WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Основні принципи діяльності Міжнародного валютного фонду - Реферат

Основні принципи діяльності Міжнародного валютного фонду - Реферат

Фінансові операції МВФ проводить через три свої структури: Департамент загальних рахунків; Департамент СДР; Спеціальні рахунки МВФ.

Основними механізмами фінансування МВФ є:

1). Резервні кредити "стенд-бай" – короткострокова допомога у фінансуванні дефіциту платіжного балансу. Термін повернення цих кредитів становить від 12 до 18 місяців, але може бути продовжений до 3 років. Ці кредити виділяються в рамках траншів частинами під час дії угоди. МВФ при виділенні чергової частки кредиту стенд-бай вивчає умови виконання угоди. Умови виконання охоплюють такі сфери, як кредитна політика і податкова система. Країна-член МВФ щорічно може отримувати кредити "стенд-бай" у розмірі 68 % квоти, а загальна сума кредитів може становити 300 % квоти.

2). Розширене кредитування (ЕФФ) – для підтримки середньострокових програм (3-4 роки) подолання труднощів платіжного балансу, причиною яких є макроекономічні та структурні проблеми. Країна, яка намагається отримати ці кошти, повинна представити МВФ програму оздоровлення економіки на той період часу, на який буде надано кредит, а також детальний план діяльності на найближчі 12 місяців. Такі кредити можна отримувати в сумі 140 % квоти.

3). Компенсаційне та надзвичайне фінансування (ССФФ) – фінансування в умовах непередбаченого падіння експортних цін, зростання імпортних цін, коливання відсоткової ставки. Фінансування в рамках цих коштів включають у себе вартісну компенсацію зниження рівня експорту, а також кошти на імпорт нафти. Ці кошти складаються з двох частин:

а) компенсаційні кошти, які країна може отримати на покриття витрат, пов'язаних з вирівнюванням обсягів імпорту та експорту, збитків від міжнародного туризму та грошових переказів емігрантів. А з грудня 1990 року в зв'язку з кризою на Середньому Сході можна отримати кредит на покриття втрат через зменшення попиту на послуги (зменшення доходів від нафтопроводів, зменшення оплати за використання каналів, різних видів транспорту, а також зменшення попиту на будівництво і страхування);

б) допоміжні кошти можна отримати на покриття частини витрат через зміну експортних та імпортних цін (на які держава не має впливу).

У рамках компенсаційних і допоміжних коштів можна отримати кредит величиною 95 % квоти країни в МВФ.

4). Фінансування системних перетворень (СТФ) – для країн з перехідною економікою, які мали проблеми з платіжним балансом внаслідок переходу від торгівлі на базі неринкових цін до торгівлі на ринковій основі. Країна, яка намагається отримати цей кредит, повинна представити МВФ програму оздоровлення економіки. У кінці 1992 року МВФ прийняв рішення про ліквідацію такого типу кредитів.

5). Фінансування буферних запасів (БСФФ) – для компенсації труднощів платіжного балансу, пов'язаних з дефіцитом надходжень від експорту основних сировинних товарів, шляхом підтримки систем буферних запасів. Такий вид кредитування діє з 1969 року. Умовою отримання кредитів з фінансових коштів буферних запасів є документальне підтвердження, що нагромадження запасів експортних товарів відбувається через міжнародну діяльність ООН. Кошти ці не можуть перевищувати 45 % квоти. У квітні 1990 року МВФ прийняв рішення, що ці кредити можна отримати з грошових коштів Міжнародної каучукової угоди (прийнята в 1987р.). останні 6 років МВФ не виділяв цих кредитів.

6). Фінансування структурної перебудови (САФ) – пільгова допомога найменш забезпеченим країнам-членам Фонду для покриття негативного торгівельного сальдо. Ці кредити виділяються з Довірчого Фонду МВФ створеного у 1976 році. Кредити цього фонду виділяються на підтримку реалізації середньострокових макроекономічних і структурно-галузевих програм. Метою таких програм є утворення умов для економічного росту, зміцнення фінансового стану. Кредити з цього фонду виділяються трьома щорічними траншами: 1 рік – 15 % квоти, 2 рік – 20 % квоти, 3 рік – 15 % квоти. Ці кредити низькопроцентні – 0,5 % у рік. Час повернення настає через 5,5 року і триває 4,5 роки.

7). Розширене фінансування структурної перебудови (ЕСАФ) – збільшення об'єктів фінансування для найменш забезпечених країн (на 3 роки, 0,5 % річних). ЕСАФ діє з 1987 року. Кредити в рамках своєї програми виділяють з джерел САФ (пункт 6) із пожертвувань найбагатших держав.

