WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Українсько-Словацькі відносини, історія і сучасність (магістерська робота) - Курсова робота

Українсько-Словацькі відносини, історія і сучасність (магістерська робота) - Курсова робота

Завдяки спрощеному пропуску на багато легше вирішувались би питання людських, родинних, культурних та підприємницьких контактів — основи регіонального транскордонного співробітництва, що в свою чергу сприяло б подальшому процесу формуванню території єдиного європейського, гуманітарного простору по обидва боки кордону.

В цьому контексті дуже важливим є два аспекти — невідкладне запровадження місцевого прикордонного руху одночасно із вступом сусідніх країн до Шенгенського простору та його запровадження на територію, яка дійсно охоплює територію транскордонного співробітництва. До районів, включених до цієї угоди, мають потрапити населені пункти — центри транскордонного співробітництва як з української, так і з словацької сторони.

Ключовою темою двосторонніх україно-словацьких відносин загалом та транскордонного співробітництва, зокрема, а також з точки зору формування регіональної політики як України так і Словаччини є питання національних меншин (української в Словаччині, словацької в Україні).

Як відомо, в цьому році Словаччина визначила до 2015 р. пріоритети урядової програми державної підтримки словаків, які проживають за кордоном. Передбачається суттєві збільшення обсягів фінансової й матеріально-технічної допомоги словацьким закордонним центрам, в тому числі й в Україні.

Україна наразі здійснює свою Державну програму співпраці із українцями за кордоном на період до 2010 р. (затверджена постановою Кабінету Міністрів України 26 липня 2006 р.), яка дає змогу забезпечувати довготривалу і конкретну підтримку українців за кордоном, як носіїв української культури, мови і духовності, збереження їхньої етнічної ідентичності та національно-культурної самобутності, зміцнення зв'язків із Україною.

Інструментом реалізації підтримки української меншини в Словаччині і словацької меншини в Україні є активізація транскордонного співробітництва. В цьому контексті важливого значення набуває реалізація Регіональної програми співпраці із закордонними українцями на період до 2010 р. та Програма розвитку транскордонного співробітництва Закарпатської області, прийнятих нещодавно Закарпатською обласною радою.

Словаччина та ще вісім країн — членів Європейського союзу, серед яких і ще один сусід України — Польща, 31 грудня 2007 року ввійшли до Шенгенської зони. Насамперед це означає скасування прикордонного контролю між цими країнами, що дозволить власникам шенгенської візи переїзд між цими країнами без паспортного контролю. У країнах колишнього соціалістичного табору цю подію порівнюють з падінням "залізної завіси". У той же час можна говорити про спорудження цього року нової, високотехнологічної "завіси" між Україною та Словаччиною.

Близько 35 мільйонів євро коштує оснащення нового шенгенського кордону спеціальними пристроями для його контролю, закупівля нових транспортних засобів та будівництво нових об'єктів. Реорганізація служби прикордонної та міграційної поліції міністерства внутрішніх справ Словацької Республіки проводиться поступово, у кілька етапів, так що вона пристосовується до нових умов та вимог і в той же час продовжує повністю виконувати свої обов'язки.

Уздовж кордону були інстальовані сенсорні камери, які реєструють рух живих організмів та відображають його на великих плазмових екранах. А для запобігання несанкціонованого перетину кордону в поїздах словацькі митники тепер застосовують спеціальні сканери. Значно полегшить роботу словацьких прикордонників і запровадження тут шенгенської комп'ютерної системи "SІSOne4all", за допомогою якої можна відразу перевірити, чи перебуває та чи інша особа у розшуку і чи не стоїть автомобіль на обліку викрадених машин.

Один з найбільших автомобільних пунктів пропуску на словацько-українському кордоні Вишнє Нємецьке — Ужгород. Раніше тут були лише дві проїзні смуги: одна — для дипломатів та автобусів, інша — для усіх автомобілів. Нині ж мається п'ять нових смуг, тобто тепер це пропускний пункт, який повністю відповідає європейським стандартам.

Значно збільшено і кількість персоналу: ще в 2004 році були задіяні 293 особи, нині ж кількість прикордонників буде збільшено майже втричі.

Тим не менше останнім часом багато політиків у Австрії та Баварії мають сумніви у спроможності нових країн, що ввійшли до Шенгенської зони, належним чином контролювати та охороняти нові кордони. Так, міністр внутрішніх справ Австрії Ґюнтер Платтер висловлює побоювання щодо в'їзду нелегальних мігрантів або навіть терористів у Європейський союз саме через словацько-український кордон.

Але слід не погодитися з такими припущеннями. На наш погляд, жодна інша країна Шенгенської зони не має такої досконалої системи та кордону, який би так пильно охоронявся.

