WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Міжнародний кримінальний суд: структура та компетенція - Дипломна робота

Міжнародний кримінальний суд: структура та компетенція - Дипломна робота

Після затвердження звинувачень Президія створює Судову палату, яка відповідає за проведення подальшого розгляду і може здійснювати будь-яку функцію Палати попереднього провадження.

Місцем судового розгляду є місце перебування Суду.

Судова палата забезпечує, щоб розгляд справи був справедливим та швидким і проводився з дотриманням прав обвинувачуваного. Судовий розгляд є відкритим, але за деяких обставин (ст.68 Статуту) Судова палата може встановити, що засідання буде закритим.

Після того, як справа призначена до слухання, Судова палата:

1) радиться зі сторонами і приймає такі процедури, які необхідні для сприяння справедлому та швидкому розгляду;

2) визначає мову або мови, які використовуватимуться у ході судового розгляду;

3) передбачає розкриття, завчасно до початку судового розгляду, документів та інформації, які до цього не були розкриті, щоб належним чином підготуватися до судового розгляду.

Направивши повідомлення сторонам, Судова палата може, у певних випадках, розпорядитися про об'єднання або розділення звинувачень проти більш ніж одного обвинувачуваного. До початку судового розгляду Судова палата вимагає явки свідків і дачі ними свідчень, а також забезпечує нерозголошення конфіденційної інформації.

На початку розгляду справи Судова палата зачитує обвинуваченому звинувачення, раніше затвердженні Палатою попереднього провадження. Судова палта впевнюється у тому, що обвинувачений розуміє зміст звинувачень. Вона дає йому можливість визнати свою провину або заявити про свою невинність.

З дотриманням вказівок головуючого судді сторони можуть представляти докази. Судовою палатою складається докладний протокол судового розгляду. Коли обвинувачений визнає свою провину, і при цьому Судова палата встановлює, що обвинувачений усвідомлює характер і наслідки визнання себе винним та що він до такого рішення прийшов добровільно після достатніх консультацій з захисником, то вона засуджує обвинуваченого за здійснення такого злочину. Якщо вона цього не встановлює, то дає розпорядження продовжувати судовий розгляд відповідно до звичайних процедур розгляду справи. Функція доведення провини обвинуваченого належить Прокуророві.

Коли розкриття доказів може спричинити серйозну загрозу свідкам або членам їхнії сімей, Прокурор має право не розкривати такі докази та інформацію та представляє лише їх резюме.

Рішення Судової палати ухвалюється на основі оцінки нею доказів і всього провадження по справі. Рішення не повинно виходити за рамки фактів і обставин, викладених у документі, що містить звинувачення. Судді прагнуть досягти одностайності у своєму рішенні, при відсутності якої рішення ухвалюється більшістю суддів. Ухвала виноситься письмово. Рішення або його резюме оповіщається на відкритому засіданні. Якщо провина обвинувачуваного встановлена, Судова палата розглядає питання про призначення відповідного покарання, враховуючи усі представлені докази. Вирок має бути зачитаний публічно.

Організацією основних елементів судового розгляду займається Судова палата.

Апеляційне провадження.Рішення, прийняте згідно зі ст.74 Статуту, може бути оскаржено відповідно до Правил процедури і доведення. Прокурор або особа, визнана винною, може подати апеляцію на підставі процесуальної помилки або помилок у праві чи факті. Стаття 82 Статуту визначає перелік питань, з приводу яких рішення може бути оскаржене:

  • відносно юрисдикції або допустимості;

  • рішення Палати попереднього провадження діяти за власною ініціативою. Таке рішення може бути оскаржене зацікавленою державою або Прокурором. Така апеляція підлягає невідкладному розгляду.

Якщо Апеляційна палата приходить до висновку, що вирок, який оскаржується, був несправедливим або що при ухваленні вироку були допущені суттєві помилки, то вона може змінити, відмінити вирок чи розпорядитися про проведення нового судового розгляду іншою судовою палатою. Рішення Апеляційної палати ухвалюються більшістю голосів суддів та оповіщається публічно. Апеляційна палата відхиляє клопотання, якщо вважає його необґрунтованим.

Виконання вироку.Покарання у вигляді позбавлення волі відбувається у державі, визначеній Судом з переліку держав, що повідомили Суд про свою готовність прийняти засуджених осіб. Держава, призначена для відбуття покарання у вигляді позбавлення волі з конкретної справи, негайно інформує Суд про те, чи погоджується вона з проведеним Судом призначенням. Держава виконання вироку повідомляє Суд про будь-які умови обставини, включаючи виконання таких будь-яких умов, які можуть фізично вплинути на умови і тривалість позбавлення волі.

