WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Економічне співробітництво в Чорноморському регіоні на прикладі україно-грецьких міждержавних відносин - Реферат

Економічне співробітництво в Чорноморському регіоні на прикладі україно-грецьких міждержавних відносин - Реферат

культурного потенціалу Україна посідає надзвичайно важливе місце в Чорноморському регіоні, що зумовлює потенційно високу стабілізуючу роль нашої країни в регіональних питаннях.
При цьому одним з фундаментальних завдань України є подальше утвердження як потужної регіональної держави. Слід підкреслити, що ця мета не суперечить, а логічно доповнює стратегічний курс України на європейську та євроатлантичну інтеграцію. Більше того, активізація регіональної політики України, цілеспрямоване просування українських інтересів в рамках регіональних угруповань, зокрема, в рамках Центральноєвропейської ініціативи (ЦЄІ), ОЧЕС, ГУАМ має на меті здійснення поступових кроків в процесах європейської інтеграції та сприяє широкому залученню України до участі у політичних та економічних процесах у Західній Європі [2, c. 34].
Бути впливовою державою в рамках Чорноморського та Балкано-Середземноморського регіонів означає для України, насамперед, бути ініціатором у розвитку широкомасштабного економічного та політичного співробітництва.
Найближчим стратегічно важливим на південному напрямі регіоном для України є Чорноморський. Саме тут нашій державі важливо зміцнювати позиції. Без розв'язання проблем цього регіону подальший перспективний розвиток Балкано-Середземноморського вектора значно ускладнюється.
Беручи також до уваги те, що важливим напрямом зовнішньополітичної діяльності є забезпечення зовнішньоекономічних інтересів України в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, в країнах Близького й Середнього Сходу та Африки в сфері диверсифікації джерел енергозбереження, притоку інвестицій, вихід вітчизняних товаровиробників на перспективні ринки арабських і африканських держав, значення Чорноморського регіону, якому, ніби в кільці, Україна є з'єднана з іншими регіонами світу в контексті вирішення зовнішньополітичних завдань, тільки зростає.
Чорноморський регіон лежить у південно-східній частині Європи, де історично формувалася елліновізантійська цивілізація, що зумовило його православно-християнську ідентифікацію. Але регіон також можна розглядати як північно-західну периферію ісламського світу, який у цій частині безпосередньо входить у взаємодію з християнством. Ще Геродот описав ці терени як невід'ємну частину античної Ойкумени, тоді як турецький мандрівник Евелія Челебі у ХVII ст. цей простір розглядає як цілісний ісламо-тюркський світ, населений народами зі спільними інтересами, єдиною долею. Слід зауважити, що обидві цивілізаційні системи розвинулися зі спільної середземноморської цивілізації [2, c. 67].
Для України, на думку С. Соколенка, причорноморське співробітництво розглядається у вузькому й широкому розумінні [3, c. 34- 35]. У вузькому розумінні - це прикордонне прибережне співробітництво територій, які безпосередньо виходять до Чорного моря і в господарському розумінні тісно з ним пов'язані. Прикладом такого співробітництва може бути неурядова некомерційна організація Міжнародний Чорноморський клуб.
У широкому розумінні йдеться про включення до чорноморського співробітництва всього простору України. Воно має особливе значення, оскільки Чорноморський регіон є для України не просто економічним простором, а власним (рідним) простором. І навіть тільки через це він потрапляє у сферу життєво важливих інтересів нашої держави.
Ідея Чорноморського економічного союзу відображає особливості національних і регіональних інтересів країн регіону і не конкурує з традиційними економічними структурами, до яких вони входять. Різні економічні моделі взаємно доповнюють одна одну. Формуються нові можливості, які важко реалізувати в межах старих структур.
