WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Менеджменту Інтернет-підприємства. Вплив екологічного фактора на забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Розробіть схему документообігу в ор - Контрольна робота

Менеджменту Інтернет-підприємства. Вплив екологічного фактора на забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Розробіть схему документообігу в ор - Контрольна робота

Вплив природно-екологічних факторів на конкуренцію підприємства є надзвичайно важливим фактором зовнішнього середовища, а саме:

  • природно-кліматичні умови;

  • територіальне розміщення корисних копалин і природних ресурсів;

  • розміщення великих промислових і сільськогосподарських центрів;

  • законодавство з економічних питань (можливість змін і обмеження, що ними зумовлені);

  • стан екологічного середовища та його вплив на виробництво.

Дуже важливим є використання на підприємстві системи екологічного менеджменту, яку пропонується проводити за наступними критеріями:

- обгрунтування і привселюдне декларування підприємством основних принципів екологічної діяльності (декларування екологічної політики): наявність обгрунтованої екологічної політики; розробка та відкрите поширення спеціальних інформаційних матеріалів, що відображають екологічну політику підприємства; наявність і обгрунтування цілей, спрямованих на розвиток екологічної діяльності підприємства;

- використання підприємством програм і методів екологічного аудиту для оцінки досягнутих результатів і подальшого розвитку екологічної діяльності підприємства: прийняття керівництвом підприємства рішення про використання екологічного аудиту у процесі виробничої діяльності; розробка і реалізація програм внутрішнього екологічного аудиту; співпраця з спеціалістами-аудиторами для розробки і реалізації програм екологічного аудиту підприємства;

- екологічна відкритість підприємства: прийняття керівництвом підприємства обгрунтованого рішення про практичне використання принципу екологічної відкритості; поширення як позитивної, так і негативної інформації про екологічну діяльність підприємства;

- об'єднання задач управління якістю продукції і екологічного менеджменту: визначення прямих і непрямих взаємозв'язків якості виробленої продукції з результатами екологічної діяльності підприємства; оцінка непрямих екологічних витрат, пов'язаних з виробництвом продукції; оцінка змін у структурі екологічних витрат у результаті підвищення якості виробленої продукції;

- стимулювання залучення персоналу в екологічну діяльність підприємства: використання різноманітних матеріальних і моральних стимулів активної участі персоналу в екологічній діяльності підприємства; оцінка взаємозв'язку активності персоналу та основних результатів реалізації екологічних цілей;

- оцінка підприємством фактичного і декларованого впливу на навколишнє середовище: розробка програми екологічного моніторингу, необхідної для оцінки фактичного впливу підприємства на навколишнє середовище; використання підприємством даних фактичної оцінки впливу на навколишнє середовище для розробки екологічної політики і цілей; використання підприємством даних фактичної оцінки впливу на навколишнє середовище для планування екологічної діяльності;

- екологічна доброчинність підприємства: підтримка територіальних суспільних екологічних організацій, екологічних наукових досліджень, територіальних екологічних програм;

- формування і поширення екологічної програми підприємства: розробка структури екологічної програми, що включає опис екологічної політики і цілей, екологічних зобов'язань, якісних і кількісних критеріїв оцінки ефективності екологічного менеджменту, першочергових і довгострокових задач; поширення екологічної програми підприємства;

- підтримка підприємством діяльності в області суспільного екологічного моніторингу і контролю: забезпечення безперешкодного доступу громадським організаціям і прямуванням до поточної і минулої екологічної документації підприємства;

- здійснення моніторингу навколишнього середовища в зоні впливу підприємства;

- діяльність підприємства в області екологічної сертифікації: визначення підприємством схем і об'єктів екологічної сертифікації; проведення внутрішнього попереднього екологічного аудиту об'єктів сертифікації; формування підприємством програми екологічної сертифікації та документації, необхідної для здійснення екологічної сертифікації; наявність у підприємства екологічних сертифікатів;

- діяльність підприємства в області добровільного екологічного страхування: здійснення підприємством оцінки існуючих екологічних ризиків; визначення фірми-страхувальника; визначення ставок страхових платежів і лімітів відповідальності страховика;

- розвиток структури системи екологічного менеджменту на підприємстві;

- діяльність підприємства в області екологічних наукових досліджень;

- використання підприємством планів і результатів екологічної діяльності в роботі з акціонерами та інвесторами;

- екологічне співробітництво з іншими підприємствами;

- добровільне екологічне лідерство підприємства: визначення підприємством конкретних областей і напрямків екологічного лідерства; розробка і поширення необхідних інформаційних матеріалів за областями і напрямками екологічного лідерства; організація і проведення робочих груп, виставок, семінарів, конференцій, оцінка підприємством економічної ефективності екологічного лідерства.

