WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Міжнародна міграція робочої сили - Курсова робота

Міжнародна міграція робочої сили - Курсова робота

(виїзд робочої сили за межі країни) й імміграцію (її в'їзд у країну). Залежно від рівня кваліфікації можлива міграція як малокваліфікованої робочої сили, так і висококваліфікованих спеціалістів. Перший із цих потоків спрямований переважно з країн, що розвиваються, в розвинуті.
Для другого потоку характерне переміщення спеціалістів між розвинутими країнами, наприклад, всередині ЄС, а також їхня імміграція в розвинуті країни з країн, що розвиваються. Цей процес дістав назву "відплив умів". Він може відбуватися як у явній формі, коли спеціаліст переїжджає в іншу країну, або ж залишається в ній після завершення освіти, так і в прихованій, коли він нікуди не виїжджає, але влаштовується на роботу на підприємство, яке належить іноземному капіталу.
Міграція висококваліфікованих спеціалістів набуває дедалі більшого розмаху. Виїжджаючих спеціалістів приваблює передусім вищий рівень заробітної плати і побутових умов у розвинутих країнах, а також більші можливості для професійного зростання. Сьогодні проблема відпливу умів постає і перед колишніми "соціалістичними країнами".
З точки зору соціальної структури виділяють міграцію робітників і міграцію інтелігенції, переважно науково-технічної, яка стала особливо помітною після Другої світової війни.
Крім того, можлива регулярна міграція, коли міграційний потік стійкий протягом більшого, ніж рік, періоду, і нерегулярна міграція, коли він існує менше року. Існує також міграція легальна, тобто законна, на основі міжнародних угод, які визначають чисельність мігруючих, порядок їхнього працевлаштування тощо, і нелегальна, з порушенням законності. Прикладом останньої може бути велика кількість нелегальних емігрантів із Мексики до США.
За характером регулювання міграційних процесів розрізняють вільне переміщення робочої сили та її в'їзд у країну на певний строк. Вільне, нічим не обмежене переміщення робочої сили введено в ЄС з 1 січня 1993 р. Водночас у багатьох країнах діють жорсткі правила щодо обмеження кількості іммігрантів. Наприклад, у Швейцарії дозвіл на в'їзд у країну дається строком на один рік, потім вимагається його щорічно продовжувати.
Однією з характерних тенденцій розвитку міжнародної міграції робочої сили є дедалі більше втягнення в міграційні потоки громадян із країн Східної Європи. Це пояснюється передусім посиленням нестабільності при переході до ринкових відносин. Необхідність підвищення ефективності використання робочої сили (що неможливе без приведення у відповідність чисельності робітників і реальних потреб виробництва), закриття багатьох підприємств, які виявилися неконкурентоспроможними в нових економічних умовах, повна дезорганізація виробництва, пов'язана з порушенням традиційних господарських зв'язків, поряд зі спадом виробництва призвели до різкого збільшення чисельності безробітних.
Міжнародна міграція включає два взаємозв`язані процеси - еміграцію, тобто виїзд із однієї країни певних контингентів людей, та імміграцію, тобто в`їзд їх в іншу країну. Існує також поняття рееміграції, що означає процес повернення емігрантів на батьківщину.
В історичному плані можна виділити два шляхи розвитку міграційних процесів: екстенсивний та інтенсивний. Екстенсивний характер міграції був в стародавньому світі і навіть в епоху первісного нагромадження капіталу. Набули розвитку як добровільне так і примусове переселення населення з метрополії в колонії, работоргівля і т. і.
Інтенсивний шлях розвитку міграції пов`язаний з технічним прогресом і промисловою революцією, що привело до зростання продуктивності праці, утворення відносного "надлишку" робочої сили.
Головна причина міжнародної міграції робочої сили полягає в економічних умовах життя трудящого населення. Рівень та напрями територіальних переміщень робочої сили визначають масштаби, темпи та структура нагромадження капіталу. Міграція є насамперед формою руху надлишкового населення з одного пункту накопичення капіталу в інші. Це найсуттєвіша риса економічної природи сучасної трудової міграції.
