WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Економічне співробітництво в Чорноморському регіоні на прикладі україно-грецьких міждержавних відносин - Реферат

Економічне співробітництво в Чорноморському регіоні на прикладі україно-грецьких міждержавних відносин - Реферат


Реферат на тему:
Економічне співробітництво в Чорноморському регіоні на прикладі україно-грецьких міждержавних відносин
?
Наприкінці ХХ ст. відбулися значні зміни у політико-економічній побудові Європи, що спричинило, зокрема, до виникнення низки субрегіональних структур від Балтійського до Чорного морів, які певним чином сприяли демонтажу "залізної завіси". До таких структур входили країни з майже однаковим "посткомуністичним" станом економіки й політики, що сприяло їх подальшій інтеграції в європейське середовище.
За географічним розміщенням і завдяки розмірам Україна належить водночас до Центральноєвропейського, Чорноморського і Східноєвропейського регіонів і територіально виконує відповідну інтегративну функцію, і на рівні кожного з них, і на континенті. Проте, за інерцією політичного мислення, Україну залічують тільки до країн пострадянського простору. Її специфічне геостратегічне й геополітичне положення у контексті глобальних тенденцій розвитку світових подій вимагає від української сторони зваженої і далекоглядної зовнішньої політики.
Становлення і зміцнення України як політично суверенної й економічно сильної держави є одним із суттєвих факторів збереження миру й стабільності в світі, важливою передумовою його поступального і безконфліктного розвитку.
Через Україну простягнулися транзитні шляхи, життєво важливі для енергетичної безпеки Європи. Наша держава продемонструвала, що може бути важливим партнером у сфері забезпечення стабільності на європейському континенті. Хороший тому приклад - участь у миротворчих заходах на Балканах.
З огляду на ресурсний, інтелектуальний і промисловий потенціали, Україна може стати великою європейською країною. Цілком природною уявляється стратегічна перспектива її інтеграції до всіх європейських структур. Але так само як інші значні європейські держави, Україна не може обмежуватися лише власними інтересами, вона має також значну сферу зацікавлень в інших регіонах світу і насамперед у сусідніх країнах.
Через обмеженість соціально-економічних і військово-політичних можливостей, а отже засобів впливу на світову політику, на нинішньому етапі розвитку Україна не може розглядатися як провідний суб'єкт геополітичних процесів Європейського чи Євразійського просторів.
Тож як суб'єкт геополітики, Україна може реалізуватися у світових підсистемах. Зокрема, не в європейському регіоні загалом, а в його субрегіонах. Саме тут раціонально-прагматична зовнішня політика в реалізації поставлених завдань відповідно до національних інтересів дасть більший ефект, ніж ідеалістичне прагнення одразу підключитися до загальноєвропейських інтеграційних процесів. Іншими словами, зовнішньополітична активність й ефективна діяльність України в обмеженій певними рамками субрегіональній системі міжнародних відносин - платформа для посадки в "європейський потяг".
Україна зацікавлена у формуванні регіональної політики в різних сферах міжнародного співробітництва. Така політика має забезпечити стабільну політичну й економічну безпеку держави за рахунок розширення міжнародних контактів на всіх рівнях, сприяти розвиткові торгівлі й виробництва, пошукам перспективних ринків і в цілому стимулювати інтеграцію України до світової спільноти, збільшувати її вплив в різних регіонах світу. Ставлення до України з боку міжнародного співтовариства лише як до новоутвореної географічної реальності, яке домінувало у перші роки незалежності, поступово відходить у минуле завдяки успіхам української дипломатії. Україну сьогодні сприймають як складову нового європейського й світового порядку.
Вивчення нової геополітичної ситуації в регіонах південного напряму, їхнього потенціалу, можливостей розвитку, довгострокових зовнішньополітичних орієнтацій дає змогу Україні визначитися щодо співвідношення геополітичних сил і проводити послідовну власну політику. Активна політика у південно-східному напрямі відкриває широкі можливості для взаємовигідної торгівлі і втілення масштабних економічних проектів. Для України важливо також забезпечити себе альтернативними джерелами постачання енергоносіїв і мати власні ринки збуту продукції.
