WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Міжнародний кримінальний суд: структура та компетенція - Дипломна робота

Міжнародний кримінальний суд: структура та компетенція - Дипломна робота

Проведення дебатів було ініційовано Канадою. Її представник, Пол Хейнбекер, у своєму листі до Ради Безпеки підкреслив, що дебати будуть мати досить критичний зміст, оскільки позиція США не лише піддає сумніву рішення ООН щодо початку роботи Суду, як постійно діючого органу, а також ставить під загрозу усю систему міжнародного правосуддя.

США ставлять під сумнів процедуру, за якою прокурор може проводити розслідування справи за власною ініціативою, за згодою двох із трьох суддів. Сполучені Штати вважають, що прокурор має бути підзвітним виборному органу ООН, або Раді Безпеки ООН. Проте, в такому випадку більшість злочинів залишиться поза сферою діяльності Міжнародного кримінального суду, адже з політичних мотивів та чи інша країна, що є постійним членом Ради Безпеки ООН, може скористатися правом вето і фактично заблокувати роботу Суду. Сполучені Штати Америки також ставлять під сумнів універсальну юрисдикцію Суду і вважають, що в разі виникнення нових небезпечних конфліктів, ООН може ініціювати створення окремих судових органів, обмежених в дії часом і територією.

Вище згадана Резолюція Ради Безпеки ООН, яка фактично гарантувала американським військовим непідсудність Міжнародному кримінальному суду, була прийнята у 2002 році. Тоді американські дипломати вдалися до відвертого шантажу, погрожуючи тим, що Америка накладе вето на усі миротворчі операції, а також відмовить ООН у фінансуванні її проектів, якщо організація Кофі Анана не зробить для американських військових виключення. У 2003 під тиском Вашингтону Рада Безпеки знову надали службовцям Пентагону імунітети, і дія Резолюції була продовжена ще на 1 рік.

Термін дії Резолюції закінчився у 12 липня 2004 р. США сподівалися втретє затвердити Резолюцію, але вони виявилися марними, оскільки відкрито на підтримку Сполучених Штатів виступила лише Велика Британія, а для продовження імунітету необхідно було якнайменше 9 голосів із 15 можливих. До того ж, позбавити США імунітету від Міжнародного кримінального суду запропонував Генеральний секретар ООН Кофі Анан. На його думку, Америка дискредитувала себе жорстоким поводженням з ув'язненими в Іраці та утриманням під вартою талібів на Гуантанамо. З приводу останнього Сполучені Штати відмовлялися визнати їх військовополоненими і поширити на них дію Женевських конвенцій. Генсек вважав, що, якщо ситуацію негайно не змінити, то постраждав би престиж усієї ООН.

Нарешті США усвідомили, що голосування могло б закінчитися ганебним блокуванням Резолюції, та вирішили не ризикувати. Представник США Джон Кеннінгем заявив, що Америка відкликає Резолюцію і, відповідно, відмовляються від оонівських привілеїв щодо захисту американців засудження за військові злочини. За словами Кеннінгема, Вашингтон прийняв таке рішення, аби уникнути розколу у середені Ради Безпеки. Отже, голосування у Раді Безпеки було суто формальним і після відкликання Резолюції американські військові стали підсудними МКС.

Це означає, що відтепер їх можна буде переслідувати у кримінальному порядку за злочини, скоєні під час зарубіжних військових кампаній, але не всіх. Експерти, наприклад, невпевнені, що військовослужбовці армії США будуть відповідальними за злочини в Іраці. Річ в тім, що Ірак і США не підписали договір про визнання рішень Міжнародного кримінального суду. Це означає, що такі злочини, як, наприклад, тортури іракців у в'язниці "Абу Граїб", залишатимуться безкарними. З "афганськими" злочинами ситуація дещо складніша.

Протягом останніх декількох років США підписали 90 двосторонніх угод з різними державами, які гарантують судову недоторканість американських солдат. Держави, які відмовлялися гарантувати імунітет від переслідування, Сполучені Штати "били" доларом. Конгрес США прийняв навіть спеціальний закон, що позбавляв такі держави військової допомоги. Афганістан - серед країн, що відмовилися від судових переслідувань американських військовослужбовців. А відтак шансів притягнути до відповідальності американських солдат за безконтрольне винищення талібів та бойовиків "Аль-Каїди" немає.