Поряд з безробітними в міграційні процеси втягується і частина працюючого населення яка шукає більш високу оплату своєї робочої сили.
Крім нагромадження капіталу рушійними силами міжнародних переселенських рухів виступають також політичні, воєнні, релігійні,національні, культурні та інші соціальні фактори.
У розвитку міжнародної міграції робочої сили можна виділити декілька етапів:
Перший-охоплює період домонополістичного капіталізму 18-перша половина 19 ст. Промислові революції в Англії, Франції інших європейських країнах дали поштовх збільшенню нагромадження капіталу, зростанню його органічної будови, що привело до виникнення "надлишкового населення".Крім того, проникнення капіталістичних відносин у сільське господарство сприяло пролетаризації селян та їх зубожінню. Все це викликало масову еміграцію з Європи за океан і поклало початок формуванню світового ринку праці. Основними споживачами іноземної робочої сили були П.Америка, Австралія, Н.Зеландія, які на той час мали відносно високі темпи нагромадження капіталу та недостаток власної робочої сили. Всього за 1801-1900 рр з Європи емігрувало понад 28 млн. чол.
Другий етап міжнародної міграції робочої сили почався у період переростання домонополістичного капіталізму в монополістичний, тобто у 80-ті роки 19ст. тривав до першої світової війни. Експортерами робочої сили стають країни Східної та Південної Європи: Австрія, Італія, Росія, Болгарія, Греція, Румунія, Португалія, Ісландія - найвідсталіші країни Старого Світу. До міграційних процесів залучаються: Китай, Індія, Східної Африки країни, Латинської Америки. Основну масу мігрантів становила некваліфікована робоча сила.
Третій етап розвитку міжнародної міграції охоплює період між двома світовими війнами. Має місце зменшення масштабів міграції. СРСР був виключений з кола експортерів робочої сили. Криза 1929-1933рр.обумовила зменшення потоків мігрантів до розвинутих країн та зростання безробіття в них. Спостерігалась навіть рееміграція робочої сили з США.
Четвертий етап міграції розпочався після другої світової війни і триває до теперішнього часу. Особливості міграції-зростання внутрішньоконтинентальних міграцій, зокрема в Європі та Африці.
Друга половина 20ст. характеризується різким зростанням міжнародної міграції. Наприкінці 80-х років загальна кільість емігрантів у світі оцінювалась у 25млн.чол.Сучасні напрямки міжнародної трудової міграції:Північно та Південо-Американський регіони,Західна Європа,Південно-Східна та Західна Азія,Африка.Зберігається приплив іммігрантів до США та Канади.Так з 1946 по 1982р. у США емігрувало 3,3млн.чол,у Канаду більше 2млн.чол.Кількість легальних і нелегальних іммігрантів до США із країн Латинської Америки перевищує 20млн.чол.
Література:
1. "Міжнародні економічні відносини" В.Б.Буглай, Н.Н.Ливенцев. Москва, "Фінанси і статистика", 1996 р. - 347с. ;
2. "Міжнародні економічні відносини" Е.Ф.Авдокушин Москва, Информационно-внедренческий центр "Маркетинг", 1997 р. - 289с. ;
3. Мочерний С.В. "Економічна теорія: Посібник для студентів вищих закладів освіти". - К.: Видавничий центр "Академія", 1999. - 592с. ;
4. Тлумачний словник економічних термінів "Це - бізнес". Київ, "Альтерпрес", 1996р. - 278с. ;
5. Положення міжнародного валютного фонду.
6. Буглай В.Б., Ливенцев Н.Н. Международные экономические отношения.-М., Фінанси і статистика, 1999.
7. Бураковський І. Теорія міжнародної торгівлі.-К., Основи, 1996.
8. Григорьев Ю.А. Практика внешнеэкономической деятельности.-М., Паимс, 1993.
9. Дэниелс Дж.Д. Международный бизнес.-М., 1994.
10. Макконел К.Р., Брю С.Л. Экономикс.-М., Республика, 1992.
11. Мухопад В.И. Сквозь барьеры протекционизма.-М., Мысль, 1988.
12. Основы внешнеэкономических знаний.-М., Междунар. отношения,
Loading...

 
 

Цікаве