WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Українська незалежна держава. Нова концепція зовнішньої політики - Реферат

Українська незалежна держава. Нова концепція зовнішньої політики - Реферат

Реферат на тему:

Українська незалежна держава. Нова концепція зовнішньої політики

План

Передумова створення незалежної держави

Спроба державного перевороту в серпні 1991р. Здобуття незалежності України

Перші кроки державного будівництва незалежної України

Всеукраїнський референдум і вибори Президента України 1 грудня 1991 року

Конституція України

Зовнішня політика незалежної України, її міжнародні зв'язки

1. Передумова створення незалежної держави

Верховна Рада УРСР 16 липня 1990 р. ухвалила історичний документ – Декларацію про державний суверенітет України. В ній підкреслюється, що Верховна Рада УРСР проголошує суверенітет України як „верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах". Одним із важливих її положень є положення про громадянство. Україна має своє громадянство, де всі громадяни рівні перед законом, незалежно від походження, соціального і майнового становища, расової і національної приналежності, статі, освіти, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять. Громадяни всіх національностей складають народ України. Декларація проголошувала самостійність України, у документі йшлося про намір створити банківську, цінову, фінансову, митну і податкову системи, а при необхідності ввести власну грошову одиницю; визнано самостійність республіки у вирішенні питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації; проголошувалось право України безпосередньо встановлювати відносини з іншими державами, укладати з ними договори, обмінюватися дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами. Україна проголосила про свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, що не буде брати участь у воєнних блоках, і зобов'язувалась дотримуватися трьох неядерних принципів: не застосовувати, не виробляти і не купувати ядерної зброї. Декларація ґрунтується на демократичних традиціях українського народу, що розвивалась протягом століть.

Історичне значення Декларації про державний суверенітет України полягає в тому, що вона визначила основні напрямки внутрішньої і зовнішньої політики, економічного розвитку і державотворення. Цей документ являє собою правовій фундамент для Конституції, законів України, визначення позиції республіки при укладанні міжнародних угод.

2. Спроба державного перевороту в серпні 1991р. Здобуття незалежності України

На початку 90-х рр.. ідея національного суверенітету охопила широкі суспільні верстви у тому числі й в Україні. Намагаючись запобігти розпаду радянської імперії, президент СРС М.Горбачов призначив на 20 серпня 1991 р. Процедуру підписання нового Союзного договору. Причому, якщо консерватори в політ бою ЦК КПРС відверто заявляли про необхідність зберігання унітарної за своєю суттю держави, то М. Горбачов намагався зберегти СРСР як „справжню федерацію". Верховна Рада України, очолювана Л. Кравчуком, відхилила федеративну концепцію договору, запропонувавши план трансформації Союзу в конфедерацію.

19.08.1991 р., коли М. Горбачов перебував на відпочинку на кримському курорті Форос, із Кремля на весь світ повідомили про його „хворобу й неможливість подальшого виконання обов'язків президента СРСР". Повноваження голови держави переходили до віце-президента Г. Янаєва і владу в країні брав на себе так званий ДКНС в СРСР, які головною метою проголосили „порятунок єдиної держави".

Україна, що стала каменем спотикання на шляху до замаскованого зберігання імперії, була одним з найважливіших об'єктів діяльності „гекачепістів". До Києва був відряджений представник змовників В.Варенников, який намагався схилити Л. Кравчука до визнання легітимності ДКНС. Але Голова Верховної Ради України засудив переворот і не визнав правомочності розпоряджень ДКНС на території України. Військові частини, міліція і інші силові структури не підтримали заколотників. Союз офіцерів України запропонував організувати загони добровольців для захисту українського парламенту, а також закликав військових – громадян України – не виконувати розпоряджень ДКНС. Ряд місцевих Рад, особливо в західних областях України, рішуче та недвозначно виступили проти узурпації влади купкою заколотників і закликали населення не визнавати їх. Фракція Народної Ради в українському парламенті закликала народ до громадянської непокори й до всеукраїнського страйку проти наступу диктатури. У зверненні Львівської обласної Ради до населення області містився заклик, при спробі насильницького усунення демократично обраної народом влади відповісти масовими актами громадянської непокорі". Харківська міськрада кваліфікувала діяльність ДКНС як найтяжчий злочин. З усіх політичних сил України тільки керівництво Компартії стало на бік заколотників. А тим часом у ніч проти 21 серпня ДКНС почав штурм „Білого дому" в Москві, але спроба закінчилась невдачею.

22 серпня Президія Верховної Ради УРСР ухвалила рішення про скликання позачергової сесії Верховної Ради.

24 серпня сесія Верховної Ради розпочала свою роботу й ухвалила історичний документ – Акт проголошення незалежності України. Компартію України було заборонено.