При здійсненні своїх повноважень за призначенням держави виконання вироку Суд бере до уваги наступне:

  • принцип справедливого розподілу між державами відповідальності за виконання покарань, як це передбачено у Правилах процедури та доведення;

  • застосування широко визнаних міжнародних договірних стандартів поводження з ув'язненими;

  • думка особи, якій винесено вирок;

  • громадянство особи, якій винесено вирок.

Якщо жодна з держав не призначена, покарання у вигляді позбавлення волі відбувається у тюремній установі, що надається державою перебування. У такому випадку витрати, пов'язані з виконанням покарання, несе Суд. Суд також у будь-який час може винести рішення про переведення особи, яка відбуває покарання, у в'язницю іншої держави (ст.104).

Особа, якій винесено вирок, може у будь-який час звернутися до Суду з клопотанням про переведення її до в'язниці іншої держави (ст.104 Статуту). Витрати, пов'язані з виконанням покарання, несе держава виконання вироку. Умови позбавлення регулюються законодавством держави виконання вироку і повинні відповідати широко визнаним міжнародним договірним стандартам поводження з ув'язненими. Листування між особою, якій винесено вирок, і Судом є безперешкодним та конфіденційним.

Держави-учасники забезпечують виконання рішень про штрафи і конфіскаційні заходи, винесені Судом, без шкоди для прав bona fide третіх сторін і відповідно до процедури, передбаченої їх національним законодавством (ст.109). Якщо держава-учасник не може забезпечити рішення про конфіскацію, вона вживає заходи до стягнення доходів, майна або активів, що підлягають конфіскації за рішенням Суду, без шкоди для прав третіх сторін. Майно або доходи від продажу нерухомого чи іншого майна передаються Суду.

Коли особа відбула 2/3 терміну покарання або 25 років у разі довічного ув'язнення, Суд здійснює огляд вироку з тим, щоб визначити чи можна зменшити призначений термін покарання через готовність цієї особи співробітничати з Судом у розслідуваннях та кримінальному переслідуванні, а також добровільну допомогу з її боку у забезпеченні виконання рішень та наказів Суду. Якщо при первинному огляді Суд приходить до висновку про недоцільність зменшення терміну покарання, то питання про зменшення терміну покарання буде розглядатися згодом через такі ж проміжки часу.

Якщо особа, визнана винною, здійснює втечу з-під варти і покидає державу виконання вироку, то ця держава може після консультації з Судом звернутися з проханням про передачу особи до держави, на території якої ця особа перебуває, відповідно до двох- або багатосторонніх домовленостей або може може звернутися до Суду з клопотанням про передачу особи.

Отож-бо, покарання у вигляді позбавлення волі відбувається в державі, обраної Судом з переліку держав, що повідомили Суд про готовність прийняти осіб, яким винесено вироки.

Після детального розгляду порядків прийняття та виконання рішень у Міжнародному кримінальному суді виникає логічне питання: "Чи були вони застосовані на практиці?".

У своєму інтерв'ю на радіо "Ехо Москви" Голова Міжнародного кримінального суду Філіп Кірш зазначив: "Міжнародний кримінальний суд здійснює свою юрисдикцію лише у тих ситуаціях, коли держава не здатна здійснити це самостійно. Наприклад, зараз дві справи знаходяться на розгляді у Суді. Одна з них стосується Уганди, де близько 20 000 дітей було викрадено та призвано до військової служби, тобто вони стали солдатами. Друга – це ситуація, що сталася у провінції Ітурі в Конго, де відбулися масові вбивства та ґвалтування" [30].

Ситуація у Конго.Наприкінці червня 2004 р. Прокурор МКС Луіс Морено Окампо оголосив у Гаазі про початок першого в історії цього органу розслідування, що стосується злочинів, скоєних на території Демократичної Республіки Конго (ДРК) з 1 червня 2002 року. З того часу до МКС надходила інформація про тисячі людей, які загинули у Конго в результаті масових вбивств. Прокурор МКС також заявив, що Римський статут розрізняє поняття попереднього аналізу ситуації та розслідування злочинів. Канцелярія Прокурора впродовж 2003 року проводила досконалий аналіз ситуації у ДРК, першочергово зосередив свою увагу на злочинах, що мали місце в Ітурі. У вересні цього ж року Прокурор інформував держави, що ратифікували Статут, про готовність просити дозволу Палати попереднього провадження МКС розпочати розслідування. У листопаді 2003 року у направленому до МКС листі уряд ДРК висловило свою згоду на наміри МКС розпочати розслідування, а у березні 2004р. ДРК офіційно заявила про передачу цієї справи під юрисдикцію Суду.

Loading...

 
 

Цікаве