Отже, комплексний системний підхід до формування системи екологічного менеджменту, якісної оцінки її функціонування, систеатичне проведення еколого-економічного аналізу на підприємстві дозволить підвищити рівень екологізації виробництва, забезпечить перехід підприємства до сталого розвитку у системі еколого-економічної рівноваги національного рівня і забезпечить конкурентоспроможність даної організації.

Ураховуючи всезростаюче значення екологічного менеджменту назріла проблема реорганізації структури екологічного управління на підприємствах України із створенням на них окремих служб екологічного менеджменту.

На цей час типова екологічна служба в залежності від потужності та особливостей підприємства складається з одного спеціаліста, або спеціалізованого підрозділу. Фахівцями в сфері екології на підприємстві, згідно штатного розкладу, виступають інженери-екологи та інженери-хіміки (у разі наявності хімічної лабораторії). При цьому, як правило, як окремий спеціаліст-еколог, так і спеціалізований підрозділ, входять до складу відділу з техніки безпеки (охорони праці), який підпорядковується головному інженеру підприємства. Головними завданнями екологічної служби підприємства є забезпечення виконання вимог природо-охоронного законодавства, попередження ускладнень з контролюючими державними органами в сфері екології. У зв'язку з цим на екологічну службу підприємства покладається вирішення таких поточних питань, як:

- забезпечення контролю за станом навколишнього природного середовища;

− підготовка статистичних звітів щодо обсягів викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря,

- скидів у водні об'єкти, утворених та розміщених відходів;

− оформлення дозволів на викиди (скиди, відходи);

− розрахунок зборів за забруднення навколишнього природного середовища;

− розробка екологічних програм тощо.

На відміну від існуючих екологічних служб служба екологічного менеджменту повинна створюватись для вирішення стратегічних завдань підприємства. Тому служба екологічного менеджменту повинна бути підпорядкована директору підприємства і складатися із фахівців – менеджерів систем управління навколишнім середовищем.

Найважливішими функціями цих фахівців повинна бути:

1. Забезпечення сталого економічного розвитку підприємства в умовах жорстких екологічних вимог, та конкуренції на зовнішньому та внутрішньому ринках.

2. Створення іміджу підприємства як екологічно чистого, результати роботи якого не викликають у громадськості та місцевих мешканців, побоювань, пов'язаних з проблемами забруднення навколишнього середовища.

Соціальна та екологічна відповідальність є властивістю бізнесу, що діє в конкурентних умовах вільного ринку. Конкуренція, що невпинно зростає, сприяє поширенню кращих зразків менеджменту; стимулює іновації у вирішенні соціальних та екологічних проблем. Як доводять чисельні дослідження, в усьому світі споживачі очікують від компаній: відповідального ставлення до якості, екологічної безпеки виробів; безпеки виробничої діяльності, професійного розвитку та соціальної захищеності робітників; поважливого ставлення до навколишнього середовища; врахування соціальної та економічної ситуації в територіальній громаді; непричетності до хабарництва та корупції.

Стратегія розвитку, що враховує тільки економічні показники, спрямована на досягнення короткострокових результатів, підриває основи довгострокового сталого розвитку і, як наслідок, конкурентоспроможності самого бізнесу. Доступ до іноземних інвестицій та поширення діяльності міжнародних фінансових організацій в Україні сприяє запровадженню практики звітування, формалізації стандартів корпоративного управління, внутрішніх положень у галузі охорони праці, безпеки виробництва, екологічної та соціальної політики підприємств.

Loading...

 
 

Цікаве