WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Зовнішня політика України: теорія і практика - Реферат

Зовнішня політика України: теорія і практика - Реферат

норм і принципів міжнародного права, Статуту ООН, Гельсінського Заключного акта, Паризької хартії для нової Європи тощо. У міжнародному праві принцип мирного співіснування, поважання загальнолюдських цінностей, активної співпраці на міжнародній арені - один із найголовніших. Він передбачає на взаємній основі суверенну рівність і поважання суверенітету; територіальну цілісність і непорушність кордонів; невтручання у внутрішні справи; дотримання і виконання міжнародних договорів і зобов'язань; врегулювання міжнародних спорів і конфліктів лише мирними, політичними засобами. Серед зовнішньополітичних цілей, які у багатьох параметрах збігаються із завданнями національної безпеки, виокремимо утвердження і розвиток України як незалежної демократичної держави; забезпечення стабільності міжнародного становища України; збереження територіальної цілісності держави та недоторканності її кордонів; входження національного господарства до світової економічної системи для його повноцінного економічного розвитку, підвищення добробуту народу; захист прав та інтересів громадян України, її юридичних осіб за кордоном, створення умов для підтримки контактів із зарубіжними українцями і вихідцями з України; надання їм допомоги згідно з міжнародним правом; поширення у світі образу України як надійного і передбачуваного партнера.
В Основному Законі України - Конституції - людина піднесена до ступеня найвищої цінності: "Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю" [5]. А національні інтереси полягають у захисті громадянина, суспільства і держави. Серед перших документів, що визначив основні напрями, цілі і завдання зовнішньої політики України, - Декларація про державний суверенітет України, прийнята Верховною Радою України 16 липня 1990 р. Декларація проголосила невід'ємне право української нації на економічну самостійність, екологічну безпеку; недоторканність території УРСР; право на частку в загальносоюзному багатстві: зокрема, в загальносоюзних алмазному та валютному фондах і золотому запасі, які створено завдяки зусиллям народу республіки; право задоволення національно-культурних потреб українців, які проживають за межами республіки. Поза тим, в Декларації проголошено намір України в майбутньому бути постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї. Міжнародну суб'єктність України закріплює стаття Х, в якій йдеться про право на безпосередні відносини з іншими державами шляхом укладання договорів, обміну дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами, створення дипломатичних та інших установ.
24 серпня 1991 р. позачергова сесія Верховної Ради прийняла Акт проголошення незалежності України, в якому зазначалося, що незалежність України та створення самостійної української держави - України проголошується, зокрема, виходячи з права народів на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами.
Підвалини зовнішньополітичної діяльності держави були сформульовані в "Основних напрямах зовнішньої політики України", схвалених Верховною Радою України 2 липня 1993 р. У них визначені інтереси України на міжнародній арені, завдання її зовнішньої політики, на яких ґрунтується зовнішньополітична діяльність нашої держави, принципи, на яких побудована зовнішньополітична концепція. Крім того, названі основні напрями зовнішньої політики України: розвиток двосторонніх відносин, зокрема з прикордонними державами; розбудова відносин із західноєвропейськими країнами, з європейськими міжнародними структурами. Окремим блоком розглянуто проблеми розвитку відносин з країнами СНД [6]. В оновленій зовнішньополітичній концепції передбачено скоротити напрями зовнішньополітичної діяльності, виокремивши найголовніші: співпраця з країнами-сусідами, провідними країнами світу: США і Росією, а також з учасниками Євросоюзу і НАТО.
Пріоритетними напрямами двосторонніх відносин у документі визначено: стосунки з прикордонними державами-сусідами; з провідними західними державами - учасницями ЄС та НАТО, а також з країнами інших географічних регіонів (Азії, Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Африки та Латинської Америки). Отже, серед основних положень зовнішньополітичного розвитку України - європейський вибір, орієнтація на просування в євроструктури.
Регіональне співробітництво розглядалося в межах Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), участі в Раді Північноатлантичного співробітництва та Північноатлантичної асамблеї, розвитку контактів з Радою Європи (РЄ) та іншими європейськими структурами. До субрегіонального напряму належить Чорноморське економічне співробітництво (в межах утвореної організації - ОЧЕС) та участь у Дунайській комісії, широкі контакти на Середземноморському напрямку, курс на співробітництво у межах Центральноєвропейської ініціативи (ЦЄІ), тісні контакти з Вишеградською групою, Північною Радою та Радою держав Балтійського моря, співробітництво в Карпатському євро-регіоні. Перспективною метою є членство України в європейських співтовариствах.
Україна прагне розвивати широке співробітництво з іншими державами, включаючи й військово-політичне, з метою підвищення довіри і передбачуваності відносин, взаєморозуміння і партнерства, вдосконалення існуючих в ООН механізмів глобальної безпеки. У зв'язку з ліквідацією протистояння блоків, пріоритетного значення набуло створення загальноєвропейської структури безпеки із залученням універсальних і регіональних світових організацій. У цих процесах Україна як вагома і обов'язкова принципова компонента міжнародної безпеки бере активну участь у розбудові і зміцненні загальноєвропейської структури безпеки.
За логікою реалізації Закону "Про основи національної безпеки України" формулюються основні функції зовнішньої політики, які полягають у:
o створенні умов для нормального функціонування національної економіки;
o сприянні науково-технічному прогресу в Україні;
o розвитку національної культури і освіти в державі;
o участі у розв'язанні глобальних проблем сучасності;
o контактах з українською діаспорою;
o інформаційній діяльності тощо.
Серед зовнішньополітичних цілей:
o оновлення зовнішньої політики і політики в галузі безпеки з метою реалізації мети України щодо повної євроатлантичної інтеграції;
o реформування державних органів у сфері національної безпеки та оборони, яке б відображало євроатлантичнуполітику України;
o утвердження України як ключового донора регіональної стабільності та безпеки, включаючи збільшення внеску України до міжнародного співробітництва з врегулювання конфліктів та підтримки миру;
o продовження і розширення участі у відповідних операціях з підтримки миру;
o цілковите дотримання міжнародних зобов'язань з контролю над озброєннями;
o розвиток цивільно-військових відносин тощо.
У зв'язку з особливостями історичного розвитку і специфікою геополітичного і геоекономічного положення України домінантою двосторонніх відносин з прикордонними державами було визначено українсько-російські відносини. Розбудова відносин із західноєвропейськими державами має сприяти створенню умов для відновлення політичних, економічних, культурних, духовних та інших зв'язків України з європейською
Loading...

 
 

Цікаве