WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Українсько-Словацькі відносини, історія і сучасність (магістерська робота) - Курсова робота

Українсько-Словацькі відносини, історія і сучасність (магістерська робота) - Курсова робота

Водночас, функціонування Карпатського єврорегіону наражається на певні правові, організаційні, психологічні фактори, які негативно впливають на його діяльність. До них можна віднести недостатню активність місцевих органів державної влади та відсутність фінансування —як з боку держави, так і територій.

Проблемою є також розбіжності в митному та податковому законодавстві країн-учасниць, недостатня увага розвитку виробничої кооперації між підприємствами сусідніх держав, нееквівалентність ринкових перетворень. Це призводить до еміграції кваліфікованої робочої сили з України, імпорту низького технологічного обладнання та торговельного капіталу.

Крім того, існує обмеженість місцевих бюджетів, що потребує вироблення учасниками єврорегіону єдиної концепції розвитку, спільних програм діяльності.

У листопаді 1994 р. була заснована Спілка "Прикордонного економічного розвитку "Карпати" на базі організацій із сприяння розвитку підприємництва трьох держав — Угорщини, України, Словаччини. Спілка створила мережу агенцій у прикордонних районах, видає часопис — економічний огляд "Карпати".

Слід також наголосити, що певні проблеми у взаєминах України і Словаччини виникли через запровадження останньою візового режиму з Україною. Це не найкращим чином позначилося на динаміці двосторонніх відносин у 2006 р., стало одним із бар'єрів на шляху розвитку торговельно-економічного і культурного співробітництва. Обидві країни продовжують шукати шляхи мінімізації негативних наслідків запровадження візового режиму і, можна відзначити, що сторонам вдалося налагодити конструктивний двосторонній діалог. Його конкретними результатами стало підписання двосторонніх угод — про безвізові поїздки громадян, які є власниками дипломатичних та службових паспортів, а також щодо визначення категорій громадян, які користуватимуться пільгами при оформленні віз. 3-4 травня 2001 р. в місті Ужгороді відбулася перша зустріч міжпарламентських груп дружби "Україна — Словаччина". Парламентарії запропонували ряд змін до існуючого візового режиму між двома країнами, які б сприяли його лібералізації. Ці пропозиції опрацьовувалися на експертному рівні між МЗС України та Словаччини із залученням представників зацікавлених міністерств і відомств.

Особливого значення набуває це питання при вступі Словаччини до Європейського Союзу. Адже рух ЄС на Схід супроводжуватиметься запровадженням візового режиму сусідніми країнами-кандидатами, зміцненням прикордонного контролю, посиленням боротьби з нелегальною міграцією, що торкається інтересів мільйонів наших співвітчизників.

Не менш важливою у даному контексті є проблема регулювання трудової міграції і забезпечення соціального захисту громадян України. Не слід забувати, що запровадження в країнах-кандидатах європейського порядку регулювання цієї сфери призведе до обмеження можливостей працевлаштування громадян України. За різними оцінками, у 2006 р. у Словаччині неофіційно працювало близько 50 тис. українських громадян. З іншого боку, оскільки значну частину потоку трудових ресурсів України на Захід становить нелегальна трудова міграція, то це спричинить проблемність у стосунках України з країнами ЄС та державами-кандидатами.

Водночас, лише заборонні заходи з боку країн ЄС та країн-кандидатів не розв'яжуть проблеми викорінення нелегального працевлаштування українських громадян на їхніх територіях. Очевидно й те, що для подолання нелегальної трудової міграції недостатньо зусиль лише однієї України. Нам потрібна допомога з боку ЄС та країн-кандидатів у створенні робочих місць в Україні. Варто також легалізувати трудові міграційні потоки шляхом збільшення відповідних квот, а у перспективі укласти угоду між Україною і ЄС щодо трудової міграції і соціального захисту українських працівників за кордоном.1

Упровадження візового режиму пов'язується із внутрішніми проблемами України: низьким рівнем життя громадян, що штовхає їх до нелегальної міграції, участі в кримінальному бізнесі тощо. Так, у 2000 р. на українсько-словацькому кордоні прикордонниками було затримано 9,6 тис. нелегальних мігрантів, у 2006 році — 3,6 тисяч. Аби ці негативні явища не перетнули кордони країн-членів і кандидатів ЄС, вони прагнуть відгородитися від України бар'єром віз. З огляду на це в Україні потрібно розробити та впровадити відповідні заходи, що мінімізували б негативний вплив подібних дій на українських громадян. І передусім необхідно привести у відповідність до стандартів Євросоюзу внутрішню соціально-економічну ситуацію в Україні.