В історичному документі відзначалося: „З моменту проголошення незалежності діючими на території України є тільки її Конституція, закони, постанови уряду та інші акти законодавства республіки". Таким чином, цей день розпочав нову еру в історії України. Таке рішення було вистраждано українським народом у процесі боротьби багатьох поколінь за державність і стало цілком закономірною подією.

3. Перші кроки державного будівництва незалежної України

У наступні після прийняття Акта проголошення незалежності дні Президія Верховної Ради України ухвалила ряд важливих рішень: указ про тимчасове припинення діяльності Компартії; постанову про „департизацію" державних органів, установ і організацій; постанову про скасування дії положення про власність Компартії на території України. Прийняті постанови орієнтували службовців державних установ на те, що їх діяльність повинна будуватися насамперед і тільки на основі законів, а не на партійних позиціях.

Керуючись положеннями діючої Конституції України, і з огляду на висновки Тимчасової комісії, що за дорученням Верховної Ради перевіряла на території України діяльність посадових осіб, органів влади, громадських об'єднань і організацій у зв'язку зі спробою державного перевороту, Президія Верховної Ради УРСР дійшла висновку, що „керівництво Компартії України своїми діями підтримало державний переворот і тим самим сприяло його здійсненню на території України". 30 серпня 1991 р. прийнятий указ про заборону діяльності Компартії України. З припиненням діяльності Компартії був розпущений партапарат, однак майже вся попередня державна, адміністративна і господарська номенклатура залишилась при владі, а компартія відновила свою діяльність у 1993 р. після відповідного рішення Конституційного суду України.

4. Всеукраїнський референдум і вибори Президента України 1 грудня 1991 року

Події 1 грудня 1991 р. стали найважливішим етапом у державотворенні в Україні, докорінно змінили її внутрішнє і міжнародне становище.

До списків було занесено 37 млн 886 тис. громадян. Бюлетень з референдуму містив текст Акта проголошення незалежності України, прийнятого Верховною Радою УРСР 24 серпня 1991 р., і питання: „Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?"

У голосуванні взяли участь 31 млн 891,7 тис. громадян, тобто 84,2% від загальної кількості, включених у списки. З них на питання бюлетеня відповіли: „Так, підтверджую" – 28 млн 804,1 тис. громадян, або 90,3%. Позитивну відповідь дало населення всіх областей України, незалежно від національної приналежності. Отже, за незалежність проголосували не тільки українці, але й представники інших народів, що проживають на території України.

В один день з референдумом відбулися вибори Президента України. У голосуванні на виборах Президента України взяли участь 31 млн 892,4 тис. чоловік. До виборчого бюлетеню були включені: Голова Верховної Ради України Л. Кравчук, голова Львівської облради В. Чорновіл, голова Української республіканської партії Л. Лук'яненко, заступник голови Верховної Ради України В. Гриньов, голова Української Народної партії Л. Табурянський, голова Народної Ради в парламенті України академік І. Юхновський, міністр сільського господарства О. Ткаченко. Незважаючи на істотні розходження в програмах, усі кандидати підтримували ідею незалежності України.

Президентом України став Леонід Макарович Кравчук, за якого проголосувало 19 млн 643,6 тис. громадян (61,56% тих, хто взяв участь у голосуванні). Отже, Голову Верховної Ради України підтримали більше половини українських виборців. Його передвиборною програмою була програма п'яти „Д": Державність, Демократія, Добробут, Духовність, довіра.

5 грудня 1991 р. на засіданні Верховної України Л. Кравчук прийняв присягу Президента України, виклав програмні орієнтири своєї політики на новій посаді. „Президент, - підкреслив він, - отримавши владу від народу, повинен служити йому і забезпечувати його добробут, права й свободи кожної людини".

Референдум 1 грудня 1991 р. підтвердив Акт проголошення незалежності України, проголошений Верховною Радою УРСР. Якщо рішення Верховної Ради могла скасувати Верховна Рада іншого скликання, то рішення референдуму скасувати ніхто не міг. Рішення референдуму дозволили Україні затвердитися на міжнародній арені як незалежна державі. До 1 грудня 1991 р. формально незалежну Україну не визнала жодна держава. Протягом грудня 1991 р. вона була визнана понад 40 країнами. Грудневий референдум підкреслив рішення березневого референдуму про збереження Союзу РСР, його підсумки створили правову основу для перетворення задекларованої незалежності в реальну.

І референдум 1991 р. , і президентські вибори підтвердили бажання переважної більшості громадян України жити в незалежній демократичній державі, самостійно вирішувати внутрішні політичні й економічні проблеми. Споконвічна мрія українського народу про незалежність знайшла політичне оформлення. Молода держава стала будувати міжнародні відносини на основі взаємної поваги суверенітету, незалежності і територіальної цілісності, невтручання у внутрішні справи, розвитку всебічних політичних, економічних і культурних зв'язків.

Loading...

 
 

Цікаве