3.3. Міжнародний кримінальний суд та Україна

Україна підписала Римський Договір про створення МКС 20 січня 2000 р. Справа залишається лише за ратифікацією останнього. З огляду на співвідношення положень Статуту та національного законодавства, зокрема, Конституції України ратифікації цього важливого міжнародного договору передуватиме внесення змін до основного закону.

Зміст Статуту МКС та його відповідність Конституції України стали предметом дискусії на найвищих рівнях влади. Так, суб'єкт права на конституційне подання – Президент України – звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням надати висновок щодо відповідності Статуту МКС Конституції України.

При вирішенні цього питання Конституційний Суд України дійшов висновку, що Римський Статут МКС не відповідає Конституції України в частині, що стосується положень абзацу десятого преамбули та ст. 1 Статуту, за якими "Міжнародний кримінальний суд доповнює національні органи юстиції".

Мотивація Конституційного Суду виглядає наступним чином. Конституція України (ст. 124) проголошує, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Систему судів загальної юрисдикції в Україні складають: Верховний суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні та місцеві суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Крім судів загальної юрисдикції, правосуддя може здійснюватись і Конституційним судом.

Натомість Статут МКС, як зазначається у висновку КСУ, містить положення, які прямо вказують, що МКС доповнює національні органи кримінальної юстиції. Це стосується преамбули, а також статей 1, 4 (п. 2) та 17 (п. 1) Статуту [1]. Це істотно відрізняє МКС від інших міжнародних судових органів. Як приклад наводиться Європейський суд з прав людини, право звернення до якого закріплено в ст. 55 Конституції України. Тому, на відміну від міжнародних судових органів, передбачених Конституцією України, які за своєю природою є допоміжними засобами захисту прав і свобод людини і громадянина, МКС доповнює систему національної юрисдикції.

Не зменшуючи загалом авторитету Конституційного Суду України та його висновку, все ж варто дещо розтлумачити.

МКС не доповнює систему судів національної юрисдикції, адже юрисдикція МКС, як це зазначено у ст. 7 Статуту, поширюється на найбільш серйозні злочини, що викликають стурбованість всього людства (геноцид, агресія, злочини проти людяності, військові злочини). Вказані правопорушення стосуються міжнародного гуманітарного права і за своєю значимістю можуть бути врегульовані лише на міжнародному рівні. Суди України, не мають юрисдикцію щодо міжнародних злочинів. Це доволі чітко прослідковується з огляду на створені у ХХ ст. міжнародні трибунали. Можна вважати, що юрисдикція МКС не є доповнюючою, а існує паралельно національній судовій юрисдикції. МКС як судовий орган жодною мірою не доповнює систему національних судів.

Якщо враховувати те, що національні суди можуть здійснювати правосуддя у міжнародних відносинах, вони не наділені юрисдикцією МКС. Тобто при здійсненні правосуддя вони не посягатимуть на компетенцію МКС. А останній при виконанні своїх функцій не втручається у юрисдикцію національних судів. Більше того, МКС здійснюватиме правосуддя не в Україні, як це випливає із Конституції нашої держави. Він володіє міжнародною правосуб'єктністю, а отже здійснює свої функції поза межами території окремої держави.

Таким чином, існують достатні підстави вважати, що ст. 1 Статуту не суперечить ст. 124 Конституції України.

Запрошений на засідання Конституційного Суду України представник Міністерства Закордонних Справ України наголосив, що положення Статуту не суперечать Конституції України, а тому його можна ратифікувати.

Аналізуючи Римський договір щодо його відповідності Конституції України, варто виділити ще декілька його положень, стосовно яких в Конституційному Суді точилась дискусія.

Відомо, що Конституція України гарантує недоторканість Президенту України, народним депутатам та суддям на час виконання ними своїх повноважень. Тому Конституційний Суд вирішив, що стаття 27 Статуту суперечить Конституції України [2].

Але це нонсенс, оскільки Римський договір ні в якому разі не скасовує такі імунітети та привілеї, а передбачає застосування його положень однаково до всіх осіб, незалежно від їх посадового становища. Тобто, посадове становище глави держави або уряду, члена уряду чи парламенту, а також вибраного представника чи посадової особи уряду не звільняє особу від кримінальної відповідальності згідно зі Статутом [1]. Крім того, таке посадове становище не може бути і підставою для пом'якшення вироку. Будь-які імунітети чи спеціальні норми, які можуть бути пов'язані з посадовим становищем особи відповідно до національного законодавства чи міжнародного права, не повинні перешкоджати здійсненню Судом його юрисдикції щодо такої особи.


 
 

Цікаве

Загрузка...