WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Поняття вільні економічні зони, їх види та класифікація - Курсова робота

Поняття вільні економічні зони, їх види та класифікація - Курсова робота

При цьому переслідуються, перш за все загальнонаціональні, макроекономічні цілі: економічні, науково-технічні і соціальні (Схема 2). Це особливо характерно для країн, що розвиваються, у яких ВЕЗ покликані сприяти прискоренню темпів економічного зростання, освоєнню нових технологій, насиченню внутрішнього ринку високоякісними товарами, тощо.

В індустріально розвинутих країнах створення ВЕЗ спрямовано на подолання застою в окремих галузях промисловості, банківської і страхової справи.

Поряд з макроекономічними цілями створення ВЕЗ покликано вирішувати і локальні задачі окремих регіонів:

• сприяти розвитку відсталих у економічному відношенні регіонів;

• забезпечувати більш повну зайнятість робочої сили у ВЕЗ та прилеглих регіонах;

• залучення іноземних інвестицій;

• організацію у ВЕЗ таких виробництв, продукція яких могла б йти на експорт, не ущемляючи місцеві підприємства;

• спільна підготовка фахівців;

• спільна діяльність у галузі рекреації і туризму тощо.

В економічний літературі пропонуються деякі концептуальні підходи до формування вільних економічних зон у нових державах Східної Європи. Виділяються два концептуальні підходи:

а) вільні економічні зони як конкретно означені території, на які поширюється певний режим ("територіальний підхід");

б) режим якій надає певні переваги фірмам, розташованим у будь якій місцевості приймаючої країни, якщо вони відповідають певним критеріям ("режимний підхід").

Аргументи на користь територіального підходу полягають в тому, що він дозволяє:

• концентрувати постачання дефіцитної високоякісної інфраструктури, якої немає у приймаючій країні;

• можливість забезпечення дефіцитними ресурсами;

• створювати адекватні адміністративні одиниці із залученням висококваліфікованого персоналу, що нелегко забезпечити при застосуванні режимного підходу.

З іншого боку, режимний підхід до ВЕЗ надав можли вість:

• сприяти окремим видам економічної діяльності незалежно від місць їх здійснення;,

• забезпечувати тісний зв'язок з місцевою економікою,

оскільки фірми, що отримують користь від такого режиму, уже діють переважно в місцевих умовах;

• надавати іноземним фірмам право вибору місця розташування для своєї діяльності.

Враховуючи сьогоднішній стан економіки країн Східної Європи, видається, що територіальний підхід до ВЕЗ більш доцільний, ніж режимний. На користь територіального підходу існує третій аспект, а саме величезна технічна складність організації та розподілу різноманітних фінансових та адміністративних переваг режиму ВЕЗ серед великої кількості підприємств, що діють в різних місцях і в різних умовах.

Територіальний та режимний підходи можуть співіснувати поряд [1; С. 23—24].

Роль ВЕЗ у східноєвропейських країнах виявляється в таких сферах:

• перехід від високо централізованої економіки, що базується на централізованому розподілі вкладень та розподілі результатів діяльності до економіки, більше орієнтованої на ринок;

• підвищення незалежності економічних суб'єктів країни, які у довгостроковому плані перетворяться на підприємницькі організації, що самостійно приймають рішення ( на відміну від їхньої нинішньої функції агентів державної бюрократичної машини);

• урізноманітнення форм власності підприємств, а також видів організаційних структур;

• поступова ліквідація монополії зовнішньої торгівлі у міру надання доступу до зовнішньоторговельних операцій всім господарським організаціям країни;

• більш повне задоволення потреб споживачів у високоякісних товарах та промислових потреб у новій техніці і більш якісних товарах виробничого призначення;

• активніше входження самостійних країн у світову економіку та міжнародний розподіл праці. В цьому плані ВЕЗ можна розглядати як сполучний механізм чи засіб полегшення переходу до конвертованості грошової одиниці.

ВЕЗ можуть розглядатися як один із інструментів, спрямованих на досягнення стратегічних цілей цих країн.

ВЕЗ можуть допомагати у вирішенні більш конкретних завдань [1; С. 27-29]:

> їх можна розглядати як джерело нових товарів і техніки;

> вони можуть виробляти нові знання і виконувати освітню функцію;

> вони можуть виконувати важливу функцію випробувального полігону перед широкомасштабним впровадженням окремих реформ;

> вони можуть бути механізмом для зосередження досить обмежених ресурсів (технічних, фінансових, управлінських, організаційних) та їх концентрованого спрямування на досягнення певної мети;

> зони можна розглядати як засіб сприяння розвитку певного регіону.

