WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Українсько-Словацькі відносини, історія і сучасність (магістерська робота) - Курсова робота

Українсько-Словацькі відносини, історія і сучасність (магістерська робота) - Курсова робота

З 1993 р. формувалися механізми міжвідомчого співробітництва міністерств економіки, їх зовнішньоекономічних структур, міністерств культури, науки і освіти, праці і соціального забезпечення, оборони, внутрішніх справ та інших центральних відомств України і Словацької республіки. На сучасному етапі це співробітництво спирається на широку і достатню базу спеціальних двосторонніх міжвідомчих договірно-правових документів, укладених упродовж 1990-х років. Вони, на наш погляд, повинні нині наповнюватися більш конкретним змістом. Задля підвищення ефективності міжвідомчої співпраці в майбутньому доцільно також розглянути можливість створення на тимчасово або постійно діючій основі українсько-словацьких міжміністерських структур і механізмів.

Особливо важливу, якщо і незамінну, роль у формуванні системи і координації міждержавного співробітництва України і Словацької республіки з середини 1990-х років відіграла діяльність Міжурядової українсько-словацької комісії з питань торгово-економічного і науково-технічного співробітництва та Міжурядової українсько-словацької комісії з питань національних меншин, освіти і культури. Кожна із цих змішаних міжурядових комісій має специфічне поле і предмет діяльності. Регулярні два щорічні засідання кожної з цих комісій постійно присвячені максимально конкретним проблемам українсько-словацьких взаємовідносин у відповідних сферах та необхідним крокам з їх вирішення.1

Змішані українсько-словацькі міжурядові комісії на сьогодні є чи не найдійовішими механізмами практичного розвитку двосторонньої співпраці. Тому абсолютно непродуктивною та недоцільною видається ідея їх об'єднання в одну міжурядову українсько-словацьку комісію. Навпаки, ці комісії можуть бути ще більше доповнені додатковими змішаними структурами — робочими, координаційними і спеціалізованими експертними групами. Як засвідчує аналіз результатів роботи українсько-словацьких міжурядових комісій за попередній період — це один із найефективніших механізмів реалізації конкретних завдань двостороннього міждержавного співробітництва.

У другій половині 1990-х років Україна і Словаччина створили ще один — майже унікальний механізм міждержавного співробітництва. У січні 1996 р. у Високих Татрах — на Штрбському Плесі — було започатковано проведення переговорів і спільних засідань кабінетів міністрів двох країн. Чергове двостороннє спільне міжурядове засідання відбулося в березні 1997 р. в Ужгороді. Така форма прямих переговорів прем'єрів і членів кабінетів міністрів двох держав давала змогу оперативно визначити вузлові питання подальшого розвитку українсько-словацького співробітництва і оперативно погодити конкретні заходи для зняття бар'єрів на шляху розвитку співпраці у всіх галузях. Аналогічного виду міжурядової взаємодії ні Україна, ні Словацька республіка не мали і не мають із жодною з країн Центральної та Східної Європи. На жаль, у подальшому практика переговорів і спільних засідань урядів України та Словаччини не була продовжена.1

Дещо проблемніше в роки новітньої незалежності України і Словацької республіки розвивалася система українсько-словацького міжпарламентського співробітництва. Контакти парламентаріїв до середини 1990-х років ускладнювалися незавершеністю партійно-політичної структуризації суспільства, а відповідно, й розстановки партійних представництв у вищих законодавчих органах двох держав. У березні 1996 р. делегація Національної Ради Словацької республіки відвідала з триденним візитом Україну. Але лише в 1998-2002 рр. міжпарламентські зв'язки набули системного характеру. Цьому чимало сприяла особиста діяльність новообраного голови НР Словацької республіки Йозефа Мігаша, який до 1996 р. обіймав пост посла Словаччини в Україні. 4-9 травня 1999 р. делегація словацьких парламентаріїв на чолі з Й. Мігашом відвідала Україну, де ознайомилася з роботою Верховної Ради та провела переговори про розвиток співробітництва між вищими законодавчими органами. Цього ж року — 28 серпня — делегація українських парламентаріїв взяла участь у Словацькій республіці у святкуванні 55-ї річниці Словацького національного повстання.

Позитивом, однак, слід вважати створення українсько-словацької міжпарламентської групи, яка повинна взяти на себе роль ініціатора та координатора взаємодії законодавчих структур. За її ініціативою, наприклад, у червні 2003 р. у Братиславі відбулося засідання комітетів з питань безпеки українського та словацького парламентів. Але в цілому говорити про сталу й ефективну систему міжпарламентського співробітництва України і Словацької республіки поки що не випадає.2

Це саме стосується і співробітництва між провідними партійно-політичними силами України і Словаччини, адже перші офіційні міжпартійні контакти встановилися лише наприкінці 90-х років.

