WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Світова торгівля та міжнародна економічна інтеграція - Реферат

Світова торгівля та міжнародна економічна інтеграція - Реферат

Світова торгівля та міжнародна економічна інтеграція
Основною тенденцією розвитку світової торгівлі є її лібералізація. Значно знижено рівень митних тарифів, скасовано багато обмежень, квоти і т. п. Однак існує ціла низка проблем. Одна з основних - наростання протекціоністських тенденцій на рівні економічних угруповань, торговельно-економічних блоків країн.
До формування таких блоків приводять об'єктивні політико-економічні процеси. Активізація таких процесів, з одного боку, сприяє розвиткові міжнародної торгівлі (в рамках зон, блоків, регіонів), а з іншого - створює для неї ряд перешкод, властивих будь-якому закритому формуванню.
Першим кроком до утворення торговельно-економічних блоків стає створення зон вільної торгівлі. За оцінкою Світового банку, на рубежі 90-х років у межах таких зон здійснювалося близько 42 % світової торгівлі. Серед найвідоміших зон - Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), Європейський Союз (ЄС), Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА), Організація азійсько-тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) та ін.
Наведемо склад дев'яти найбільших міжнародних регіональних торговельних блоків:
1. Європейський Союз (ЄС) - Австрія, Німеччина, Велика Британія, Італія, Ірландія, Франція, Іспанія, Португалія, Фінляндія, Швеція, Данія, Бельгія, Люксембург, Нідерланди, Греція.
2. Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА) - СІЛА, Канада, Мексика.
3. Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ) - Ісландія, Норвегія, Швейцарія, Ліхтенштейн.
4. Організація азійська-тихоокеанського економічного співробіт-ництва (АТЕС) - Австралія, Бруней, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Індонезія, Філіппіни, Тайвань, Гонконг, Японія, Південна Корея, Китай, Канада, США, Мексика, Чилі.
5. МЕРКОСУР - Бразилія, Аргентина, Парагвай, Уругвай.
6. Південноафриканський комітет розвитку (САДК) - Ангола, Ботсвана, Лесото, Малаві, Мозамбік, Маврикій, Намібія, Південно-Африканська Республіка, Свазіленд, Танзанія, Зімбабве.
7. Західноафриканський економічний і валютний союз (ЮЕМОА) - Кот д'Івуар, Буркіна-Фасо, Нігерія, Того, Сенегал, Бенін, Малі.
8. Південноазійська асоціація регіонального співробітництва (СААРК) - Індія, Пакистан, Шрі-Ланка, Бангладеш, Мальдиви, Бутан, Непал.
9. Андський пакт - Венесуела, Колумбія, Еквадор, Перу, Болівія.
Поділ світового господарства на інтеграційні угруповання справляє суперечливий вплив на процес інтернаціоналізації виробництва. Утворення міжнародних економічних об'єднань і союзів
сприяє розвиткові виробничих відносин між країнами, які входять до них. Водночас це створює перешкоди економічним відносинам між країнами, які належать до різноманітних угруповань, призводить до концентрації товарних потоків усередині економічних об'єднань (табл. 7.7).
Таблиця 7.7
Спрямування експорту основних центрів світової торгівлі в 1996 р.
Експорт Вартість, млрд. дол. Частка, %
Західна Європа
Загалом 2282 100,0
У тому числі: внутрішньорегіональний 1558 68,3
в Північну Америку 173 7,6
в Латинську Америку 56 2,4
в Африку 62 2,7
в Азію 218 9,6
на Середній Схід 60 2,6
в країниСхідної Європи 112 4,9
Північна Америка
Загалом 827 100,0
У тому числі: внутрішньорегіональний 297 36,0
в Західну Європу 154 18,6
в Латинську Америку 113 13,7
в Африку 12 1,4
в Азію 218 26,4
на Середній Схід 21 2,6
в країни Східної Європи 8 1,0
Азія
Загалом 1309 100,0
У тому числі:
внутрішньорегіональний 680 51,9
в Західну Європу 212 16,2
в Північну Америку 302 23,1
в Латинську Америку 30 2,3
в Африку 19 1,5
на Середній Схід 33 2,6
в країни Східної Європи 15 1,1
Джерело: World Trade Organization. Annual Report 1998. Vol. II. Р. 23.
У 90-ті роки, за даними Всесвітньої торговельної організації (ВТО), внутрішньо регіональна торгівля продовжує зростати більш швидкими темпами, ніж міжрегіональна. Так, у 1996 р. 68,3 % зовнішньої торгівлі країн Західної Європи припадало на внутрішньо регіональну. В 1996 р. внутрішньо регіональна торгівля становила 23 % експорту і 20 % імпорту країн МЕРКОСУР. Для країн НАФТА ці показники дорівнювали 48 % і 39 % відповідно.
Наведені вище дані свідчать про регіоналізацію світової економіки. У цьому зв'язку перед світовим співтовариством постають принаймні два питання:
Чи розвивається світова економіка в напрямі формування системи, чи розвинутий світ утворить три "фортеці", оточені трьома периферіями, а все інше стане економічно "нічиєю землею"?
Чи призведе регіоналізація до негативних наслідків?
Думки з цього приводу розходяться.
Песимістичний погляд наголошує на ризиках конкурентної регіоналізації та трансформації світової економічної системи у світ ворожих економічних блоків, які застосовуватимуть один до одного дискримінаційні торговельні режими, подібні тим, що превалювали в 30-ті роки.
Оптимістична точка зору, навпаки, розцінює регіональні стратегії як найкращий засіб сприяння лібералізації торгівлі у світовому масштабі. Регіональні угоди легше досягаються (через обмежену кількість країн із близькими інтересами) та можуть сприяти процесові лібералізації на світовому рівні шляхом поступового розширення або злиття (наприклад, ЄС з ЄАВТ).
Групування країн в економічні блоки не означає безумовного прогресу в реалізації ідей вільної торгівлі або капітуляції перед протекціоністськими принципами. Дилема "вільна торгівля або протекціонізм" не перестає існувати. Вона переноситься на вищий рівень зовнішньоторговельних відносин, на якому приймаються рішення про вибір економічної політики групи держав щодо третіх країн. Характерно, що навіть у межах окремих торговельно-економічних угруповань між окремими країнами виникають протиріччя, які можуть призвести до "торговельних війн" (тріскові, виноградні, олійні "війни" між країнами-членами ЄС).
Країни-учасниці торговельно-економічних блоків, розуміючи складність і суперечливість сучасної ситуації на світовому ринку, прагнуть відшукати шляхи для позитивного вирішення наявних проблем і протиріч.
Колишній Генеральний директор ВТО Р. Руджеро закликав уряди країн-учасниць організації сприяти розвитку багатосторонньої торговельної системи. Це, на його думку, не менш важливо, ніж регіональне співробітництво. Припускається, що глобальна зона вільної торгівліможе бути створена до 2020 р.
Loading...

 
 

Цікаве