Завдяки розвиткові південного вектора зовнішньополітичної діяльності українське суспільство отримає більш гнучку конфігурацію зовнішніх орієнтацій, замість наявної біполярної, що сприятиме прогресивному поступу країни й зміцнить її внутрішньополітичну стабільність. Отже, південна політика України має надзвичайно важливе значення для її національної безпеки, зміцнення державності та підвищення ролі країни у міжнародному співтоваристві.
Слід підкреслити, що Україна є важливою чорноморською державою, південні кордони якої становлять частину південного узбережжя Європи, що тягнеться від Гібралтару до Кавказу. Про важливість саме південного напряму свідчить увага держави до Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), тісне співробітництво в межах якої може надати нової якості кооперації країн Чорноморського регіону і сприятиме інтеграції їх до загальноєвропейських структур. До того ж ОЧЕС, на наше переконання, здатна слугувати з'єднувальною ланкою між Євросоюзом та новими перспективними ринками Центральної Азії і Кавказу. Важлива складова ЧЕС - поєднання ресурсного потенціалу країн басейну Каспійського моря з промисловим потенціалом країн Центральної і Східної Європи, економіка яких вже перейшла у фазу зростання і потребує нових перспективних ринків [1, с. 78-79].
Стратегічна політика України у південному напрямі визначається такими обставинами.
1. Унаслідок руйнації біполярної моделі міжнародних відносин створюється нова карта геополітичної реальності, на якій Україні відводиться роль однієї з ланок шляхів комунікацій, що ведуть із Заходу на Схід. Отже, наша країна має реальний шанс бути у фокусі одного з центрів тяжіння нових систем міжнародного спілкування.
2. Україна як суб'єкт геополітики має власні національні інтереси в країнах Балкано-Середземноморського й Чорноморського регіонів. Деякі інтереси можуть вступати у суперечність з інтересами інших держав, зустрічати значну конкуренцію з їхнього боку. Тому політика нашої країни в даному регіоні має бути м'якою, толерантною, з урахуванням наявних систем міжнародних відносин, але й послідовною у проведенні власних інтересів.
3. Україна у вирішенні проблем соціально-економічного розвитку має спиратися, насамперед, на власний потенціал. Утвердження у південно-геоекономічному просторі примножує ці можливості й пришвидшує економічний поступ країни.
4. Створення системи чорноморського співробітництва відкриває для України перспективи зовнішньополітичної діяльності, що позначається як південний вектор-напрям. Проте нині він ще недостатньо відпрацьований і його основні принципи ще мають сформуватися у політичній свідомості українського суспільства. Необхідно, щоб цей напрям став однією з головних парадигм зовнішньої орієнтації України.
5. В геоекономічному розумінні Чорноморський регіонконцентрує і економічні, і транспортні інтереси багатьох країн, незважаючи на їхню цивілізаційну гетерогенність і рівень розвитку. ЧЕС, маючи місткий внутрішній ринок зі значним ресурсним та науково-технічним потенціалом, може стати центром торгівлі між Європою, Близьким Сходом та Азією. Ідеться про створення транс-регіональної інтеграційної системи співробітництва. Це перше значне інтеграційне об'єднання нового, постконфронтаційного етапу розвитку світової економіки, здатне поєднати країни з різними політичними та економічними орієнтаціями.
6. Україна може мати вплив у регіоні, але це залишається поки що бажаною можливістю без економічної підтримки і стосується не тільки відносин з країнами Півдня, а й зовнішньої політики України взагалі. Країни південно-західного напряму займають важливе місце в сфері зовнішньополітичних інтересів України, яка підписала з багатьма країнами регіону повномасштабні міждержавні договори. Але період, коли у зовнішній політиці України переважали лише дипломатичні засоби, минає, оскільки "зовнішня політика зі слабким тилом не може стати ані дієвим чинником регіональних відносин, ані ефективним засобом захисту національних інтересів. Вона не дозволяє оптимізувати геополітичну ситуацію і реально зміцнити міжнародне становище держави".
З позиції географічного розташування, політичного, економічного, безпекового,
Loading...

 
 

Цікаве