До системи міждержавного співробітництва України і Словацької республіки належать також міжрегіональні і транскордонні зв'язки, які мають певну самостійну правосуб'єктність, але не можуть розвиватися поза існуючим конституційним, законодавчо-нормативним полем держави. Цей вид співробітництва слід вважати окремим підрівнем українсько-словацьких взаємовідносин. Подальше розширення взаємодії регіональних і місцевих органів державної влади і самоврядування України і Словацької республіки, транскордонної співпраці регіонів двох країн, у тому числі прикордонних областей у рамках Карпатського єврорегіону, слід вважати надзвичайно перспективним напрямом українсько-словацького співробітництва на новому етапі. Міжрегіональний, транскордонний рівень українсько-словацької взаємодії — важливий додатковий "місток" поступового входження України до об'єднаної Європи та практичної реалізації її спільних євроінтеграційних інтересів, планів і програм із сусідніми державами, в тому числі — Словацькою республікою.

Чинники, які впливали на розвиток системи українсько-словацького міждержавного співробітництва в 1990-ті роки і визначатимуть його майбутню еволюцію, варто розділити на декілька груп. Це — головна група: системні або визначальні системотворчі чинники. Вони мають внутрішньополітичний і зовнішньополітичний характер. Зокрема, з-поміж зовнішніх чинників, важливу системотворчу роль відіграють, з одного боку, як позитив, спільні для України і Словацької республіки національно-державні інтереси щодо зміцнення миру і міжнародної безпеки та практична їх участь у створенні нової системи колективної безпеки і стабільності в глобальному і європейському вимірі; посилення євроінтеграційних процесів і розширення ЄС та НАТО на Схід, із чим пов'язаний і основний — проєвропейський курс української і словацької зовнішньої політики; подальше поглиблення регіонального і субрегіонального співробітництва; розвиток добросусідських, партнерських українсько-словацьких відносин. З другого боку, низка зовнішніх чинників гальмуюче діє на еволюцію двостороннього міждержавного співробітництва. Зокрема дещо відмінне міжнародне і геополітичне становище України та Словацької республіки, належність до різних інтеграційних об'єднань і структур. У цьому сенсі найсерйознішою якісною зміною є вступ Словаччини у 2004 р. до ЄС і НАТО, за реалії того, що Україна ще тривалий час перебуватиме поза євроінтеграційними і трансатлантичними структурами і залишатиметься членом СНД та інших міжнародних об'єднань на пострадянському просторі.1

21-22 грудня 2006 р. на пропозицію словацької сторони відбулися переговори щодо внесення змін та доповнень до Договору між Україною та Словацькою республікою про соціальне забезпечення, підписаного 5 грудня 2000 р. у м. Братислава. Питання внесення зазначених змін викликане наявністю великої кількості скарг до Словацьких органів українських громадян, які отримали дозвіл на проживання в цій державі. У відносинах між Україною та Словацькою республікою до 1 лютого 2002 р. діяла Угода між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Чехословацькою Республікою про соціальне забезпечення від 2 грудня 1959 р., згідно з якою пенсійне забезпечення громадян Сторін здійснювалось за територіальним принципом пенсійного забезпечення, тобто пенсія призначалась за законодавством тієї держави, де особа проживає. Стаж, набутий в іншій державі, враховувався як власний стаж тієї держави, де особа проживала і зверталась за призначенням пенсії. З 1 лютого 2002 р. набув чинності Договір між Україною та Словацькою республікою про соціальне забезпечення, підписаний 5 грудня 2000 р., який містить нові положення щодо призначення та виплати пенсій громадянам Сторін, що засновані на принципі пропорційного фінансування пенсій Сторонами залежно від стажу, набутого в кожній державі. Цей Договір найбільшою мірою торкнувся осіб, які після Чорнобильської трагедії переселились на територію Словацької республіки, і розмір призначуваної пенсії яких став нижче сум пенсій, що призначались до 1 лютого 2002 року. Це й викликало справедливі нарікання громадян. Міністр праці, соціальних справ та сім'ї Словацької республіки В. Томанова пройнялася проблемами наших громадян і звернулась до української сторони з пропозиціями щодо внесення змін до діючого Договору між Словацькою Республікою та Україною про соціальне забезпечення від 5 грудня 2000 р. 1Українська сторона подякувала за таке розуміння і підтримала запропоновані доповнення до зазначеного Договору. Експерти Сторін також розглядали можливість здійснення перерахувань уже призначених пенсій за період з 1 лютого 2002 р., однак треба врахувати положення, що розмір перерахованої пенсії не може бути нижчим за сумарну виплату коштів, які особа одержувала до внесення запропонованих змін. Під час переговорів були обговорені і інші питання, які виникають у ході практичної роботи із застосування складного механізму обчислення загальної теоретичної пенсії та кожної з її частин окремо. Додатковому обговоренню з експертами словацької сторони підлягали також питання пенсійного забезпечення військовослужбовців збройних сил та внутрішніх військ, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, державної безпеки, які не охоплені системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.2


 
 

Цікаве

Загрузка...