WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Позиція Німеччини в єгипетській проблемі в кінці 70 - на початку 80 рр. ХІХ ст. - Реферат

Позиція Німеччини в єгипетській проблемі в кінці 70 - на початку 80 рр. ХІХ ст. - Реферат

Реферат на тему:

Позиція Німеччини в єгипетській проблемі в кінці 70 - на початку 80 рр. ХІХ ст.

У вітчизняній історіографії вивчення історії міжнародних відносин на тернах Близького Сходу останнім часом набуло динамічного розвитку, оскільки за умов глобалізації цей регіон набуває надзвичайного геополітичного значення. Проте історичне підгрунття німецької політики 80-х рр. ХІХ ст. на Близькому Сході в цілому, та в Єгипті зокрема, українськими дослідниками майже не розглядалося.

Дослідженню зовнішньої політики Німеччини в Єгипті присвячено велику кількість робіт істориків різних країн. Необхідно відзначити праці істориків А.С. Єрусалімського, Г.А. Нерсесова, Г. Хальгартена та В.М. Хвостова [1 - 4]. Але існування значної кількості не введених до наукового обігу джерел, роблять необхідним подальше дослідження даної проблеми.

В кінці 70 - на початку 80 рр. ХІХ ст. Єгипет опинився в центрі світової політики, а єгипетське питання стало однією з найбільш гострих проблем, від рішення якої залежала розстановка сил на міжнародній арені. Великий інтерес до Єгипту проявляли Великобританія, Франція та Росія. Єгипетське питання набуло вагомого значення для Німеччини тому, що воно надавало можливість лавіювати на протиріччях між європейськими державами. Єгипет відігравав значну роль в боротьбі Німеччини за гегемонію в Європі, оскільки він, на думку О. Бісмарка: „Корисний участок для політичних операцій ".

Стосовно безпосередньої зацікавленості Німеччини в Єгипті, то вона була незначною. Німецька колонія в Єгипті не досягала і однієї тисячі чоловік. Крім того, більшість німців не вели самостійних справ, а займалися обслуговуванням торгівельних операцій інших країн. В зовнішній торгівлі Єгипту частка Німеччини складала всього 1,7% з експорту та 3% з імпорту. До 1887 р. єгипетські акції не були представлені на берлінській біржі.

Незважаючи на це, в цілому, позиція Німеччини в єгипетському питанні розглядалася в контексті її стратегічних інтересів в Європі. Дипломатія О. Бісмарка широко застосовувала в боротьбі за домінування в Європі тактику гри на протиріччях суперників, саме тому велика роль в цій грі відводилася Єгипту. Вже з 1875 р., коли Великобританія стала власницею акцій Суетського каналу, німецька дипломатія неодноразово обіцяла Уайтхоллу не протидіяти вразі захоплення останнім Єгипту.

Основні лінії політики Берлінського кабінету були намічені в директивних наказах О. Бісмарка МЗС Німецької імперії від 13 вересня 1881 р. В цих документах відмічалося про те, що Німеччина не повинна заважати західним країнам, якщо вони наважилися на захоплення Єгипту. Саме це, як вважав О. Бісмарк, могло привести до конфлікту між Великобританією та Францією. Разом з тим, німецький канцлер враховував, що обраний ним курс, якщо він буде проводитись прямолінійно, призведе до незадоволення в Стамбулі і зашкодить реалізації планів німецької експансії в Османській імперії. І хоча, такий перебіг подій не влаштовував німецький кабінет, О. Бісмарк мав намір використовувати султана як потенційного воєнного союзника проти Росії. Внаслідок цього, була обрана тактика лавіювання, яка повинна була скласти враження, що Німеччина сприятливо налаштована щодо єгипетських інтересів султана та має намір його патронувати.

В жовтні 1881 р. був підписаний договір відповідно до якого уряди Німеччини, Австро-Угорщини та Росії повинні дати пораду султану звернутися до всіх великих держав з проханням колективно обговорити єгипетське питання. Цей договір суперечив плану О. Бісмарка, згідно з яким Єгипет мав сприяти загостренню британо-французьких протиріч, оскільки вирішувати єгипетську проблему тепер мали не тільки Великобританія та Франція. Проте Німеччина змушена була враховувати думку Росії, яка не мала наміру представити західним країнам повну свободу дій в Єгипті. Позиція Санкт-Петербургу поставила німецького канцлера перед вибором: йти на поступки чи починати суперечку, яка могла дуже ускладнити виконання його програми. Оскільки в даній ситуації німецькому уряду довелось би не тільки зіткнутись з Росією, але й поставити під сумнів свій престиж в Оттоманській державі, оскільки російській уряд міг повідомити султана про причини не підписання документу. Саме тому О. Бісмарк погодився на підписання даного договору, який все ж залишив можливість для тактичних ходів, особливо в Стамбулі.

Отже, єгипетська проблема в кінці 70 - на початку 80 рр. ХІХ ст. була розмінною монетою в політиці Німецької імперії в Європі. Цьому сприяла боротьба Німеччини за гегемонію в Європі та гра на протиріччях великих держав.

Література:

  1. Ерусалимский А.С. Внешняя политика и дипломатия германского империализма в конце ХIХ века. - М.: Издательство академии наук СССР, 1951. - 606 с.

  2. Нерсесов Г.А. Дипломатическая история египетского кризиса 1881 - 1882 гг. - М.: Наука, 1979. - 320 с.

  3. Хальгартен Г. Империализм до 1914 года. - М.: Издательство иностранной литературы, 1961. - 696 с.

  4. Хвостов В.М. История дипломатии. В 3-х томах. - М.: Государственное Издательство Политической Литературы, 1963. - Т.2. - 820 с.

Loading...

 
 

Цікаве