WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Угорсько – українське співробітництво - Реферат

Угорсько – українське співробітництво - Реферат

В Договорі про режим угорсько - українського кордону, співробітництво та взаємодопомогу у прикордонних питаннях закріплювалось вирішення ряду принципових питань. Зокрема, кордон визнавався за станом 1947 р., що означало відмову Угорщини оскаржувати підсумки Другої світової війни. Цією ж угодою було створено інститут прикордонних уповноважених, які відповідали за оперативне розв'язання питань у прикордонній зоні. Було досягнуто домовленості про допомогу у митних питаннях.
Угорщина та Україна у 90-х роках активно співпрацювали у справі боротьби проти організованої злочинності, яку заохочувало вигідне географічне становище обох держав [9]. Наркотики, зброя, нелегальні емігранти - ці сфери злочинного бізнесу завдавали значної шкоди і загрожували внутрішній безпеці обох держав.Тому уряди Угорщини і України уклали в Києві 19 травня 1995 р. Угоду про взаємодію у боротьбі з організованою злочинністю. Особливу увагу в цьому документі сторони приділили координації дій у боротьбі проти злочинів пов'язаних з наркотиками, тероризмом, економічними злочинами. У процесі подальшої співпраці в цій галузі обидві сторони укладали щорічні протоколи про співпрацю, активно проводилися зустрічі керівників оперативних підрозділів міністерств та навчальних органів внутрішніх справ прикордонних регіонів.
Крім того, спецслужби та правоохоронні органи Угорщини та України здійснюють активний обмін оперативною інформацією про діяльність трансдерджавних злочинних угрупувань, сфера інтересів яких поширювалась на Угорщину та Україну. 1995 р. було утворено спільну угорсько - українську комісію для боротьби з проявами організованої злочинності, яка повинна була оперативно реагувати на злочинні прояви по обидва боки угорсько - українського кордону. Завдяки посиленій співпраці міністерств внутрішніх справ та спеціальних служб рівень злочинності у прикордонних регіонах Угорщини та України зменшився, скоротилися обсяги контрабанди алкогольних напоїв та перевезення наркотичних речовин.
Хотілося б визначити також, що Угорщина і Україна 11 листопада 1997 р. уклали в Будапешті угоду про оперативне сповіщення про ядерні аварії, обмін інформацією та співробітництво у галузі ядерної безпеки і радіаційного захисту, що особливо актуальним стало у зв'язку з існуванням у обох державах атомних електростанцій. Крім взаємного оповіщення, стаття 4 угоди передбачала "розвиток Набоков - технічного співробітництва між зацікавленими відомствами в галузі ядерної безпеки та радіаційного захисту, включаючи моніторинг радіоактивних викидів, проти аварійне планування та поводження з відпрацьованим ядерним паливом і радіоактивними відходами" [10].
Аналізуючи угорсько - українські відносини у сферах прикордонного, військового, дипломатичного співробітництва, можна зробити наступні висновки. Насамперед хотілося б наголосити на атмосфері довіри та прагненні до співпраці, притаманне представникам обох держав. Про це свідчать підписані угорсько - українські документи довготермінового характеру. Зокрема багато з них укладені терміном на 5 - 10 років, деякі - безтермінові, з автоматичним продовженням.
Важливим є те, що на угорсько - українські відносини не вплинув той факт, що Угорщина набагато швидше почала просування до Європейських інституцій, в той час як українське керівництво витратило багато часу на розв'язання проблем внутрішнього характеру.
Безперечно, необхідно відзначити усвідомлення угорською стороною перспективи співпраці з Києвом. Фактично всі уряди в Будапешті, як і президент Угорської республіки А. Гьонц ставили питання активізації відносин з Україною на перший план. В цілому ж відносини Угорської республіки та України можна оцінити як політику корисного суспільства. Це і не дивно, адже обидві держави активно виступають не лише на підтримку формального миру; безпеки в Європі, а й активною двосторонньою позицією прагнуть зміцнювати позитивний клімат на Європейському континенті.
Однією з першочергових проблем гуманітарного спрямування є проблема національних меншин. Як вже зазначалося вище, угорсько - українські відносини в культурній та й в політичній сфері далеко не завжди були безхмарними. Але для діаспор народів це не становило значних проблем. Хотілося б відзначити, що контакти угорських та українських громадян не були зіпсовані взаємними конфліктами на етнічному ґрунті. Однією з причин була відсутність прагнень в угорців асимілювати ту частину населення країни, що була представлена етнічними українцями. Хоча за радянських часів представники влади намагались утискати права етнічних угорців, що проживали на території УРСР, після здобуття Україною незалежності цієї проблеми вже не існувало. Навпаки, становище угорської діаспори в Україні позитивно відрізнялося від становища угорців в Румунії та Югославії [81, с. 5].
Основними причинами, що стали визначальними для нормального співіснування націй та національних меншин в Угорщині та Україні стали наступні. По - перше, на відміну від більшості європейських держав представники титульної нації та національні меншини у місцях компактного проживання останньої займалися схожими видами господарювання, тому й різниця в рівні їх життя була мінімальною, або її і взагалі не існувало. По - друге, спрощений режим перетину угорсько - українського кордону дозволяв підвищувати рівень життя окремих сімей, отримувати культурну інформацію, що відіграла значну роль у справі само ідентифікації національних меншин. По - третє одним з перших міжнародних документів, підписаних між Угорщиною і Україною, стала Декларація про принципи співробітництва між УРСР та Угорською Республікою по забезпеченню прав національних меншин від 31 травня 1991 р. [4]. У Декларації сторони підкреслювали, що "їх спільна мета - створення такого демократичного устрою, котрий забезпечить всім громадянам у рамках повної правової держави повну реалізацію основних прав і свобод людини". Крім того висувались наступні принципи існування меншин на своїй території:
1) повага прав національних меншин;
2) повага прав людини вільно визначати свою належність до національної меншини, відмова від примусової асиміляції національних меншин збереження і розвиток їхньої культурної самобутності;
3) обов'язкове врахування прав та інтересів національних меншин у проведенні внутрішньої та зовнішньої державної політики;
4) природне право створення національними меншинами власних організацій;
5) заборона діяльності, що може розпалювати у громадській свідомості національну ненависть.
Хотів би особливо підкреслити, що цей документ став фактично одним з перших, який заклав підвалини
Loading...

 
 

Цікаве