WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Світові ціни як форма реалізації інтернаціональної вартості - Реферат

Світові ціни як форма реалізації інтернаціональної вартості - Реферат


Реферат на тему:
Світові ціни як форма реалізації інтернаціональної вартості
При визначенні ціни в основному використовують метод повних витрат і метод прямих витрат, причому перший - переважно, тому що він зручний і простий у застосуванні. Покажемо, як визначають ціни, виходячи з повних витрат, щоправда, за умови (для спрощення), що фірма виробляє лише один вид продукції.
Визначення ціни методом повних витрат: (місячні витрати, дол)
Матеріали 9000
Робоча сила 1000
Непрямі витрати 3800
Усього витрат 13800
Очікуваний прибуток 2700
Очікуваний доход від реалізації 16500
Місячне виробництво (шт.) 1000
Ціна одиниці продукції 16,5.
Підсумовуючи всі витрати, пов'язані з виробництвом продукції, та додаючи до них величину передбачуваного прибутку, визначають доход, очікуваний від реалізації всієї продукції (16500). Розділивши величину доходу на кількість товарів, вироблених кожного місяця (1000 одиниць), одержують фабричну ціну одиниці виробу (16,5 дол). Встановлена в такий спосіб ціна, що базується на повних витратах виробництва, припускає повну реалізацію всіх виготовлених виробів. Якщо ж підприємство не зможе продати всю продукцію за встановленою ціною, воно не одержить закладений у розрахунок очікуваний доход і, отже, буде мати фінансові труднощі.
У вітчизняній літературі метод повних витрат іноді розглядається як аналог витратному методу ціноутворення, що застосовувався у командно-директивній економіці. Однак більш глибоке ознайомлення з технікою цього методу, особливо з практикою його використання, свідчить про помилковість подібної аналогії.
Розглянемо в даному зв'язку деякі специфічні особливості самої техніки розрахунку ціни за методом повних витрат.
Насамперед, повні витрати виробництва одиниці продукції та надбавку на прибуток розраховують, як правило, з урахуванням визначеної норми завантаження виробничих потужностей підприємства (зазвичай на 75-85 %). Зрозумілі причини орієнтування великих компаній при ціноутворенні не на реальні витрати, а на витрати за якогось стандартного завантаження потужностей. Зростання завантаження потужностей скорочує витрати на одиницю продукції та, навпаки, зниження завантаження збільшує витрати на одиницю продукції (тому що зберігається приблизно однаковий обсяг частини витрат - так звані умовно-постійні - при зміні обсягу виробництва).
Орієнтуючись на рівень витрат за фіксованого та до того ж неповного завантаження потужностей, великі компанії помітно послабляють вплив кон'юнктурних коливань виробництва на ціноутворення.
Далі використовується досить гнучка процедура при визначенні надбавок на прибуток (що додає велику гнучкість самим цінам). Ця процедура спрямована на максимізацію прибутку з урахуванням і коро-ткострокових, і довгострокових інтересів компанії. Загальна величина надбавки для всіх продуктів виходить з величини прибутку на капітал, що обчислюється як процентне відношення реалізованого прибутку до величини інвестованого капіталу, розрахованої на тривалий період на перспективу (так звана "цільова" норма прибутку). Величина "цільової'" норми прибутку зв'язана з довгостроковою оцінкою компанією свого майбутнього становища на ринку. Коли компанія почуває себе досить захищеною на ринку, вона підвищує "цільову" норму прибутку; в умовах сильної конкуренції, у тому числі з боку товарів-субститутів, вона може обмежитися встановленням меншої "цільової"" норми. Отримана від загальної величини прибутку на капітал надбавка на прибуток розподіляється потім по продуктовому набору достатньо диференційовано: по одних продуктах вона велика, по інших -незначна, в окремих випадках вона дорівнює нулю чи навіть допускається збитковий продаж. В основі визначення величини надбавки за кожним конкретним продуктом лежить оцінка ринку; менша еластичність попиту за ціною на той чи інший продукт зазвичай зв'язана з більш високою часткою прибутку в ціні.
Таким чином, аналіз однієї тільки техніки формування ціни за методом повних витрат показує принципові відмінності від чисто витратного методу ціноутворення, типового для командно-директивної економіки. Але наступна практика використання цін великими компаніями дає приклади ще більших відмінностей (оскільки компанії широко використовують систему різного роду знижок або; навпаки, доплат до ціни залежно від якісних характеристик товарів, умов їх збуту, змін ринкових умов тощо).
Проте критика методу повних витрат за його відносну негнучкість сприяла використанню у великих компаніях іншого методу, націленого на більш повне врахування умов ринку вже на стадії первісного формування ціни. Мова йде про метод прямих витрат, що ґрунтується на поділі всіх витрат на накладні (в основному співпадають з постійними чи, точніше, умовно-постійними витратами) та прямі (включаються головним чином перемінні витрати). Оскільки постійні витрати відносно незалежні від зміни обсягів виробництва даного продукту, то для короткого періоду при встановленні цін особливо важливо аналізувати прямі витрати, що змінюються при зміні обсягів виробництва.
Метод прямих витрат полягає у встановленні ціни шляхом додавання до прямих (перемінних) витрат певної надбавки. При цьому постійні витрати підприємства як системи не розподіляються за окремими продуктами, а відшкодовуються з різниці між сумами цін реалізації та перемінних витрат - різниці, що одержала назву "доданого", чи "маржинального", прибутку.
Наведемо умовний приклад розрахунку ціни методом прямих витрат.
Визначення ціни методом прямих витрат:
(місячні витрати, дол)
Очікуваний обсяг продажів (шт.) 400 600 800 900
Передбачувана ціна одиниці
продукції 18,00 16,00 15,00 14,00
Сума прямих (перемінних) витрат
на одиницю продукції 8,58 8,46 8,40 8,34
"Маржинальний прибуток" на
одиницю продукції 9,42 7,54 6,60
Loading...

 
 

Цікаве