WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЖурналістика, ЗМІ → Журналіст як суб'єкт масово-інформаційної діяльності Портрет професії журналіста - Реферат

Журналіст як суб'єкт масово-інформаційної діяльності Портрет професії журналіста - Реферат

країні, і 40% з тих, то пишуть, до падіння рубля в серпні 1998 р. отримували від 50 до 100 доларів на місяць.
Однак Україна тримає стабільніш курс на адаптацію у світове співтовариство, економічні реформи і утвердження власної державної незалежності. А відтак, для молодого журналіста сьогодні важливо знати інше: у всьому світі журналістика відноситься до найбільш престижних професій, а праця її представників оплачується за найвищими розцінками. За даними на середину 1990-х років вона входила в дев'ятку найбільш високооплачуваних професій у ЗДА. Тижнева заробітна плата у цій дев'ятці складала: юрист - 1008 дол., лікар - 984, інженер - 836, викладач вищого навчального закладу - 756, головний бухгалтер - 743, економіст - 732, програміст ЕОМ - 662, архітектор - 632, журналіст - 5374. В американській дійсності журналісти належать до того прошарку забезпеченої інтелігенції, що прагне до "мерито-кратії" (від. лат. meritus -гідний), сутність якої полягала б у приході до влади найбільш обдарованої й гідної частини суспільства.
Прикметами "нового класу", що зароджується в Америці, є наявність у її представників вищої освіти, здобутої в найкращих національних закладах освіти; виняткові природні здібності, включаючії стабільну працездатність; неодмінне досягнення поставлених цілей і надзвичайні амбіції. От у яку суспільну групу входять журналісти в розвинених країнах світу.
Складений соціологами портрет середньостатистичного амери-канського журналіста такий: це мужчина, що дістав ступінь бакалавра в громадському коледжі, одружений, має вік 38 років, його заробітна плата складає 31 тис. доларів на рік, він працює в журналістиці 14 років і має намір працювати й далі5.
Знаючи про рух нашої держави у напрямку до світового співтова-риства, слід припустити, що саме до такого майнового рівня і соціального становища буде прямувати й українська журналістика, тим
більше, що від неї самої не в останню чергу залежить, яким бути завтра нашому суспільству.
Як бачимо, професійна діяльність журналіста містить багато переваг, що і'х, безперечно, усвідомлює молода людина, обираючи для себе цю спеціальність. Але зовсім мало хто з молоді замислюється над труднощами даного фаху, виявляє спроможність бачити зворотній бік медалі. Тому завжди, зустрічаючись з абітурієнтами в дні відчинених дверей, із слухачами підготовчих курсів і навіть з уже зарахованими на навчання студентами Харківського національного університет імені В. Н. Каразіна, я передусім прагну попередити їх про труднощі і небезпеку цієї романтичної професії і разом з тим описати ті суворі вимоги, які вона висуває до кожного індивіда, хто її обирає. Це тим більше важливо усвідомити, бо самі переваги професії невіддільні від її труднощів, і в деяких випадках у другій частині нашого викладу мова йтиме про те ж саме, що і в першій, але з від'ємним знаком.
Отже:
1. З багатьох професій журналістика - найбільш стресова спеціальність. Психологи з Манчестерського університету (Англія) на підставі своїх досліджень, що тривали протягом року, склали шкалу стресів для 150 професій. Ступінь стресу визначався за кількістю серцевих нападів та інших хвороб, розлучень, автотранспортних пригод, за поширеністю алкоголізму серед представників відповідних професій. Отримані наслідки оцінювалися за десятибальною шкалою. Журналісти зайняли у цій шкалі стресів третє місце s 7,5 балами, пропустивши вперед лише шахтарів (8,3 бала) і поліцейських (7,7 бала), тобто виявилися першими з усіх інтелектуальних професій.
У всьому світі, а в Україні поки що особливо, журналісти зазнають на собі відчутного морального, психічного та фізичного тиску з боку тих, хто зацікавлений у приховуванні інформації від суспільства і перешкоджає здійсненню представниками мас-медіа їхньої професійної діяльності.
