WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Міжнародне науково-технічне співробітництво - Реферат

Міжнародне науково-технічне співробітництво - Реферат

%, Італії, Нідерландів і Фінляндії - по 12 % [22].
Успішна робота над цими проектами багато в чому зумовлена врахуванням інтересів національного підприємництва, державних органів науково-технічної політики і потреб усього європейського регіону в розвитку новітніх технологій. Крім високої комерційної віддачі від впровадження інноваційних продуктів основним результатом можна вважати налагодження тісних зв'язків між промисловими та дослідницькими організаціями.
В даний час програма "Еврика", об'єднавши зусилля 26 європейських країн, фактично виступає не тільки як засіб зміцнення становища промислових європейських компаній на ринках передових технологій, а й як інструмент розширення технологічної інтеграції ЄС із країнами Центральної та Східної Європи.
"Зеленареволюція", що почалася в 60-х, у країнах, що розвиваються, сприяла позитивним зрушенням у сільському господарстві на основі агротехніки. Вона включає 3 складові частини: виведення нових сортів культур, насамперед зернових; розширення зрошуваних земель; підвищення рівня механізації сільського господарства, масове застосування мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин. Реалізація цієї програми дає змогу подолати продовольчу проблему в країнах, що розвиваються.
"Зелена революція" стала результатом міжнародного співробітництва у виведенні продуктивних сортів зернових. Найбільших успіхів у виведенні нових зернових культур досягла генетико-селекційна станція Нормана Борлауга, заснована Фондом Рокфел-лера та Міністерством сільського господарства Мексики недалеко від м. Мехіко. Схрещуючи виведені американськими селекціонерами високоврожайні сорти пшениці з японськими карликовими сортами, Н. Борлауг і його колеги одержали ряд нових сортів, які відрізняються високою врожайністю, стійкістю проти шкідників і поля-гання (за великий внесок у селекцію та генетику Н. Борлауг отримав Нобелівську премію).
Застосування цих сортів поряд з розширенням площі зрошуваних земель і механізацією рослинництва дало змогу збільшити врожайність пшениці в Мексиці в три рази за останні 20 років. Зростання врожайності нових сортів пшениці привело до виділення під цю культуру практично всіх посівних площ, що були зайняті під зернові в цій країні. Вже до кінця 70-х років Мексика цілком відмовилася від імпортної пшениці, а до кінця 90-х років стала великим експортером зернових. Подальший розвиток цих досягнень дав можливість вивести унікальні "філіппінські" сорти рису, що відрізняються особливо високою врожайністю. Врожайність же нового ін-дійського рису "Орисса- 1" вища, ніж у "філіппінських" сортів, і сягає до 80 ц з гектара. Югославські селекціонери одержали сорти пшениці, що дають змогу знімати з одного гектара по 150 ц зерна, до того ж високої якості [56]. В Аргентині, Кенії, Зімбабве розроблені та широко застосовуються нові сорти кукурудзи, в країнах Центральної Америки й Андської групи - просо і сорго. У цілому, за наявними оцінками, нові високоврожайні сорти зернових привели до щорічного середнього підвищення врожайності пшениці на 2,7 %, рису - на 1,6 % (на Філіппінах і в Індонезії - на 3 %), сорго -на 2,4 % і кукурудзи - на 2 % [56]. У цій роботі велика увага приділяється збереженню та нарощуванню потенціалу родючих сільськогосподарських земель і вдосконаленню ведення сільськогосподарського виробництва з метою всесвітнього підвищення його продуктивності.
Необхідно відзначити, однак, що поширення високоврожайних сортів зернових йде дуже повільно, тому що не супроводжується створенням відповідної технічної бази (штучним зрошенням і необхідною кількістю добрив). Потужним гальмом на шляху науково-технічного прогресу в сільському господарстві є відсталі соціально-економічні структури регіонів. У ряді країн високоврожайні сорти, як правило, застосовуються лише державними господарствами й окремими великими кооперативами. Тому дотепер ці сорти займають відносно невелику частину загальної посівної площі. Навіть у країнах Азії, що розвиваються, де в цей процес були залучені найбільші площі, на початку 80-х років нові сорти займали лише не набагато більше половини посівної площі під пшеницею і близько 25 % посівів рису.
Основною причиною низького рівня механізації сільського господарства країн, що розвиваються, є відсутність коштів у маси товаровиробників для придбання, машин та іншого устаткування. Цю можливість реалізують лише багаті поміщики та фермери. Так, наприклад, в Індії понад 90 % усіх тракторів у країні належить 4-
5 % фермерам, які мають землеволодіння не менше як 25 акрів [56]Іншою перешкодою на шляху технічного відновлення сільського господарства країн, що розвиваються, є дешевизна робочої сили, вартість якої, як відомо, визначає границі застосування машин. У той же час дія цього фактора в сучасних умовах певним чином модифікується: великі землевласники в країнах, що розвиваються, розглядають механізацію в якості засобу тиску на дрібних орендарів і батраків, інструменту "розчищення" земель.
Багато великих землевласників під впливом законів про мінімальну заробітну плату в сільському господарстві, прийнятих у багатьох країнах, що розвиваються, з метою скорочення малопродуктивної праці батраків і вдаються до широкого використання тракторів та інших засобів механізації. В інших випадках "стимулом" механізації сільськогосподарського виробництва виступає страх землевласників перед аграрними реформами: "відбираючи" землю дрібних орендарів, вони обходять основні вимоги цих реформ про передачу землі тим, хто її обробляє. Продуктивність праці в сільському господарстві країн, що розвиваються, залишається все ще на примітивному рівні: у 20-25 разів нижче, ніж у західних розвинутих країнах. Це накладає відбиток на культуру землеробства: низькі врожаї, типово екстенсивний шлях розвитку, коли центр ваги переноситься на безупинне залучення в оборот нових земель при хижацькій їх експлуатації.
Навіть не дуже великі вкладення в аграрні програми в рамках "зеленої революції" дозволили Мексиці, Індії, Філіппінам і цілому ряду інших країн "середнього розвитку" з числа країн, що розвиваються, істотно поліпшити продовольче постачання і навіть в окремих випадках припинити імпорт продовольства. Істотно поліпшило
6 справу продовольчого забезпечення створення в країнах, що розвиваються, розвинутої інфраструктури складських приміщень овоче- та зерносховищ, підприємств первинної переробки сільгоспсировини тощо, через відсутність яких чи через їх погану якість гинедо 50 % сільськогосподарської продукції. Це набагато перекрило бусі обсяги міжнародної продовольчої допомоги, яка надходить україни, що розвиваються, а також імпорт продовольства. Але і збереження всіх джерел продовольства поки що не в стані забезпечити розраховані фахівцями ФАО (продовольча та сільськогосподарська організація ООН) середньорічні темпи зростання
Loading...

 
 

Цікаве