WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Міжнародний кримінальний суд: структура та компетенція - Дипломна робота

Міжнародний кримінальний суд: структура та компетенція - Дипломна робота

Юрисдикція МКС є лише доповненням до національної юрисдикції та виступає як самостійна лише у випадку, коли національні системи правосуддя не діють. МКС діє лише у тих випадках, коли національні правоохоронні структури не здатні або навіть не намагаються боротися з підсудними їм злочинами проти миру та безпеки людства, наприклад, коли держава не зацікавлена у переслідуванні своїх громадян, особливо якщо вони займають "високі" посади, або коли правова система держави не функціонує внаслідок внутрішнього конфлікту, внутрішній суд відсутній, а суди іноземних держав не мають права розповсюджувати свою юрисдикцію. Окрім цього, повноваження МКС обмежені у часі та просторі. По-перше, Суд уповноважений розглядати лише ті злочини, що були скоєні після 1-го липня 2002 р. Усі злочини, скоєні до моменту вступу у силу Римського статуту, випадають з юрисдикції цього Суду (ст.11, 12 Статуту). До того ж, по відношенню до злочинів, що підпадають під юрисдикцію Суду, Статут не встановлює строку давності (ст.29), що відповідає духу Конвенції про незастосування строку давності до військових злочинів або злочинів проти людства, яка була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у 1968 р. По-друге, до Суду притягаються лише ті злочинці, що є громадянами держав, які ратифікували Статут, або ж ті, що скоїли злочини на території таких держав. По-третє, Суд має юрисдикцію щодо злочинів, які викликають обурення усього світового співтовариства [28]. Останні викладені у ст.5 Статуту:

  1. злочини геноциду;

  2. злочини проти людяності;

  3. військові злочини;

  4. злочини агресії.

Геноцид підпадає під юрисдикцію Суду відповідно до положення ст.2 Конвенції про попередження злочину геноциду та покарання за нього 1948 р. Геноцид – це дії, спрямовані на знищення частини або цілої групи людей. Наявність свідомого плану досягнення цієї мети відрізняє геноцид від інших злочинів проти людства.

Наступні 5 діянь, якщо вони здійснені з наміром винищити повністю або частково групу людей певної національності, етнічної, расової або релігійної приналежності, можуть бути віднесені до геноциду:

  1. вбивство членів такої групи;

  2. нанесення серйозного фізичної або духовної шкоди членам групу;

  3. навмисне фізичне винищення групи через вплив на її умови життя;

  4. створення умов, що мають за мету припинення народжуваності у середині групи;

  5. насильне переселення дітей з одної групи до іншої.

Слід зазначити, що культурний геноцид, тобто навмисні дії, що перешкоджають члену групи розмовляти власної мовою, дотримуватися власної релігії або слідувати своїм культурним традиціям, не підпадає під юрисдикцію Суду згідно зі Статутом, окрім випадків, коли це супроводжується одним з п'яти зазначених вище діянь. Те ж саме стосується екоциду (навмисні дії спрямовані на підрив або винищення екосистеми певної території).

Відповідно до п.3 ст.25 Статуту той, хто наказує, закликає або змушує будь-кого до здійснення геноциду, або той, хто допомагає, заохочує чи інакше підтримує здійснення геноциду, винний у геноциді. Проте, на відміну від ст.3 Конвенції про геноцид 1948 р., змова з метою його здійснення окремо у Римському статуті не згадується. Однак за змістом п.3(d) ст.25 йдеться майже саме про такі дії. Для віднесення злочину до геноциду зовсім не обов'язково, щоб була зроблена спроба або дійсно винищена ціла група людей або значна її частина. Достатньо звинувачення про намір та злочинну ціль знищити велику кількість членів групи певної спільноти. У геноциді може бути звинувачений не лише голова держави або урядовий міністр, що планує та віддає наказ здійснити такі дії, але й той, хто безпосередньо ці дії скоює.

Перелік злочинів проти людяності закріплений у п.1ст.7 Статуту (в цілому 11 видів діянь), а у п.2 надаються визначення цих злочинів та складових їх термінів (наприклад, "винищення", "тортури", "переслідування"). При цьому Суд відрізняє злочини проти людяності, що входять до його юрисдикції від звичайних злочинів за 3-ьома ознаками:

  1. діяння має бути здійснено "як складова частина широко використовуваних та методичних атак", як це пояснюється в Елементах злочинів. Термін "Атака" означає не лише військові дії, але й може включати такі заходи, як депортація або насильне переселення;

  2. діяння має бути спрямовано проти цивільного населення. Якщо серед цивільного населення є солдати, воно не втрачає статусу цивільного;

  3. діяння повинно бути скоєно відповідно до політики держави або організації. Несистематичні та випадкові дії, що не відповідають рівню злочинів проти людяності, Судом не переслідуються.