Часопис "Журналіст України" спеціальний випуск (1997, № 3-4) присвятив загиблим у мирний час працівникам ЗМІ. Тут подано уривки з тоді ще не опублікованої книги редактора "Молодіжної газети" (Житомир) Петра Тараскжа "Хто наступний?" ("Реквієм про загиблих журналістів"), де зібрано матеріали про вісімнадцятьох працівників пера, що пішли з життя, виконуючи свої професійні обов'язки. Це сталося переважно у 1990-ті роки. Слідство у їхніх справах здебільшого не завершене, а припинене за відсутністю доказів. Так буває, коли маємо справу з убивствами на замовлення. Автор сумлінно зібрав матеріали про життя загиблих журналістів, описав відомі слідству обставини їхньої смерті, повідомив про тематику, якою попи займалися в останні дні свого життя. Це жахливий мартиролог української журналістики.
Надихають слова Петра Тарасюка: "Свобода слова - над усе. Демократична преса України вже сформувалася, її не вб'єш і не задушиш. Знаю: професія журналіста нелегка, але коли вибрав цей шлях, то йди по ньому до кінця свого життя",
А відтак, звертаючись до молоді, яка йде в журналістику, хочу попередити: знайте, що ви обрати найбільш небезпечну з усіх інтелекту-альних професій, яка потребуватиме від вас мужності, особливої психічної загартованості й стійкості.
2. У професії журналіста успіх залежить передусім від міри таланту. Де його джерела і коли він розкривається?
Якщо ви закінчили школу з медаллю, це зовсім не означає, що ви маєте достатній талант, аби успішно працювати в журналістиці. Якщо ви написали кілька віршів, нехай і вдалих, це теж не підстава для вибору цієї професії, бо журналістика - то все ж таки не література. Для того, щоб продуктивно займатися нею, необхідні універсальні розмаїті обдарування.
Проте, історія знає безліч прикладів "бездарності" Геніїв замолоду. Антон Чехов ніколи неотримував за шкільні твори більше "трійки". А критик О. М. Скабічевський у рецензії на його ранні оповідання твердіш, що письменник помре у п'яному вигляді під парканом... М. Салтиков-Щедрін, який написав твір за доньку, отримав "двійку" з резолюцією вчителя: "Не знаєте російської". Ф. ЦІатапіна не прийняли до консерваторії. Про Вальтера Скотта професор університету сказав: "Він дурень і залишиться дурнем". Німецький математик К.Ф. Гаусе був пасинком у школі й вважався нездарою. І. Ньютону не давалася шкільна фізика й математика. Геній біофізики, фізіології та психології Г.Л.Ф. Гельмгольц вчився в школі так, що вчителі вважали його недоумком. Енріко Карузо, звернувшись до викладача, дістав його категоричний вирок: "Тине можеш співати!". . , .,
Таємнича природа таланту. "Вундеркінди" не завжди підтверджували свої здібності в зрілому віці й досягали видатних звершень у науці чи мистецтві. А деякі пересічні замолоду індивіди виявляли з часом обдарованість, ставали володарями дум, вписували свої імена в історію духовної культури людства.
Часом шлях талановитої людини до загального визнання встеле-
ний тернами. Сучасники глухі до її відкриттів і -звершень. І лише згодом приходить суспільне розуміння величі діяча. Журналістика, однак, таких прикладів не знає. Вона розрахована на сучасників, а не нащадків, вона вимагає успіху сьогодні, а не завтра. Журналістові мало почувати талант у самому собі, слід, щоб його визнали інші, тепер, а не потім.
Якщо ви не відчуваєте внутрішньої потреби у творчості, якщо ви ніколи не прагнули реалізувати себе в тексті, якщо ваша рука не хапала нетерпляче ручку, щоб записати швидкоплинні думки, летючі образи, яскраві словесні формули, ви, мабуть, не зможете бути журналістом високого класу.
Якщо ви не "згоряли від допитливості", від жадоби знати про щось, якщо ви ні разу не кидали улюблену справу, аби помчати на інший кінець міста, щоб стати свідком або узяти участь в історичній події, то ви не маєте підстав вважати себе готовим до навчання
Loading...

 
 

Цікаве