WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Зовнішня політика України: теорія і практика - Реферат

Зовнішня політика України: теорія і практика - Реферат


Реферат на тему:
Зовнішня політика України: теорія і практика
Україна як суверенна європейська держава спрямовує свою зовнішню політику, що базується на загальновизнаних принципах міжнародного права, на зміцнення миру і стабільності у світі через захист національних інтересів і безпеку держави. Зовнішньополітична діяльність Української держави спирається на засади рівноправності, суверенної рівності, невтручання у внутрішні справи інших держав, визнання територіальної цілісності та непорушності існуючих кордонів.
Проблемним питання становлення і розвитку зовнішньої політики України присвячено цю статтю.
Засади і принципи зовнішньої політики України
Україна після здобуття суверенності заявила світові, що вважає свою територію неподільною і недоторканною, визнає непорушність існуючих державних кордонів і не має жодних територіальних претензій до жодної держави. Наша держава приєдналася до засадничих міжнародних документів, визнала себе правонаступницею колишньої УРСР, тим узяла на себе зобов'язання дотримуватися всіх попередніх міжнародних домовленостей (договорів, угод, декларацій, конвенцій тощо), встановила з іншими державами паритетні дипломатичні відносини.
Перед Українською державою постали нові завдання у відстоюванні завоювань українського народу, здобутті країною гідного місця у світовому поділі праці, в захисті прав українського громадянина, в інформаційному забезпеченні суверенного існування.
Як ці завдання реалізувати в зовнішньополітичній площині? Для цього створено механізм вироблення і впровадження рішень, розроблено законодавчу базу внутрішнього порядку і договірно-правову основу міжнародного буття. Державні інтереси України, як і будь-якої сучасної держави, полягають у реалізації стратегічних, політичних, економічних, правових та ідеологічних цілей. При цьому суверенітет, що означає невтручання у внутрішні справи, і безпека, яка гарантує суверенний розвиток, - обов'язкові умови (складові) існування Української держави: суверенітет забезпечує їй входження у світове співтовариство, а могутність держави визначає її місце та авторитет у світовому співтоваристві.
24 серпня 1990 р. Українська держава офіційно заявила про свою державність, міжнародну суб'єктність [1]. Україна виборола незалежність у багатолітній борні і утвердила себе високоавторитетною державою, гідною поваги. У зовнішньополітичній площині Україна реалізує тільки притаманні їй національні інтереси. Срерд визначальних завдань держави - європейська інтеграція [2]. Сьогодні немає єдності в українському суспільстві щодо політичного вибору. У реальному житті України проблема національних інтересів ускладнюється традиційним розколом української національної ментальності за багатьма параметрами: політичним, економічним, соціальним, релігійним, етнічним і навіть географічним. Не лише певні політичні, соціальні чи регіональні угруповання, а й інституції державного апарату здійснюють власну політику, сповідують власні інтереси, які не узгоджуються між собою, а в низці випадків суперечать один одному. У цьому сенсі негомогенність нинішньої України, яка є значно глибшою, ніж у будь-якої розвиненої європейської держави, не може ігноруватися при визначенні її національних інтересів.
Особливого значення в сучасних українських умовах набувають вічні цінності, які виникають з найзагальніших культурологічних і етнічних уявлень про добро і зло, щастя і благоденство, суспільний обов'язок і призначення людини тощо. Відштовхуючись від них, наша країна намагається досягти достойного місця у міжнародному житті.
Складний шлях торувала наша держава у міжнародних тенетах взаємозалежності. На початку 90-х років карта світу зазнала серйозних змін. Розпад Варшавського договору, Ради економічної взаємодопомоги соціалістичних країн поклали край залежності держав Центральної і Східної Європи від Москви, перетворивши кожну з них на активну одиницю європейської і світової політики. Геополітичні зміни на Європейському континенті позначились об'єднанням Німеччини, розпадом колишньої Югославії, Чехословаччини, прозахідною орієнтацією країн ЦСЄ, включаючи держави Балтії. Зникнення СРСР як системного утворення, змінило геополітичну ситуацію в євразійському просторі. Новоутворені держави пострадянської доби активно формують власні комплекси національних інтересів, зовнішньополітичні уподобання, стають самостійними суб'єктами міжнародних відносин. Подрібнення пострадянської території на п'ятнадцять суверенних держав змінило і геополітичну ситуацію для сусідніх країн, змінився не тільки світовий баланс сил, а різко зросла багатоваріантність відносин.
Нагадаємо, що у світовому просторі після Другої світової війни була сформована біполярна - тобто з двома центрами сили (СРСР і США) - система міжнародних відносин, що складалася з капіталістичного і соціалістичного таборів. Нині сформувалася монополярна, тобто однополярна система (лідерство США) з елементами поліполярності (посилення Китаю, Росії, Євросоюзу, Індії, Японії тощо). Саме за поліполярністю сил і союзів, як можна передбачити, майбутній розвиток світової системи.
У цей складний період ломки застарілих схем у світ прийшла оновлена держава - суверенна Україна, яка розвиває зовнішню політику за прийнятними нормами і засадами міжнародного права. Пріоритетами зовнішньої політики України визначено:
o захист державного суверенітету;
o захист територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, недопущення втручання у внутрішні справи України;
o забезпечення розвитку економічного потенціалу України та здобуття нею високого місця у міжнародному поділі праці;
o захист українських громадян за кордоном;
o формування позитивного інформаційного іміджу Української держави [3].
Закон України "Про основи національної безпеки України" від 19 червня 2003 р. № 964-IV відповідно до п. 17 ст. 92 Конституції України, визначає основні засади національної безпеки: захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, забезпечення сталого розвитку суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам. Пріоритетами національних інтересів (ст. 6) є гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина; створення конкурентоспроможної, соціально орієнтованої ринкової економіки та забезпечення постійного зростання рівня життя і добробуту населення тощо. Державна політика у зовнішньополітичній сфері (ст. 8) спрямована (насамперед) на створення сприятливих зовнішньополітичних умов для прогресивного економічного і соціального розвитку України [4]. Отже, зовнішньополітична складова національної безпеки України вибудовується на тому, що у сучасному світі міць і безпека держави визначається не кількістю зброї, а показниками економічного розвитку, життєвого рівня громадян і здатністю країни створити їм найбільш сприятливі умови для реалізації своїх можливостей, рівнем освіти і досягненнямив галузі науки і культури. Складність такого процесу пояснюється і необхідністю переходу від уявлення про зовнішню військову загрозу як про єдиний фактор проти безпеки країни, до усвідомлення багатоплановості можливих викликів безпеці в сучасному світі.
Чинники формування зовнішньополітичних засад
Засади, на яких Україна втілює в життя свій зовнішньополітичний курс, ґрунтуються на дотриманні загальновизнаних
Loading...

 
 

Цікаве