаров. У продавцов мы отбираем в общегосударственный фонд от 30 до 50 процентов товаров" (1919 р., 6 марта).
Ще виразніше така політика проявилася на прикладі вирішення новою владою житлової проблеми - яка була для промислових центрів однією з найгостріших. Відповідаючи на запитання співробітника газети "Известия Временного Рабоче-Крестьянского Правительства Украины и Харьковского Совета Рабочих Депутатов" невдовзі після встановлення в місті радянської влади, керівник міського господарства при виконкомі наголосив:
"Этот вопрос является чуть ли не самым острым... необходимо немедленное предоставление жилья всем, кто его не имеет".
На рівні констатації проблему поставлено вірно. А ось вирішувати її прагнули в дусі того ж гасла, розпалюючи класову ворожнечу:
"Конечно, если помещений не хватит, предпочтение будет отдано трудящимся, а крупная нетрудовая буржуазия переселится в подвалы" (1919 р., 28 січня).
Класовий підхід, прагнення далі розколоти вже роз'єднане на класи суспільство проглядає в таких газетних рядках з "Известий Харьковского Совета Рабочих, Крестьянских и Красноармейских депутатов" за 15 червня 1919 р.:
"Оценка квартир. В президиуме Губисполлкома установлены следующие нормы оплаты квартир для рабочих, переселяемых в муниципализированные (тобто експроприйовані або, в тодішніх термінах, реквізовані - авт.) дома: рабочие платят 50% с оценочной стоимости... Лица третьей категории платят пятикратную оценочную стоимость плюс 20% прибавки"
Вочевидь, навіть реалії громадянської війни та політика уряду не допомагали місцевим функціонерам довести цю справу до кінця. Харківські "Известия Временного..." через півроку сигналізували:
"С реквизициями комнат и квартир у нас дело обстоит все еще неладно... Достать (! - авт.) комнату или квартиру через жилищно-семейный отдел, надо сознаться, прямо-таки
Loading...

 
 

Цікаве