WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЖурналістика, ЗМІ → Осмислення проблем журналістики в новітній філософії "Чотири твори преси" Ф. Сіберта, Т. Петерсона і У. Шрамма - Реферат

Осмислення проблем журналістики в новітній філософії "Чотири твори преси" Ф. Сіберта, Т. Петерсона і У. Шрамма - Реферат

Реферат на тему:
Осмислення проблем журналістики в новітній філософії "Чотири твори преси" Ф. Сіберта, Т. Петерсона і У. Шрамма.
Телебачення як повернення людства до епохи усної комунікації
У новітній та філософії вагоме місце посідають дослідження проблем і створення загальних концепцій, пов'язаних з журналістикою. До цієї проблематики виявляють інтерес як професійні філософи, так і жур-налістикознавці. Особливо велику популярність у західному світі здобула праця американських науковців Фреда Сіберта, Теодора Петерсона та Уїлбура Шрамма "Чотири теорії преси", що, з'явившись уперше в 1956 році, витримала відтоді численні перевидання, увійшла до навчальних програм університетів і активно використовується для викладу теоретичних основ і засад журналістики.
Автори цієї праці посідали помітне місце в американській науці про журналістику. Ф. Сіберт працював деканом коледжу засобів масової інформації Мічиганського державного університету, Т. Петерсон - деканом коледжу журналістики університету штату Іллінойс, У. Шрамм - директором Інституту досліджень масової інформації Стенфордського університету. Таким чином вони представляли найбільші центри з вивчення журналістики в ЗДА, а свою працю проводили на кошти Національної ради церков.
У вступному розділі науковці висловили свій головний постулат: "Преса завжди приймає форму і забарвлення тієї соціально-політичної структури, у рамках якої вона функціонує. Передусім вона відбиває ту систему соціального контролю, за допомогою якої здійснюється врегу-лювання взаємин індивіда і соціальних інститутів. Ми вважаємо, що ро-зуміння цих аспектів суспільства складає основу будь-якого систематичного розуміння преси".
Чотири концепції преси, на думку науковців склалися історично. Першим її типом була авторитарна модель журналістики, що виникла у XVI-XVII століттях з появою цензури і спробою абсолютистської держави прибрати під свій цілковитий контроль усю систему масової інформації. І хоч видавцями періодичної преси могли бути в цій ситуації не лише державні установи чи державні діячі (відомою є участь самої російської імператриці Катерини II у виданні журналу "Всякая всячина", що виходив за її загальною редакцією в 1769-1770 роках у С.-Петербурзі), але й приватні особи, але сувора регламентація видавничої діяльності та наявність цензури накладалися непосильним тягарем на вільну думку. Вона могла існувати тільки у формі алегорій, іносказань, глибоко заховуватися в підтекст журналістського твору, тобто легітимно не існувала.
Більш докладно авторитарну журналістику характеризують такі ознаки:
1) сформована в XVI-XVII століттях і ставши першим типом преси, ця модель зберігається й донині в багатьох країнах світу;
2) у своєму підґрунті має філософію абсолютної влади монарха або призначеного ним уряду;
3) головна мета журналістики в авторитарній моделі - підтримувати й проводити політику уряду, що перебуває при владі, і служити державі;
4) пресу мають право використовувати тільки ті, хто дістав ко-ролівський (царський) патент чи інший аналогічний дозвіл;
5) преса контролюється за допомогою урядових патентів, ліцей зій, а також цензури;
6) заборонена критика в пресі політичного управління і осіб, що перебувають при владі;
7) преса знаходиться в руках держави або приватних осіб;
8) преса розглядається як інструмент здійснення урядової політики, хоча й не обов'язково належить уряду.
У процесі історичного розвитку людства на альтернативних до авторитарної моделі засадах виникає ліберальна журналістика. Заснована на ідеалах свободи волі (libertarian) вона являє собою наступний щабель у розвитку масово-інформаційної діяльності. Ліберальна модель народжується в епоху Просвітництва та раннього капіталізму, тобто виникає на зламі XVII-XVIII століть. Розвиток капіталізму призводить до того, що газети перетворюються на приватні підприємства, а їх споживачами стають не лише освічені дворяни, але в переважній більшості представники "третього стану". Підтиском боротьби за свободу преси падає цензура або її вплив стає неістотним для функціонування масової інформації. Але пресі не вдається цілковито позбутися своїх службових функцій через економічну залежність від видавця. Свобода виявляється опанованою рівно настільки, наскільки це відповідає інтересам власника газети.
В основу концепції свободи преси, на думку авторів, було покла-
дено три постулата: відділення новин від думок, відкриття журналістам доступу для урядової інформації та відсутність цензури. Для ліберальної журналістики властиві такі ознаки:
1) вона сформувалася в Англії після 1688 року199 і експортована в ЗДА, ліберальна модель впливова й в інших країнах;
2) її філософським підґрунтям є праці Мільтона, Локка, Мілля, теорії раціоналізму і природних прав людини;
3) основні цілі преси - інформувати, розважати, продавати, але головним чином допомагати "відкривати правду", зрозуміло ж, з певних позицій, і контролювати (check in) дії уряду;
4) пресу може використовувати будь-який громадянин, що має для цього економічні можливості й засоби;
5) преса контролюється самовільним процесом встановлення правди на "вільному ринку ідей", а також судами;
6) заборонені наклепи, непристойності, зрада у військовий час;
7) журналістика перебуває у власності переважно приватних осіб;
8) найважливіша особливість ліберальної журналістики полягає в тому, що преса є інструментом контролю за урядом (checking on government) та задоволення інших потреб суспільства.
Ліберальна модель займає центральне місце в сучасному світі. Але автори книжки "Чотири теорії преси" не приховують того, що вона віджила своє, виявила, попри численні переваги, свої недосконалості. Унаслідок дедалі зростаючого монополізму преса переходить під контроль могутніх економічних магнатів, а відтак їй усе важче залишатися вільним ринком ідей. Журналістика служить не суспільству, а бізнесу, виступає проти соціальних змін. Перетворення газет на засоби здобування максимальних прибутків спричинилося до погоні за сенсаціями, втягуванням у коло публічного розгляду приватного життя відомих людей, що означає не що інше, як порушення прав людини. Свобода волі обернулася на свою протилежність - уседозволеність. А відтак ліберальна модель мусить розглядатися як перейдений етап і поступитися новому типові масово-інформаційної діяльності. Його автори пропонують назвати соціальне відповідальною моделлю журналістики.
Соціальне відповідальна
Loading...

 
 

Цікаве