WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Діяльність ООН в умовах «холодної війни» - Реферат

Діяльність ООН в умовах «холодної війни» - Реферат

Водночас Декларація містила принципово важливі положення щодо цілісності держав. Підкреслювалося, що будь-які спроби часткового або повного порушення національної цілісності й територіальної єдності країн несумісні з цілями та принципами Статуту ООН.

Через рік після прийняття Декларації, в 1961р., Генасамблея утворила Комітет 17-ти для контролю за втіленням її в життя і вироблення необхідних рекомендацій. У 1962р. Комітет був розширений і став Комітетом 24-х. Антиколоніальний за своїм складом Комітет 24-х одержав широкі повноваження в справі імплементації Декларації 1960р. Він виряджав місії, заслуховував петиції, робив рекомендації щодо ситуації на тій чи іншій території. В 1963р. в списку Комітету налічувалося 64 колонії та підопічні території, які ще не досягли самоуправління.

ООН відіграла значну роль у процесі деколонізації. ЇЇ діяльність у цьому напрямі можна чітко розділити на два етапи. В 1945-1960рр., коли в ООН домінували колоніальні держави та їхні союзники, антиколоніальні дії організації істотно гальмувалися. Але вже тоді ООН стала форумом для окремих антиколоніальних виступів. На основі Статуту ООН (розділи ХІ, ХІІ і ХІІІ) була створена більш ефективна система міжнародної опіки над несамоврядними територіями. У ряді випадків ООН втручалася з метою припинення ворожнечі (Індонезія, Кашмір, Палестина). Отже, ООН діяла як головна міжнародна антиколоніальна сила.

З прийняттям у 1960р. Декларації про деколонізацію настав новий, більш активний період в антиколоніальній діяльності ООН. Була створена правова основа руху поневолених народів до незалежності. Найбільша заслуга ООН полягала в утвердженні нового порядку у світі, у встановленні справедливих відносин між метрополіями і колоніями, у сприянні економічному, соціальному, культурному розвиткові новоутворених незалежних держав. Молоді країни ставали повноправними членами ООН, що забезпечувало міжнародний захист їх національних інтересів.

1960р. увійшов в історію як рік Африки. На XV сесії Генасамблеї до складу ООН було прийнято 17 нових держав, з яких 16 представляли африканський континент. Членський склад ООН збільшився до 99 держав. Це змінило розстановку сил в організації. Антиколоніальні сили стали переважати в Генасамблеї. Об'єднана афро-азіатська група налічувала в 1960р. 44 країни. Блокуючись з СРСР та іншими соціалістичними країнами, молоді незалежні країни перетворилися на важливу силу, провідний фактор міжнародної політики.

  1. Розгортання боротьби за права людини

Традиційно проблемами прав людини займалися національні, а не міжнародні структури. В Статуті Ліги Націй про права людини не йшлося, хоча у своїй діяльності Ліга приділяла певну увагу питанням нацменшин.

Крутий поворот до захисту прав людини відбувся в роки другої світової війни під впливом масових злочинів, скоєних фашистами. Права людини дедалі більше стають об'єктом міжнародної уваги.

У статуті ООН проблема захисту прав людини згадується 7 разів. Про це йде в Преамбулі, ст.1 (цілі і принципи), ст.13 (функції й повноваження Генасамблеї), ст.55 (цілі економічного й соціального співробітництва), ст..62 (функції й повноваження ЕКОСОР) та ст..76 (цілі системи опіки).

У 1946р. була створена Комісія з прав людини – головний орган ООН зі сприяння і захисту прав людини. Перед Комісією відразу ж постало завдання визначення основних прав і свобод. 10 грудня 1948р. Генасамблея ухвалила Загальну декларацію прав людини. За неї проголосувало 48 країн, ніхто не проголосував проти. 8 країн утрималося (6 східноєвропейських країн, Саудівська Аравія та Південна Африка). СРСР аргументував свою позицію тим, що Декларація не засуджувала фашизм і агресію, а також не містила розгорнутого тлумачення економічних і соціальних прав. Південна Африка вважала Декларацію нереалістичною, а Саудівська Аравія вбачала в Декларації відображення стандартів західної культури.

Хоч формально, як і всі резолюції Генасамблеї, цей документ не має юридичної сили, але фактично Декларація загальновизнана як обов'язкова для всіх. Це справді історичний документ, а день прийняття Декларації (10 грудня) відзначається у світі як день прав людини.