В Україні згідно з Законом "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон", цілі їх створення полягають:

1) у залученні іноземних інвестицій та сприяння їм;

2) активізації спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів та послуг, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг;

3) у залученні і впровадженні нових технологій, ринкових методів господарювання;

4) у розвитку інфраструктури ринку;

5) покращанні використання природних і трудових ресурсів;

6) у прискоренні соціально-економічного розвитку України.

У відповідності з цілями свого функціонування БЕЗ можуть мати різні назви. Різноманітність вільних економічних зон в світі обумовлюється як самим процесом їх еволюції, так і підвищення рівня економічного розвитку країни, посилення експортного і науко'во-виробничого потенціалу регіону, покращанням стану інфраструктури (транспорту, соціально-побутової сфери та інш).

3. Класифікація видів ВЕЗ

У міжнародній практиці нараховується понад трьох десятків різновидностей вільних економічних зон. За матеріалами ООН зустрічаються такі їх види: митна, безмитна, зовнішньоторговельна, торговельна, безмитна торговельна, особлива економічна, спеціальна, вільна, відкрита, промислово-торговельна, виробнича, промислова, промислово-експортно-виробнича, експортно-виробнича, експортна, привілейована підприємницька, сприяння інвестиціям, спільного підприємництва, спільна, "Макьюладорас" (мексиканський термін зони), економічного і науково-технічного розвитку, техніко-впроваджувальна, науково-технічна, страхових і банківських послуг та інш. При всій цій різноманітності, мова йде, по суті, про одне і теж явище — створення господарських анклавів, які мають безмитний або пільговий режим ввезення і вивезення товарів, певну відособленість у торговельному і валютно-фінансовому відношенні від решти території приймаючих країн, тісний зв'язок зі світовим ринком та активне залучення іноземного капіталу. Найбільш характерним для західної економічної літератури сучасного періоду є визначення ВЕЗ, яке дає відомий японський економіст Т.Сі-мадзакі: "райони, в яких припинено дію окремих статей національного законодавства з метою сприяння прискореному розвитку, збереженню або підвищенню існуючого рівня зайнятості" [9; С. 14].

Досвід функціонування БЕЗ дозволяє провести їх класифікацію по видам (Схема 3) [6]:

• комплексні спеціальні економічні зони виробничого характеру. Такі зони доцільно створювати на порівняно обмежених територіях, які мають сприятливе географічне положення на перехрестях міжнародних транспортних систем. Це безмитні зони, в яких створюються умови для широкого залучення іноземного капіталу і де можна створити для цього необхідну інфраструктуру;

• зони вільної торгівлі — вільні митні зони і порти, транзитні зони;

• промислово-виробничі зони, в т.ч.:

— експортні промислові зони, які орієнтовані головним чином на зовнішню торгівлю;

— імпортно-промислові зони та зони по заміщенню імпорту, які покликані забезпечити країну, що приймає, сучасними товарами, а місцеві підприємст ва — передовою технологією;

• парки технологічного розвитку — створюються на ос нові існуючого у країні, що приймає, науково-технічного потенціалу, з участю іноземного капіталу і з використанням зарубіжного досвіду;

• сервісні (зони страхових і банківських послуг, офшорні);

• туристичні зони та інші.

На практиці, у більшості випадів, характерне сполучення різних форм діяльності [11; С.10— 11].

Вузькоспеціалізовані зони (за винятком зон вільної торгівлі) в наш час зустрічаються досить рідко.

По типу організації БЕЗ розподіляються, перш за все, на експортно-орієнтовані (як правило, анклавні) зони та зони імпортозаміщення.

Аналіз статей, що відображують сучасний стан вільних економічних зон у світовій економіці, які опубліковані у зарубіжних виданнях, дозволяє запропонувати такі типи ВЕЗ (див. табл. 1). Ця класифікація відзначається наявністю прикладів по кожному типу ВЕЗ і відрізняє зони в залежності від цілей створення [5; С. 10].

За розмірами ВЕЗ можна розподілити на крупно-, середню- і дрібномасштабні. До першого типу можна віднести, наприклад, вільну зону Манауса в Бразилії (3,6 млн. кв. км), та ВЕЗ Китаю по декілька десятків тисяч квадратних кілометрів.

До другому типу — частину ВЕЗ, кожна площею по декілька десятків квадратних кілометрів.

І, нарешті, третій тип становлять "мині-зони" площею декілька десятків гектарів і часто обмежені територією окремих підприємств (ВЕЗ в Угорщині, підприємства "макьюладорас" у Мексиці, країнах Карибського басейну та інш.).

Loading...

 
 

Цікаве