WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Формування міжнародних економічних відносин між розвинутими країнами та країнами, що розвиваються - Реферат

Формування міжнародних економічних відносин між розвинутими країнами та країнами, що розвиваються - Реферат

розвиваються 1,2 7,9 9,3 12,1 1,0
Експорт
Розвинуті країни 4,6 6,9 5,9 9,8 3,6
Країни, що розвиваються 0,5 9,1 8,7 10,8 3,9
Що стосується іноземного капіталу, то брак внутрішніх фінансових ресурсів, необхідність використання сучасних знань у ході розвитку зумовили потребу країн, що розвиваються, в залученні іноземного капіталу, що, за оцінкою Всесвітнього банку, може становити в 1996-2005 рр. 1,5-2 трлндол. Іноземні інвестиції стали важливим компонентом стратегії розвитку як у вигляді державної допомоги, так і приватного іноземного капіталу.
Цей тип інвестицій дає можливість не тільки залучити фінансові ресурси, яких бракує національним економікам, а й долучити їх до сучасної техніки, організації виробництва, досвіду створення ринкових інститутів. Зростаючу роль у цьому процесі відіграють ТНК. Однак у загальній сумі нагромадження у світі іноземних інвестицій на країни, що розвиваються, приходиться лише близько 20 %. Правда, після того, як вони почали проводити ліберальні реформи, приплив приватного іноземного капіталу збільшився - з 18 млрд дол на рік в період 1986-1991 рр. до понад 67 млрд дол у 1997 р.
Цей потік прямих інвестицій розподіляється серед країн, що розвиваються, нерівномірно, концентруючись в основному в 10країнах Латинської Америки, Південної і Південно-Східної Азії (на них припадає до 80 % закордонних коштів). Надходження іноземних інвестицій прямо залежить від політичної й економічної стабільності, рівня інфраструктури, ємності внутрішнього ринку, наявності дисциплінованої робочої сили.
2. Міжнародні економічні відносини України
Реальні наслідки подолання успадкованої зовнішньоекономічної ізоляції та входження нашої держави в систему міжнародних відносин із властивою їй лібералізацією руху товарів, капіталу, технологій і робочої сили ніяк не узгоджуються з оптимістичними прогнозами та надіями. Перш за все це стосується розвитку зовні-шньої торгівлі як найбільш розвинутої та домінуючої частини зовнішньоекономічних зв'язків.
Оскільки поняття диверсифікації в зовнішньоторговельних зв'язках ідентифікується зі змінами в географічній і товарній структурі, то це зумовлює необхідність хоча б у загальній формі зупинитися на найбільш характерних тенденціях і рисах цього процесу.
1. При цьому необхідно відзначити, що з набуттям незалежності та початком ринкових реформ в Україні зовнішня торгівля (залучаючи в сферу міжнародного обміну понад 40 % виробленої продукції) все більше впливає на структуру й обсяги виробництва, платіжний баланс і фінансову стабільність (табл. 3).
Таблиця 3
Динаміка показників розвитку торгівлі України, млрд дол
Показники товарооб-міну Роки
1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998
Зовнішньоторговельний оборот 23,238 23,510 31,190 30,363 31,955 31,360 27,313
Експорт, усього 11,308 10,841 13,894 14,244 14,331 14,232 12,637
3. На розвитку зовнішньої торгівлі України (більше ніж з 190 країнами світу) відзначаються різноспрямовані процеси послідовної інтеграції нашої економіки у світове господарство та втягування її в систему регіонального товарообміну, що визначило нейтральну геоекономічну орієнтацію України і вплинуло на динаміку торгівлі з пострадянськими республіками й іншими торговими партнерами (табл. 4.5).
По-перше, на зменшення обсягу торгівлі товарами з пострадянськими республіками, частка якого становила в 1993 р. 71,3 %, а в 1998 р. - 46,5 %, й активізацію її з 1994 року з іншими країнами, вплинули їх зовнішньоекономічна політика та загальний стан економіки, кон'юнктура світових товарних ринків і ряд інших як внутрішніх, так і зовнішніх обставин. Комплексний їх вплив і визначив нестабільність товарообміну України із основними партнерами з держав СНД.
По-друге, кризові процеси в економіці пострадянських республік, що погіршили умови збуту української продукції протягом 1994-1998 років.
4. Розвиток відносин з іншими партнерами виявився найбільш ефективним. Його характерною диверсифікаційною ознакою стало розширення товарообміну з розвиненими країнами при тривалому домінуванні тенденцій до обмеження торгівлі з країнами, що розвиваються, та країнами з перехідною економікою (табл. 4.6).
У 1997 р. збільшилася частка українського експорту в країни Азії і внаслідок вигідних умов збуту це сприяло поліпшенню ефективності зовнішньоторговельного обміну. Проте фінансова криза, що охопила нові індустріальні країни, призвела до зменшення в 1998 р. частки українського експорту в країни Азії з 42,1 % до 33,1 % і збільшення експортних потоків у країни Європи й Америки відповідно на 5,7 % і 2,2 %.
5. При істотному скороченні торгівлі товарами частка українського експорту залишається незбалансованою, збільшення вартості експорту не завжди супроводжується відповідним збільшенням його фізичних обсягів, компенсуючись наближенням цін на товари до рівня світових. Безумовно, збільшення експорту відбулося через спад виробництва, несприятливу кон'юнктуру ряду товарних ринків, недосконалість зовнішньоторговельної політики та відсутність державної підтримки експортерів.
У цілому структура експорту відображає суперечливість нинішнього перехідного періоду. Наприклад, у 1998 р. разом деякими позитивними зрушеннями (пов'язаними зі збільшенням постачань текстилю та текстильної продукції, продукції аерокосмічної галузі, суднобудування, продукції з деревини) спостерігалося різке зменшення експорту продукції АПК, добрив, машин. Одночасно в структурі експорту внаслідок технологічного відставання, зниження конкурентоспроможності виробництва та браку інвестицій на його модернізацію збільшилася частка таких видів сировини та напівфабрикатів, як чорні метали, руди, алюміній, продукти неорганічної хімії.
Відставання в створенні сприятливих умов для розвитку виробництва та розширення бази надходжень до державного бюджету породжує труднощі в нагромадженні коштів на технічне переоснащення, структурну перебудову та збільшення конкурентоспроможності національної економіки, а однобока фіскальна податкова політика веде до зменшення норми нагромадження. В останні роки вона не перевищує 10-17 % ВВП.
Низька норма нагромадження, а також потреба зменшення дефіциту за поточними операціями при загостренні фінансових труднощів зумовили вихід України на міжнародні фінансові ринки та збільшення основних компонентів зовнішнього фінансування. У ньому
Loading...

 
 

Цікаве