WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Зв'язки України з СНД та іншими регіональними політико-економічними об’єднаннями - Реферат

Зв'язки України з СНД та іншими регіональними політико-економічними об’єднаннями - Реферат

Реферат на тему:

Зв'язки України з СНД та іншими регіональними політико-економічними об'єднаннями

Руйнування СРСР, економіка якого функціонувала як єдиний народногосподарський комплекс із високим ступенем міжгалузевого та внутрішньогалузевого, регіонального поділу праці й кооперації, та розрив на цій основі технологічних, виробничих, товарних та інших зв'язків викликали потребу пошуку таких організаційних форм, які б, по-перше, зробили процес формування національних господарств нових держав мінімально болісним, а, по-друге, дозволили б використати потенційні можливості зберігшихся взаємозв'язків з іншими країнами для структурної перебудови економіки, утримання та розвитку позицій на величезному конкурентоспроможному ринку. Однією з таких форм стало регіональне політико-економічне об'єднання під назвою СНД - Союз незалежних держав.

Україна бере участь у роботі СНД на правах асоційованого члена, підписуючи лише ті документи та сприймаючи лише ті програми, які відповідають її національним економічним та політичним інтересам і не обмежують ЇЇ суверенні права.

За роки існування СНД в її функціонуванні виявилися дві тенденції: одна до розвитку інтеграційних форм та процесів, друга - центробіжма,

З одного боку, в середині самої Співдружності виникли нові форми інтеграції між окремими державами, такі як Економічний союз, Митний союз (Росія, Білорусь, Казахстан, Киргизія), з жовтня 2000 р. - Євроазійський союз, до якого згодом приєднався Таджикистан, союз Білорусії та Росії. Навесні 1996 р. названі країни підписали "Угоду про поглиблення інтеграції в економічній та гуманітарній сферах". У перші роки XXI ст. сформувалася ідея створення нового регіонального об'єднання на теренах колишнього Радянського Союзу - Єдиного економічного простору (ЄЕП), до якого, за логікою інтеграторів, мали б увійти насамперед Росія, Україна, Білорусь і Казахстан.

Україна також виступила ініціатором створення нового економічного союзу окремих країн - членів СНД - ГУУЛМ (Грузія, Україна, Молдова, Азербайджан, Узбекистан, який у 2005 р. практично вийшов із організації, скоротивши її абревіатуру до ГУАМ). Регіональне об'єднання ГУАМ створює новий перспективний для України економічний простір, оскільки об'єднує нашу країну із Молдовою (Південно-Східна Європа, Балкани) та Грузією, Азербайджаном (Кавказ, Закавказзя, Іран). ГУАМ окреслив дві основні сіратегічні цілі свого функціонування:

- економічна - створення міжрегіональних транспортних коридорів, пов'язаних із транспортуванням до Європи азербайджанської та узбекської нафти, а згодом нафтопродуктів з України, водночас товарів і послуг з Європи та України на Кавказ і до Середньої Азії;

- політико-економічпа - диверсифікація джерел енергоносіїв, ліквідація монополії Росії на їх постачання в Україну, а отже, зменшення впливу політичних чинників на можливості вільного вибору країною напрямів зовнішньоекономічної орієнтації. Інтерес до цих стратегічних напрямів, отже до співпраці з об'єднанням, виявляє сьогодні й Польща.

Певним недоліком, слабкістю такого союзу є насамперед недостатня глибина наукової розробки проекту співробітництва. Адже будь-яка мета економічної політики повинна бути забезпечена конкретними засобами її реалізації, лише в цьому разі вона стає визначальним елементом практичної діяльності.

До чинників, які посилювали відцентрові процеси на економічному полі країн СНД, слід віднести падіння платоспроможного попиту держав та інших суб'єктів ринку, викликане різким підвищенням внутрішніх і зовнішньоторговельних цін, жорсткістю бюджетної та грошово-кредитної політики, посиленням податкового пресу, фінансовим знекровленням підприємств, збільшенням заборгованості, недоступністю кредитів, зниженням реальних доходів населення.

Однак найсерйознішим чинником центробіжних тенденцій став факт неспроможності будь-якої країни - учасника СНД взяти на себе роль інтеграційного технологічного ядра, "технологічного донора" новітніх високоефективних технологій. У зв'язку з неоднаковим ступенем просування соціально-економічних реформ, у різних країнах склалися різні моделі управління процесом формування ринкових відносин, різні форми державного регулювання економіки та різні адміністративні методи управління, не координуються умови реалізації прав і свобод суб'єктів ринку та учасників зовнішньоекономічної діяльності.

Треба зазначити, що будь-яка форма економічного союзу, економічного співробітництва передбачає отримання певних вигід, прибутків, окупності проектів. На сьогодні, це можливо лише використовуючи сучасні технології світового рівня, досвід організації економіки розвинутих країн та навчившись перемагати у конкурентній боротьбі. На базі цього можна сформувати сучасну економічну систему, забезпечити нову якість економічного зростання, динамічне підвищення добробуту громадян, гідне місце у світовій співдружності країн.

Література:

  1. Лишиленко В.І. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006.

  2. Розміщення продуктивних сил України / За редакцією професора Е. П. Кагана. - К.: Юридична книга, 2002.

  3. Трансформаційна економіка: Навчальний посібник / В.С. Савчук, Ю.К.Зайцева, І.Й. Малий та ін.; За ред. В.С, Савчука. - К.: КНЕУ, 2006.

Loading...

 
 

Цікаве