Усі військові злочини поділяються на дві групи. Першу складають злочини, зазначені у Женевських конвенціях 1949 р. за умови, що вони здійснені відносно тих, хто знаходиться під захистом цих конвенцій, включаючи поранених солдатів, потерпілих від аварій на суднах, військовополонених, цивільне населення на окупованих територіях. Другу групу складають порушення міжнародних правових норм (Гаазькі конвенції, І протокол до Женевських конвенцій).

Окремо слід виділити злочини агресії, оскільки до тепер не було розроблено прийнятних для всіх держав визначення цього злочину. Було прийнято рішення розглядати це питання на спеціальній сесії Асамблеї держав-учасниць Статуту через 7 років після його вступу у силу, тобто у 2009 р. У Заключному акті Римської конференції було рекомендовано також переглянути питання щодо включення міжнародного тероризму та міжнародної торгівлі наркотиками у перелік злочинів, що підпадають під юрисдикцію МКС [29].

Окрім цих 4-х "основних категорій злочинів" МКС має право приймати санкції відносно цілого ряду "додаткових" злочинів та порушень, що здійснюються під час розслідування або судового процесу. МКС має юрисдикцію щодо наступних навмисно скоєних злочинів проти здійснення правосуддя:

  1. дача неправдивих свідчень після прийняття зобов'язання давати правдиві свідчення;

  2. пред'явлення завідомо неправдивих або сфальсифікованих доказів;

  3. протиправне здійснення впливу на свідка, створення перешкод присутності свідка або дачі ним свідчень, знищення доказів або перешкоджання їх збору;

  4. залякування або протиправний вплив на посадову особу з метою примусу або переконання його не виконувати свої обов'язки;

  5. вимагання або отримання хабара посадовою особою у зв'язку зі своїми офіційними зобов'язаннями (ст. 70).

Міри покарання за такі злочини в Статуті не вказані, але вони включені в проект Правил процедури та доведення. В основному це штраф, і лише у випадку відмови сплачувати штраф може застосовуватися позбавлення волі.

Отже, розглядаючи компетенцію органів МКС, можна дійти висновку, що чіткий розподіл функцій та повноважень між ними не є випадковим, а є результатом професійно спланованих організаційних засад діяльності Суду його засновниками. Специфіка компетенції Суду полягає у тому, щоб найбільш мобільно та ефективно провести розслідування міжнародних злочинів, що підпадають під його юрисдикцію, та встановити справедливість, покаравши тих, чию вину доведено у скоєнні таких злочинів.

2.3. Порядок прийняття та виконання рішень Міжнародним кримінальним судом

Відповідно до Статуту Суд є постійно діючим органом, юрисдикція якого поширюється на фізичних осіб, відповідальних за "найбільш серйозні злочини, що викликають стурбованість міжнародного співтовариства і які визначені цим статутом" (стаття 1 Статуту МКС). Інакше кажучи, Статут визначає найбільш серйозні злочини, за вчинення яких може наступити міжнародна кримінальна відповідальність. Звідси випливає, що за інші злочини, не вказані в Cтатуті, така відповідальність не застосовується, тобто ці інші, злочини або не є серйозними, або вони не становлять загрози світовій спільноті. До таких злочинів, зокрема, відноситься міжнародний тероризм.

МКС наділений міжнародною правосуб'єктністю. Він має весь комплекс прав та обов'язків, що передбачені для суб'єктів міжнародного права. Більш того, правоздатність МКС є універсальною бо, як визначає ст. 4 Статуту "Суд має таку правоздатність, яка може бути необхідною для виконання ним своїх функцій" [1].

Статут визначає загальні принципи кримінального права, якими повинен керуватись МКС під час здійснення своїх повноважень. Такі принципи, в залежності від їх походження можна поділити на дві групи: 1) загальновизнані принципи внутрідержавного кримінального права, що знайшли своє відображення в Статуті, та 2) принципи міжнародно-правового характеру.

До перших належать такі основні засади здійснення кримінального правосуддя, як принцип nulumcrimensinelege "немає злочину без закону" (ст. 22 Статуту), відсутність зворотної дії положень Статуту (ст. 24) принцип nulumpoenasinelege "немає відповідальності без закону" (ст. 23 вказує, що особа визнана винною у тому чи іншому злочині може бути покарана лише у відповідності до положень Статуту) [1].

Loading...

 
 

Цікаве