WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЖурналістика, ЗМІ → "Основи журналістики" як наукова дисципліна про теоретико - Реферат

"Основи журналістики" як наукова дисципліна про теоретико - Реферат


Реферат на тему:
"Основи журналістики" як наукова дисципліна про теоретико-
методологічні проблеми даного фаху
Предмет, структура та завдання курсу. Стан журналістикоз-навства в Україні та джерела курсу. Загальні поняття про журналістику. Визначення журналістики. Журналістика як соціальний інститут. Журналістика як історія сучасності. Журналістика як бізнес. Епістемологічна сутність журналістики. Об'єкт і предмет журналістики. Журналістика як наука (журналістикознавство) та її найважливіші складові: теорія та історія журналістики. Мімснародпа Федерація Журналістів. Творча спілка журналістів України. Періодичні журналістські видання
Усі дисципліни нашого навчального плану, зосереджені навколо оволодіння спеціальністю, можуть бути об'єднані однією назвою - "Теорія, історія і практика журналістики". Так називається і державний іспит, який студенти-журналісти складають наприкінці навчання.
Теорія журналістики представлена майже виключно курсом "Основи журналістики", хоча окремі її положення висвітлюються і в курсах "Етика журналістської творчості", "Психологія журналістської творчості", "Правові основи діяльності ЗМІ" та ін., вивчаються також і в спецкурсах та дисциплінах спеціалізації.
Історія представлена курсами "Історія української журналістики", "Історія зарубіжної журншгістики", "Сучасна зарубіжна журналістика".
Практика журналістики вивчається в курсах "Паблік рилейшнз", "Журналістський маркетинг і менеджмент", "Основи рекламної діяльності", "Першооснови журналістської творчості" та деяких інших, а також набувається в творчих майстернях.
Таким чином, "Основи журнашстики" є головною навчальною дисцигоііною, предметом якої є найважливіші теоретико-методологічні проблеми даного явища. Водночас цей курс є своєрідним вступом до спеціальності, містить первинні знання й положення, які ще будуть при потребі поглиблено висвітлюватися в інших дисциплінах журналістського профілю.
Курс "Основи журналістики" вивчається у першому семестрі в обсязі чотирьох годин на тиждень, дві з яких лекційні, дві - практичні заняття. На практичних заняттях, крім колоквіумів за лекційним курсом, відбуваються зустрічі з відомими журналістами нашого міста, вивчення друкованих та електронних ЗМІ Харкова та України, макетування номера молодіжної студентської газети та інші практичні завдання.
Завершується курс іспитом.
Завдання курсу - дати студентам знання з головних георетико-методологічних проблем журналістики, підготувавши їх там самим до практичної діяльності.
Джерела курсу наведені в кінці нашого навчального посібника. Тут же зробимо деякі коментарі:
1. У старих навчальних планах підготовки журнащстів, шо Діяли в Радянському Союзі, дисципліни під назвою "Основи журналістики" чи "Теорія журналістики" не існувало. Це не значить, що був відсутній взагалі теоретичний курс. Але підготовка журналістів у партійно-радянській політичній системі, де З МІ розглядалися як спосіб виховання мас у потрібному для компартії ідеологічному напрямку, була вкрай політизована. В основі радянської теоретичної концепції журналістики лежала ідея партійності, тобто думка про те, що не існує преси як такої, преси взагалі, а є лише або соціалістична, або буржуазна преса. Усі теоретичні питання в цій концепції, навіть питання журналістської майстерності, зводилися передусім до засвідчення вірності партійним ідеалам і вірношдданства тому партійному комітету, чиїм органом був ЗМІ.
А відтак не бракувало підручників і навчальних посібників типу: Рубан В.А. Предмет, завдання і метод курсу "Теорія і практика партійно-радянської преси". К., 1966; Теория и практика советской периодической печати. М., 1980 тощо. (Підкреслення наші. - І.М.). У самих заголовках цих навчальних книжок було підкреслено, що радянська (партійна) журналістика не може мати нічого спільного з своїм буржуазним аначогом.
У меншій мірі позначилася партійність на працях, створених на-прикінці 1980-х років, в епоху так званої Перебудови, а саме: Прохоров Е.П. "Ведение в журналистику: Учебник" (М., 1988) чи "Теорія і практика радянської журналістики: Основи майстерності, проблеми жанрів" (Львів, 1989).
Найкращими джерелами нашого курсу є книжки, які вийшли вже в нових умовах незалежної України, як-от: Москаленко А.З. "Основи журналістики: Тексти лекцій" (К., 1994); він же. "Вступ до журналістики" (К., 1997); він же. "Теорія журналістики" (К., 1998); "Масова комунікація" (К., 1997); Владимиров В. М. "Основы журналистики" (Луганск, 1998) тощо. Але незначні тиражі, а ще більше відсутність надійного комунікативного каналу навчального книгопостачання в Україні роблять ці книжки малодоступними для наших студентів.
2. За безпосередні джерела курсу, отже, нам правлять:
а) сучасні, створені в 1990-х роках підручники, навчальні посібники з курсу "Основи журналістики" або теорії журналістики;
б) сучасні теоретнко-методологічні дослідження з проблем жур-налістики, як монографічного типу, так і статті в періодичних виданнях, як-от: "Збірник праць науково-дослідного центру періодики", що його видає Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника; "Вісник Київського університету. Серія: Журналістика", що видається Інститутом журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка; "Вестник Московского университета. Серия 10: Журналистика" та аналогічні видання Львова, С-Петербурґа та інших університетів, де традиційно існують факультети журналістики;
в) вічно жива класика журналістики, до якої в українськії! культурі відноситься відповідна частина творчості П. Куліша, М. Костомарова, І. Франка, М. Драгоманова, С. Подолинського, С. Єфремова, М. Трублаїні, О. Гончара, М. Рильського, І. Дзюби, Є. Сверсткжа, М. Ше-стопала та багатьох інших.
3. Журналістикознавство є молодою галуззю гуманітарного знання. Журналістська освіта, яка власне й викликала його до житія, - набуток XX століття. Саме відкриття факультетів журналістики в провідних університетах світу зумовило розвиток науки про масово-інформаційну діяльність. Незважаючи на нагромаджений у цій галузі досвід, існує все ж стале переконання, що журналістика як наука перебуває все ж у пелюшковому стані. "Як уже мовилося, - зазначають автори авторитетного дослідження, - науку про журналістику слід вважати доволі молодою галуззю знань - настільки молодою, що на Заході до сьогодні відсутнє навіть загальновизнане визначення її предмета".
Прикметну оцінку знаходимо в праці польського дослідника Зойцеха Цісака. "В польській науковій теорії дотепер журналістика не отримала статусу окремої науки, - твердить він. - Питання про пре-сознавство (журналістикознавство) як і раніше, залишається предметом дискусії. Останнім часом під впливом західних наукових розробок все частіше ці терміни заміняються поняттям "масова комунікація". І хоча журналістика як наукова дисципліна не виробила ще властивих тільки їй методів наукових досліджень, усе-таки щодо журналістики як
Loading...

 
 

Цікаве