Протягом 70-х та 80-х років значення Фонду неухильно зростало, а до кінця 90-х років досягло свого апогею. При цьому якщо на своєму початковому етапі діяльності МВФ надавав кредити переважно державам Заходу (близько 60 %), то пізніше ця картина змінилась. На країни, що розвиваються, сьогодні припадає понад 85 % кредитів Фонду.

У 1997/98 фінансовому році Фонд надав своїм членам 75,4 млрд. дол., більша частина з яких була спрямована на ліквідацію наслідків азіатської фінансової кризи: Корея (20,9 млрд. дол.), Індонезія (11,2 млрд. дол.), Таїланд (4 млрд. дол.). У 1998/99 фінансовому році була видана рекордна сума - 90,2 млрд. дол. Найбільші обсяги кредитування припадали на Бразилію (18,4 млрд. долл.), Росію (11,3 млрд. дол.) та Індонезію (8,6 млрд. дол.).

Технічна допомога МВФ полягає в сприянні країнам-членам у здійсненні ними грошової, валютної політики, банківського нагляду, бюджетної і податкової політики, упорядкуванні статистики, в розробці фінансового й економічного законодавства.

Технічна допомога здійснюється шляхом направлення місій МВФ в центральні банки й міністерства фінанасів країни. Така допомога надається за проханням країни. Експерти місії працюють в країні звичайно 2-3 роки.

Для підготовки кадрів в рамках технічної допомоги у Вашингтоні утворено інститут МВФ. Він організує курси і семінари по підвищенню кваліфікації державних службовців із країн-членів МВФ.

Висновок

МВФ (International Monetary Fund, IMF) - це валютно-фінансова організація міжурядового співробітництва. Специфіка МВФ порівняно з іншими міжурядовими організаціями полягає у виконанні ним одночасно функцій регулювання, фінансування, нагляду та консультування держав-членів у сфері валютно-фінансових відносин. Головним завданням МВФ є скорочення тривалості та зменшення нерівноваги у міжнародному балансі розрахунків членів, забезпечення стабільності валютних курсів.

Метою діяльності МВФ є: - сприяння міжнародному співробітництву шляхом забезпечення механізму для консультацій та погоджених дій стосовно міжнародних валютних питань; - сприяння збалансованому зростанню міжнародної торгівлі з метою підвищення рівня зайнятості та реальних доходів населення, розвитку виробничих можливостей країн-членів; - сприяння стабільності валют і впорядкованим валютним відносинам та запобігання конкурентному знеціненню валют;- сприяння створенню багатосторонньої системи платежів та переказів по поточних операціях і прагнення ліквідації валютних обмежень.

До основних функцій організації належать здійснення нагляду за узгодженою системою впорядкованого обміну національних валют, надання кредитів своїм членам на реорганізацію економіки для встановлення більш ефективного співробітництва і надання додаткових послуг країнам-членам (підвищення кваліфікації персоналу, технічна допомога в спеціалізованих сферах, інформаційне обслуговування).

Організаційна структура МВФ: Рада керуючих; Виконавча влада; Директор-розпорядник; Міжнародний валютно-фінансовий комітет.

Основними механізмами фінансування МВФ є: резервні кредити "стенд-бай"; розширене кредитування (ЕФФ); компенсаційне та надзвичайне фінансування (ССФФ); фінансування системних перетворень (СТФ); фінансування буферних запасів (БСФФ); фінансування структурної перебудови (САФ); розширене фінансування структурної перебудови (ЕСАФ).

Такою є офіційна сторона кредитної політики МВФ.

У той же час досить тривала його діяльність призвела до таких результатів та тенденцій: економічна нестабільність у більш ніж 62 країнах, що отримували кредити МВФ, лише посилилась; залежність між країнами МВФ та приростом валових інвестицій є зворотно пропорційною; направлення коштів до країн, де розміщені кошти американських інвесторів; надання переваги країнам, що наслідують модель розвитку США; падіння ділової активності у країні-реципієнті (в очікуванні траншу); підпорядкування економік країн-боржників економіці США та економікам інших розвинутих країн через відкриття ринків цих країн для поставок товарів з країн-лідерів світу.

Список використаної літератури

  1. Горбач Л.М. Міжнародні економічні відносини – К.: Кондор, 2005.

  2. Моринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини – К.: Знання, 2004.

  3. Карбау Р. Міжнародна економіка / 7-е видання – Суми.: Козачий вал, 2004.

  4. Ковалевський В.В. Міжнародні організації // Навч.п. – К.: ЦУЛ, 2003.

  5. Рум'янцева А.П. Міжнародна економіка / 3-е вид., - К.: Знання, 2006.

  6. www.imf.org

  7. www.me.gov.ua

  8. www.svit.ukrinform.ua

Loading...

 
 

Цікаве