Особлива зона спільних інтересів України і Словацької Республіки — це транспортні коридори. З дев'яти існуючих міжнародних транспортних коридорів чотири проходять територією України. Наприкінці 1999 р. було визначено понад 30 інвестиційних проектів, які стосуються транспортного комплексу. За одним з них Угорська France Europe Kft. здійснює розробку проектної і тенденційної документації будівництва концесійної автомагістралі від с. Косине (Берегівський район Закарпатської області, на кордоні з Угорщиною та Словаччиною) до Києва. Її протяжність — 735 км, а вартість проектних робіт — 25 млн. дол. США. Загальна вартість проекту будівництва траси становитиме 5-8,5 млрд. дол. США. За експертними оцінками, термін окупності траси може коливатися від 16 до 23 років.

У 1999 р. був підписаний Меморандум про взаєморозуміння та плани співробітництва в модернізації, реконструкції та розвитку залізничного коридору №5 між представниками залізниць України, Угорщини, Словацької Республіки, Словенії, Італії. Коридор №5 проходить по маршрутом Трест — Любава — Загреб — Братислава — Чоп — Львів. Разом із коридором №3 вони становлять головний шлях, що поєднує країни Центральної та Південної Європи та Азії.

14 червня 1995 р. Уряди України і Словаччини підписали Угоду про залізничне співробітництво через кордон. Взаємовідносини між залізничними адміністраціями обох країн регулюються Угодою про міжнародне пасажирське сполучення і Службовою інструкцією, Правилами користування вагонами в міжнародних відносинах (ПКА) та Договором про ПКА, Угодою про організаційні та експлуатаційні аспекти комбінованих перевезень у сполученні "Європа — Азія", Міжнародним транзитним тарифом.

Взаємовідносини України і Словаччини у галузі автоперевезень регулюються положенням Угоди між урядами України і Словаччини про міжнародне автомобільне сполучення (підписано 15 червня 1995 р. в Києві). Відповідно до цього положення перевезення вантажів між обома країнами і транзитом через їхні території виконуються згідно з відповідними контрактами: для словацької сторони — 6 тис. транзитних дозволів, 5 тис. двосторонніх дозволів, 250 нерегулярних пасажирських дозволів. На сьогодні між Словаччиною та Україною діє 23 регулярних автобусних маршрути.

23 травня 1994 року між Урядами України і Словацької Республіки підписана Угода в галузі авіаційного транспорту. З боку України визначене авіапідприємство — Авіакомпанія "Авіалінії України" на маршрутах Київ — Попрад та Київ — Братислава.1

У такому актуальному для України питанні, як транзитне транспортування нафти і газу, необхідно розробити чітку законодавчо-правову базу, яка б регулювала транзитні відносини України з Росією (головним імпортером нафти і газу) і Словаччиною як країною, що може надати нам підтримку у вирішенні суперечностей, які виникають з російською стороною.

У сфері міграції та гуманітарного обміну слід розробити спільні програми, що передбачають пом'якшення візового режиму.

Загалом, для України, яка визначила інтеграцію до ЄС одним із головних своїх зовнішньополітичних пріоритетів, досвід сусідньої країни з багатьма схожими трансформаційними процесами є надзвичайно корисним. Словаччина ж позитивно ставиться до євроінтеграційного вибору України і готова співпрацювати в цьому напрямі.

2.2. Торгівельно-економічна співпраця країн

З 1990 р. у Словаччині, що входила до складу Чехословацької Федеративної Республіки, почався перехід від централізованої планової системи господарства до ринкової економіки. У 1990-1992 на аукціонах були продані 9500 малих підприємств, в основному роздрібної торгівлі і сфери обслуговування. До початку 1993 нараховувалося приблизно 16 тис. приватних підприємств, з яких 2 тис. були спільними акціонерними підприємствами, а 800 належали іноземним компаніям. Приватизація великих і середніх державних підприємств у 1993 проводилася шляхом випуску і продажу ваучерів.

У 1991 намітилося зниження темпів економічного розвитку словацької економіки в результаті різкого зменшення зовнішньої торгівлі, переходу до ринкових відносин і майже повної відсутності припливу іноземних капіталовкладень. У 1992 величина валового внутрішнього продукту (ВВП) Словаччини скоротилася на 30%, а до 1993 року рівень безробіття перевищив 10-відсотковий бар'єр.

Loading...

 
 

Цікаве