WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Інтеграція України у світове господарство - Курсова робота

Інтеграція України у світове господарство - Курсова робота

вищеназванихінтересів. Інтеграційні процеси охопили країни з різним рівнем економічного розвитку на усіх континентах світу. Створення інтеграційних об'єднань - один із засобів подолання господарських проблем, який дає змогу колективними зусиллями прискорювати соціально-економічний розвиток. Натепер існує чимало регіональних інтеграційних об'єднань серед високо розвинутих країн, а також країн, що розвиваються, країн з перехідною економікою. У високо розвинутих країнах інтеграційні процеси інтенсивніші, ніж у країнах, що розвиваються, чи в країнах з перехідною економікою. Показовими щодо вибору вектора інтеграції для України є інтеграційні процеси в Європі [3; ст. 302-303]. Проблема економічного зростання є однією з найважливіших для України. Вона потребує, крім глибоко продуманої економічної стратегії, мобілізації власних ресурсів і зусиль, політичної, фінансової підтримки високорозвинутих країн. Адже середньорічний обсяг українського ВВП - 160 млрд. грн..(еквівалентний приблизно 30 млрд. дол.. США) - недостатній для здійснення капіталовкладень, структурних змін та підвищення рівня життя людей. Його потрібно збільшити щонайменше у 20-25 разів, а це власними силами майже неможливо. Одним із найнадійніших варіантів виходу з такого становища може бути стратегія національного макроекономічного розвитку на середньострокову і подальшу перспективу, яка передбачала б політичну орієнтацію України на співпрацю з країнами Західної Європи. Це гарантувало б їх фінансову та інвестиційну підтримку у проведенні радикальних економічних реформ, для них Україні потрібно щонайменше 60-70 млрд. дол. США. Згідно з теорією економічного зростання збільшення кількості праці та капіталу забезпечує зростання обсягу виробництва національного продукту. Однак збільшення праці і капіталу вимагає відповідних капітальних вкладень, які є дефіцитними в Україні, а запозичення потребують обережного, виваженого підходу, оскільки призводять до зростання заборгованості. Джерелами економічного зростання на сучасному етапі розвитку української економіки можуть бути: зростання капіталовіддачі, інтенсифікація виробництва, активізація імпорту та оптимізація експорту. Значні капіталовкладення в економіку України можливі лише за рахунок зарубіжного капіталу. Для цього їй необхідно подолати інституційну та структурну недосконалість, досягти відповідного рівня продуктивності капіталовкладень. Але тільки капіталовкладення та приріст виробництва не забезпечать економічного зростання. Є й інші джерела збільшення обсягу виробництва ВВП: - збільшення кількості та підвищення якості основного капіталу (нетто-капіталовкладення); - збільшення чисельності зайнятих (кількості праці) та підвищення їх професійно-кваліфікаційного рівня; - зведення втрат робочого часу до мінімуму та підвищення продуктивної віддачі задіяних чинників виробництва за одиницю часу; - запровадження інновацій та забезпечення загального збільшення продуктивної віддачі задіяних чинників виробництва: технічного прогресу, новітніх технологій, якості капіталу і праці, нових видів продукції; - проведення інституційних реформ, зокрема правової системи, створення конкурентних умов, забезпечення мобільності виробничих чинників, прозорості системи стимулювання, оподаткування, ринків та ін. Згідно з концепцією виробничої функції ці джерела економічного зростання економіки України є надзвичайно важливими. Однак важко визначити, які з них Україна спроможна використати. Особливо актуальним є оновлення і збільшення основного капіталу. Але зростання капіталоозброєності без залучення інших джерел не буде ефективним. Реальна капіталовіддачі якраз підкреслює тенденцію зростання капіталу і зниження приросту національного продукту. У концепції виробничої функції важливо зробити акцент на інтенсифікацію, яка є недооціненою. Однією з причин цього є те, що державні та господарські чиновники ще мислять далеко не інтенсивними економічними категоріями. Проте реальні показники виробництва засвідчують наявність чималих резервів інтенсифікації виробництва і праці. Передусім слід мати на увазі: 1 Економічного зростання можна досягти без особливого збільшення нетто-капіталовкладень, а за рахунок ефективнішого використання наявного основного капіталу. Досвід країн Центральної Європи свідчить, що завдяки цьому можна поліпшити якість, запровадити нові види продукції та знизити виробничі витрати. Це може істотно вплинути на конкурентоспроможність продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках, на зростання експорту її в країни Центральної та Західної Європи. Однак така ситуація буде можливою лише тоді, коли підприємства вміло пристосуються до ринкових умов і будуть створені відповідні інституційні передумови. 2 У структурі виробничої функції джерелом зростання є фактично виконана праця. Приховане безробіття становить в Україні. за різними оцінками, 20-30%, а вироблений в Україні ВВП сягає лише 70% потенційного, який можна отримати за повного використання робочого часу. Економічне зростання можливе завдяки активації експорту та оптимізації імпорту. Активізація експорту. Задекларувавши перехід до ринку, зробивши перші кроки на шляху входження у європейські і світові фінансові структури, Україна отримала змогу використати стратегію економічного зростання, яка спирається на експорт. Іноземні ринки певною мірою стимулюють розширення виробництва, що активно використовують всі країни. Україна теж повинна максимально цим скористатися. Експорт України формують традиційні експортні галузі: металургія, хімічна промисловість, сільське господарство. Але жорстка обмежувальна політика енергозабезпечення може негативно впливати на енергоємний експорт, особливо той, що базується на дешевій енергії. Щоправда, переважно таке скорочення експорту автоматично зменшує попит на енергію. Проте дорога експортна продукція матиме збут тривалий час на тих ринках, де низький рівень затрат на заробітну плату та використовуються вже частково амортизовані потужності, тобто в країнах із перехідною економікою і тих, що розвиваються. Певні можливості відкриває і те, що в процесі широкої реструктуризації європейської промисловості виникає та зростає попит на комплектуючі вироби, деталі та напівфабрикати для всіх видів обладнання, виготовлення яких вимагає великих трудових затрат, особливо для продукції машинобудівного комплексу. Українське машинобудування якраз і потребує зовнішньої кооперації на новітніх технологіях, особливо з європейськими країнами. Україна могла б постачати продукцію, яка здебільшого виготовляється в металообробній та металургійній промисловості. Надзвичайно важливим для використання експортних можливостей є те, щоб імпульсам попиту, які надходять із-за кордону, не створювали адміністративні, тарифні перешкоди. Водночас потрібно також істотно поліпшити мобільність підприємств, зокрема поділом на
Loading...

 
 

Цікаве