Про відповідність обслуговування словацько-українського кордону європейським стандартам свідчить і попередній звіт інспекторів Євросоюзу, складений у липні 2007 року. Як відомо, у липні 2007 Словаччина отримала оцінювальний звіт інспекторів Європейської комісії про готовність Словаччини до застосування шенгенських вимог у сфері державних кордонів. Цей звіт був дуже позитивним для Словаччини. Це свідчить про те, що уряд Словаччини успішно виконали передумови для прийняття у Шенгенську зону.

Словацька сторона оптимістично оцінює і співпрацю з українськими прикордонниками. Вони вважають, що Україна в змозі впоратися з усіма завданнями та проблемами, що стосуються словацько-українського кордону.

Отже, ми стаємо свідками, коли Євросоюз, з одного боку, декларує недопущення появи нових розмежувальних смуг на кордонах з сусідами, з іншого — прагне максимально убезпечити свої майбутні східні кордони від нелегальних потоків людей та товарів. Це зрозуміло, і Україна до цього має ставитися з розумінням.

Нові члени ЄС повинні будуть також привести своє зовнішньоторгове законодавство у відповідність з європейськими нормами. Всередині ЄС створений спільний ринок та єдиний митний простір. Ці нові обставини неминуче спричинять проблеми для українських експортерів, ускладнять їх доступ на європейський ринок. Замість інтеграції в Європу у найближчій перспективі Київ отримає розрив ділових контактів та нові проблеми з традиційними партнерами.

У цьому контексті транскордонне співробітництво загалом, і українсько-словацьке прикордонне співробітництво зокрема, виступають одним з важливих інструментів європейської інтеграції України. Тому стратегія такого співробітництва як на короткотермінову, так і на довгострокову перспективи, має враховувати фактори нової східної політики Європейського Союзу і максимально використати нові інструменти, які надає ЄС.

Отже, можна поставити три основні запитання, які стосуються подальших перспектив відносин між Україною та Словаччиною:

1. Чому співробітництво між словацькими та українськими установами з інституційної точки зору є таким обмеженим?

2. Хто міг би стати ідеальним партнером (партнерами) для співробітництва між словацькими та українськими установами?

3. Яка інституційна структура могла б бути найкращою для підтримки транскордонного співробітництва між Словаччиною та Україною (оскільки Карпатський єврорегіон ще не розробив таку структуру)?

Проведений аналіз дозволив ідентифікувати три основні проблеми: візову, перетин кордону, регіональний розвиток (асиметрії, відсутність спільних пріоритетів).

Візова політика. Відомо, ЄС і Україна парафували угоду про спрощення візового режиму, що передбачає кращі умови отримання віз для певних категорій громадян України.

Водночас, ЄС розпочав роботу над новим Візовим кодексом, що має прийти на зміну Спільній консульській інструкції.

Наразі Словаччина репрезентувала нешенгенську Європу, але зовсім недавно вступила в Шенген.

Тим не менш, наразі візова практика і вимоги країн шенгенської та нешенгенської Європи (в т.ч. й Словаччини) хоча і має розбіжності, але містить багато спільних рис.

Моніторинг візової практики засвідчив: візові практики різняться не лише за рівнем забезпечення громадян інформацією, ефективністю організації черг, переліком візових вимог, але й ставленням до українських заявників. Поняття "ставлення" включає не лише ввічливе обслуговування, а й готовність консульських працівників надати заявникам якісну та повну інформацію щодо віз.

Прозорість візової процедури дуже важлива не лише для громадян-заявників, але й для країн-господарів (Словаччина!). Адже враження від візиту до консульства можуть суттєво вплинути на загальне сприйняття заявником країни — як позитивно, так і негативно. Для багатьох українців візит до консульської установи стає першим знайомством з Європою, місцем, де вони мимоволі порівнюють "європейські цінності", що існують на папері, з реальною практикою.

Наприклад, більшість опитаних відзначали, що отримати візу в Генеральному консульстві Угорської Республіки в Ужгороді набагато легше, безпроблемніше і т.д., ніж в Генеральному консульстві Словацької Республіки в Ужгороді.

Зрозуміло, що вимоги Консульства — реакція країн ЄС на виклики їх внутрішній безпеці. Чим серйозніші виклики, тим складніша процедура і суворіші вимоги до заявників. Водночас візова політика, і ми це розуміємо, віддзеркалює не лише ситуацію в ЄС, але й якість і процес трансформації внутрішньої політики самої України. Характер візового режиму чи не найкраще з усіх форм міжнародної співпраці виявляє рівень довіри країн ЄС до влади та суспільства України. Саме недовіра офіційних кіл ЄС до українців та непослідовність дій української влади зумовили неприємну для нас практику надання віз, від якої країни ЄС не поспішають відмовлятися.

Loading...

 
 

Цікаве