Інтереси України як морської держави вимагають виділяти пріоритетне значення активізації участі в справах Чорномор'я, активно розвивати і двосторонні і багатосторонні відносини з державами, що належать до нього, а також Балкано-Серед-земноморського регіону. Чорноморська орієнтація України простежується з глибини віків. Визначаючи її, Ю. Липа підкреслював, що для України завжди було метою володіння чорноморськими берегами, а контроль над великими річками був пріоритетним [4, c. 21]. Географія ЧЕС не обмежується згаданими теренами, охоплюючи широкий простір від Балкан до Центральної Азії, від Балтії до арабських країн. Це свідчить про значне зацікавлення у тому, щоби постала нова субрегіональна система економічного співробітництва, яка об'єднувала б країни Європи, Азії та Північної Африки, незважаючи на їхню цивілізаційну гетерогенність і різницю у рівні розвитку.
Нагальною потребою сучасності є розробка відповідної ідеології такого співробітництва, що, очевидно, не обмежиться лише економічними питаннями, але висвітлить широкий спектр політичних, соціальних, екологічних проблем, зокрема безпеки і стабільності у цьому просторі.
Для України створення такої системи відкриває нові перспективи зовнішньополітичної діяльності, які можна позначити як південно-східний вектор - напрям, який ще недостатньо розвинено й основні принципи якого ще потрібно оформити у політичній свідомості нашого суспільства. Необхідно, щоб цей напрям став основним серед зовнішньополітичних орієнтацій держави.
Врахування змін, що відбуваються, вивчення нової геополітичної ситуації у Південно-Східній Європі, її потенціалу, шляхів розвитку, довгострокових зовнішньополітичних орієнтацій дає можливість Україні визначитися стосовно тих чи інших геополітичних сил та проводити послідовну власну політику. Активна політика у балканському напрямі відкриває нові можливості для взаємовигідної торгівлі. Важливо також мати власні ринки збуту продукції, оскільки цього вимагає зростанняекспортної орієнтації української економіки.
Прагнення до встановлення стратегічного партнерства зі стабільними та розвинутими державами, інтеграції до європейських структур є природним, адже з огляду на власний потенціал, Україна - велика європейська держава. Розширення міжнародних контактів на всіх рівнях сприятиме розвитку торгівлі й виробництва, пошуку перспективних ринків, загалом стимулюватиме інтеграцію України до європейського простору, зростання її впливу у різних регіонах світу.
Значення Балканських держав у контексті зовнішньополітичних інтересів України є надзвичайно великим. Але реальний її вплив у регіоні поки що справа майбутнього. Досягнуті за допомогою дипломатії успіхи потрібно закріпити спільними діями економічного характеру. Згадані аспекти взаємодії України з країнами Балканського півострова найкраще піддаються прогнозу, насамперед за об'єктивності дії економічних законів, що не залежать від суб'єктивних бажань і дій політиків.
Що ж до перспектив розвитку відносин між Україною і країнами Балканського півострова, то вони доволі сприятливі, з огляду принаймні на економічну ситуацію. Є достатньо можливостей для відновлення попередніх взаємовигідних зв'язків: приблизно однаковий загальний технологічний рівень у базових галузях промисловості, труднощі виходу на західні ринки. З поглибленням інтеграційних процесів у межах Європейського Союзу ці можливості, вірогідно, зменшуватимуться.
Визначення ролі і місця України у цьому регіоні потребує хоча б короткого огляду вузлових проблем, які постають перед нашою державою при просуванні власних національних інтересів на Балканах.
Безперечно, для нашої держави важливо зміцнювати власні позиції в регіоні. Але, окрім економічних, є й інші чинники, що прямо чи опосередковано перешкоджають активному налагодженню стосунків України з балканськими країнами (ситуація навколо експорту зброї до Македонії, проблема українсько-румунських кордонів, труднощі у двосторонніх взаєминах України з деякими державами регіону тощо).
Україна має найвищий в Європі транзитний рейтинг, що створює сприятливі перспективи для широкого залучення її в схеми двостороннього й багатостороннього співробітництва на зазначених лініях взаємодії в економічній, торговельній, транспортній, енергетичній сферах. Великою помилкою було б не скористатися таким шансом, у результаті чого можна було б поліпшити економічну безпеку за рахунок нарощування її транзитного потенціалу. Отже, Україні вдалося б досягти й більш збалансованої системи національної безпеки і оборони, оскільки всі постачальники й споживачі транзитного ресурсу (включно з російським), що проходить територією нашої держави, були б першочергово зацікавлені у безпеці і стабільності України.
Loading...

 
 

Цікаве