WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Поняття вільні економічні зони, їх види та класифікація - Курсова робота

Поняття вільні економічні зони, їх види та класифікація - Курсова робота

Туристсько-рекреаційна зона - це частина території держави із знач ним природним, рекреаційним та історико-культурним потенціалом, на якій вводиться спеціальний правовий режим з метою ефективного його викорис тання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності у сфері рекреаційно-туристського бізнесу. Характерна риса таких СЕЗ - створення сприятливих умов для інвестування (у тому числі іноземного) у сферу режи-

му в'їзду-виїзду для іноземних громадян; надання пільг в оподаткуванні, фі нансуванні тощо.

Нині в Україні створені такі туристсько-рекреаційні СЕЗ: "Порт Крим" та "Курортополіс Трускавець"; розроблені і впроваджуються проекти "Ярем-че" (Івано-Франківська область), "Буковина" (Чернівецька область), "Рахів" (Закарпатська область), "Курорт Бердянськ" (Запорізька область).

Банківсько-страхова (офшорна) зона - це частина території держави, на якій запроваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів. Офшорний статус надається банківським та страховим установам, які були створені за участю лише нерезидентів і обслуговують лише ту їхню підприємницьку діяльність, що здійснюється за межами України. Для офшорних зон характерне звільнення від обмежень у зовнішній торгівлі та жорсткого валютного регулювання в країні походження капіталу, зниження митного збору, а також (що відрізняє цей тип зон від інших) - високий рівень конфіденційності ведення бізнесу. Анонімність власників підприємств є ду- же важливим фактором діяльності офшорних зон. Вона забезпечується відповідним загальним законодавством країни, на території якої створено офшор, а також можливістю довірчого (трастового) управління майном.

Відносно новим типом СЕЗ с інформаційна зона, що характеризується концентрацією новітніх інформаційних технологій та високим рівнем роз- витку інформаційно-комунікаційних систем, за допомогою чого здійснюється комп'ютерне, маркетингове, інформаційне, консалтингове та інше обслуго- вування населення, а також надання у користування спеціалізованих об'єктів соціальної та бізнесової інфраструктури. Для створення подібної зони утворюється сучасний телепорт з конкурентоспроможними міжнародними каналами звукового та електронного зв'язку.

В цілому ж перспективним і економічно доцільним є створення багатопрофільних комплексі' виробничих зон, у тому числі експортно-виробничих, на основі існуючої виробничої бази, підсиленої національними й іноземними інвестиціями. Світовий досвід показує, що багатофункціо- нальними комплексними є більшість діючих СЕЗ. Ця тенденція характерна і для України: комплексними є СЕЗ "Яворів", "Порт Крим", "Курортополіс Трускавець", "Азов"; розробляються проекти "м. Севастополь", "Рахів". Територія пріоритетного розвитку - це територія в межах міста, району, на якій склалися несприятливі соціально-економічні умови, для подолання яких запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності. Метою запровадження на територіях пріоритетного розвитку такого режиму є:

-залучення інвестицій у пріоритетні галузі господарства, реструктуризація виробництва;

- створення нових робочих місць;

- впровадження нових технологій, модернізація діючих виробництв;

- створення сучасної виробничої, транспортної та ринкової інфраструктури;

- ефективне використання природних ресурсів.

Спеціальний режим інвестиційної діяльності діє на територіях пріоритетного розвитку тільки у пріоритетних видах економічної діяльності, перелік яких визначає Кабінет Міністрів України. Інвестиційні проекти, що реаліїзуються на територіях пріоритетного розвитку, є пріоритетними для залучення кредитів, які надаються під державні гарантії іноземними державами, міжнародними фінансовими організаціями, іноземними банками, іншими фінансово-кредитними установами.

Офшорна зона (територія, центр) - це вся або частина території держави, на якій встановлено особливий пільговий режим діяльності компаній з офшорним статусом (фактично - нерезидентів) та здійснення операцій з коштами і майном нерезидентів. Тобто, це регіон, де створена спеціальна юрисдикція, що дозволяє законним шляхом суттєво знижувати оподаткування офшорних компаній.

Спеціальні (вільні) економічні зони різних типів можуть взаємодоповнюватись та переростати з однієї форми в іншу. Зокрема, зовнішньоторговельні зони поступово модифікуються у торговельно-виробничі, що обумовлюється необхідністю сприяння розвитку виробничого потенціалу регіону, росту обсягів та зміни структури виробництва, підприємницької активності тощо. Для залучення зовнішніх фінансових і матеріально-технічних ресурсів, створення сприятливого інвестиційного клімату використовується спеціальний режим, який може мати загальну або вибіркову дію.