Тридцять статей Декларації охоплюють широке коло громадянських, політичних, соціальних, економічних та культурних прав. Статті 1 і 2 проголошують, що всі люди народжені вільними і рівними у своїх правах і повинні користуватися всіма правами і свободами, проголошеними Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного або соціального походження.

У ст.. 3-21 проголошено громадянські й політичні права людини, включаючи право на життя, свободу і безпеку особи, свободу від рабства, тортур і жорстокості, рівність перед законом, свободу думки, переконань і релігії, свободу пересування, свободу залишати свою країну і повертатися, невтручання в особисте життя, таємницю кореспонденції та ін.

У ст.. 22-27 декларовано економічні й соціальні права: право на працю, відпочинок, освіту, участь у культурному житті суспільства тощо.

Загальна декларація прав людини стала основою для ухвалення понад 80 конвенцій і декларацій з різних аспектів прав людини. Багато положень Декларації й пізніше ухвалених міжнародних конвенцій увійшли до конституцій, законів держав, стали надихаючим чинником у національній законотворчості.

Поряд із створенням правових засад забезпечення прав людини ООН здійснювала заходи щодо втілення в життя загальновизнаних прав, проголошених у Декларації та інших міжнародних документах. Один із напрямів діяльності ООН полягав у поширенні інформації про права людини шляхом проведення конференцій, публікацій правових документів.

Важливу роль відігравали обстеження, дискусії навколо питань про порушення прав людини в певних країнах. Центральними форумами в цьому плані були Генеральна Асамблея та її Третій комітет, Економічна й Соціальна Рада, Комісія з прав людини та ін.. Сам факт обговорення фактів порушення прав людини на міжнародному рівні справляв моральний тиск, який важко було ігнорувати.

Оскільки одним із принципів ООН є невтручання у внутрішні справи держав, заходи міжнародних органів у сфері прав людини мали свої обмеження. Неурядові організації користувалися більшою свободою дій. Особливу активність у галузі забезпечення прав людини виявляли такі організації, як Міжнародна амністія, Міжнародна комісія юристів, Міжнародна ліга з прав людини, Міжнародна федерація з прав людини та ін..

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

  1. Міжнародні організації.- К.: ЦУЛ, 2003.-

  2. Демчук Павло Олексійович Міжнародні відносини та проблеми євроатлантичної інтеграції.- К.: ППП, 2004.-

  3. Міжнародні виробничі і трудоресурсні зв'язки України та вплив на ринок праці.- К: , 1999.- 35с.

  4. Вісник Львівського університету. Сер.:Міжнародні відносини.- Львів: ЛНУ ім.Івана Франка, 2001.- 255с.

  5. Вісник Львівського університету. Сер.: Міжнародні відносини.- Львів: ЛНУ ім.Івана Франка, 2001.- 257с.

  6. Козик В.В., Панкова Л.А., Григор'єв О.Ю., Босак А.О. Міжнародна економіка та міжнародні економічні відносини.- К.: Вікар, 2003.- 368с.

  7. Манжола В.А., Білоусов М.М., Гайдуков Л.Ф. та ін. Міжнародні відносини та зовнішня політика (1945-70-ті роки).- К.: Либідь, 2003.- 560с.

  8. Горбач Людмила Миколаївна, Плотніков Олексій Віталійович Міжнародні економічні відносини.- К.: Кондор, 2005.- 266с.

  9. Зернецька Ольга Василівна Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини.- К.: Освіта, 1999.- 352с.

  10. Дещинський, Леонтій Євгенович Міжнародні відносини України:історія і сучасність: Навч. посіб. Ч. ІІ.- 3-є вид.,доп.- Львів: Бескид Біт, 2004.- 320с.- 20.75

  11. Міжнародні стандарти забезпечення свободи слова: Зб. Публікацій міжнарод. Організ. 'Артикль 19'/ Упоряд. Та ред. Лабораторії закон. Ініціатив.- К.: Міленіум, 2003.- 140с.- 5.00

  12. Міжнародні зв'язки народів Європи: Матеріали наукової конференції (1-2 лист. 1996року). Секції ІІІ, ІV /Ред. кол.: Ф.Г.Турченко, Л.О.Нестеренко, С.Р.Лях, А.В.Бойко, Г.М.Тощев.- Запоріжжя: РА"Тандем-У", 1996.- 186с. 1.

Loading...

 
 

Цікаве