В усіх випадках логіка господарського розвитку взагалі і вільних зон зокрема спричиняє зміну пріоритетів ВЕЗ в напрямку ускладнення спеціалізації, оптимізації структури виробництва та наближення до максимально сприйнятої до інновацій економічної моделі.

Країна, що створює зони на своїй території, звичайно прагне контролювати цей процес та своєчасно його спрямовувати у необхідному для держави і регіону розташування СЕЗ напрямку. Вона також координує розвиток СЕЗ, регламентуючи соціально-економічні та науково-технічні процеси.

Висновки

Своє примінення спеціалбні економічні зони знайшли і в Україні. Зберігаючи у доцільних межах експортну орієнтацію, вільні економічні зони для країн із перехідною економікою покликані працювати на внутрішній ринок країни, сприяючи насиченню його передовою технологією та високоякісними товарами.

Отже , ВЕЗ- територія в прикордонних або інших регіонах країни , яка має особливий юридичний і митно-економічний статус.

На мою думку, до цілей, що ставляться державою, яка створює ВЕЗ є : розв язання проблем зайнятості і формування нових робочих місць; активізація зовнішньої торгівлі; стимулювання притоку іноземних інвестицій; розширення експортної бази; ефективне використання місцевих ресурсів.Крім того , формування ВЕЗ може розглядатись як засіб розвязання проблеми депресивних старопромислових, незабудованих, слабозаселиних, з низьким рівнем економічного розвитку регіонів.

На основі аналізу діяльності цілого ряду зон можуть бути зроблені такі висновки:

— зони ніколи не розвиваються згідно з початковим планом, свідчення цього — перетворення ряду зон у промислові монокультури, а не у добре збалансовані та високодиверсифіковані промислові парки, які передбачалося зробити;

— економічні та соціальні переваги зони, які звичайно служать виправданням для її створення у більшості випадків не відповідають початковим розрахункам.

А тому вважається, що запорукою успішного розвитку зон є не стільки якість початкового планування чи уточнення основних економічних оцінок проекту, стільки по дальша здатність керівництва зони (або уряду) пристосу вання до змінного середовища, розробити гнучкий та ефективний механізм оцінок та розв'язання проблем.

Література

1.Вільні економічні зони./ Пер. з англ.. Я. Войтенка, О.Білкуна/; Передмова В. Кравченка. Наукова редакція І. Розпутенка. Київ: Дніпро, "Основи", 1993.-447с.

2.Голос України, №220, 1992, 18 листопада, С. 13.

3.Губарь О. Шаги в эврорегіон/ Вісник регіону, 30.05.1998.

4.Закон України " Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" / Відомості Верховної Ради 1992, № 50, ст.676.

5.Кавер І., Куць О., Алексіна Н. Вертикально інтегровані структури і технополіси у рибопромислових регіонах України // Економіка України.-2000. №5.-С. 40-51.

6.Кухарская Н.А. Оргинизацийнно-методичиские основы создания свободных промышленно ориентированых зон.-Одесса:ИПРЭЭИ НАН Украины,2000.- 74с.

7.Механізм створення та функціонування спеціальної економічної зони " Закарпаття". Матеріали Міжнародної науково- практичної 25 листопада 1999р.

8.Пила В.І., Чмирь О.Е. Спеціальні (вільні) економічні зони: теорія та практика: Навчальний посібник.- К.: Київ. Держ.торг.-економ. Ун-т, 1998.- 328с.

9.Симадзаки Т., Исихори С. Свободные економические зоны в капиталистических и развивающихся странах // М., 1989.- С. 14.

10.Сіваченко І.Ю., Кухарська Н.О., Левицький М. А. с34 Вільні економічні зони. Навч.пос.- К.: Дакар; Алерта., 2001.- 480с.

11.Степанов Ю.Г. Свободные экономические зоны в СССР. М., Знание, 1990.

12.Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посібник/ Під заг. Ред. А.Г. Кредісова/ Пер. з рос. Н. Кіт, К. Серажим.- К.: Віра-Р, 1998.- С.106-114.

13.Україна: поступ у ХХІ соліття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000-2004 рр. Послання Президента України до Верховної Ради України 2000 рік: Проект.- Газ. Урядовий кур"єр, 28 січ. 2000р., № 16.- С.5-12.

14.Урядовий кур"єр, 10.09.1998.

15.Экономика и жизнь, 1991, №34. Приложение, с. 5-6.

Loading...

 
 

Цікаве