WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Формування міжнародних економічних відносин між розвинутими країнами та країнами, що розвиваються - Реферат

Формування міжнародних економічних відносин між розвинутими країнами та країнами, що розвиваються - Реферат

країн, що спонукує їх правлячі кола сприяти засобами державної зовнішньоекономічної політики розвитку економічних відносин між ними.
Усі розвинуті країни активно беруть участь у світовій торгівлі, їх експортна квота (відношення обсягу експорту до ВВП) після Другої світової війни досягла вражаючих показників: у великих країн (Японія, Німеччина, Великобританія, Франція, Італія) вона тяжіє до 25 %, у малих розвинутих країн Західної Європи - близько 40-50 %, у США - формально близько 10 %. Експортна квота не відображає ступінь залучення США у світову торгівлю, тому що США володіють за рубежем найбільшою "другою економікою" увигляді філій американських ТНК, що займають чільні позиції в транснаціональному бізнесі.
За останні два десятиліття частка розвинутих країн у світовій торгівлі товарами коливається в межах 70-76 % (75 % - 1997 р.), країн, що розвиваються, - 20-24 % і соціалістичних (нині країн з перехідною економікою) - 6-8 %. Найбільшими у світі експортерами й імпортерами в останні три десятиліття незмінно виступають США, Німеччина й Японія. Основна частка світового товарообміну (60 %) приходиться на торгівлю між найбільш розвинутими країнами.
Ще помітніша роль розвинутих країн у світовій торгівлі послугами, вартісний обсяг яких в останні роки складає близько 25 % світового експорту, причому даний показник виявляє тенденцію до зростання. На розвинуті країни в даний час приходиться близько 4/5 світового експорту послуг. Трійка провідних експортерів по-слуг у 1997 р. виглядала так: США, Великобританія, Франція, а імпортерів - США, Японія, Німеччина. -
Серед різних видів послуг найбільшою мірою традиційно залучені в світогосподарський оборот транспортні та туристичні послуги, а в останні два десятиліття - у зростаючій мірі нові види послуг, пов'язані із сучасним етапом науково-технічної революції: інформаційні, консалтингові, інжинірингові. Таким чином, у серед-ньостроковій перспективі можна чекати на деяке підвищення і, принаймні, збереження частки розвинутих країн у світовому експорті послуг.
Розвинуті країни домінують і в області міграції (експорту й імпорту) капіталу. При цьому першорядну роль відіграє їх пріоритетне становище серед прямих інвестицій, що безпосередньо сприяють зростанню й удосконаленню виробництва, просуванню науково-технічного прогресу.
Розвинуті країни є не тільки головними експортерами капіталу у формі прямих інвестицій у світі, але й їх імпортерами (табл. 1).
Таблиця 1
Щорічне надходження прямих виробничих інвестицій за основними групами країн, млрд дол
Групи країн Роки
1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999
Світ у цілому 206 160 175 241 241 330 363 468 660 827
Розвинуті 171 115 118 138 141 208 212 276 468 609
Країни,
що розвиваються 34 43 52 76 100 107 138 172 173 198
Головними суб'єктами експорту й імпорту капіталу виступають ТНК, місцем походження й основного утворення яких є, насамперед, розвинуті країни. На основі експансії ТНК у формі прямих інвестицій розвинуті країни створили за кордоном потужні "другі економіки". їх щорічний оборот досяг 7 трлн дол, що перевищує вартісний обсяг світового експорту товарів. Закордонне виробництво сягає 1 /4 ВНП розвинутих країн.
Серед експортерів капіталу у формі прямих інвестицій лідерами виступають США та Великобританія - відповідно 114,5 і 58 млрд дол лише за 1997 р. (увесь світ - 424 млрд дол), серед імпортерів - також ці дві країни - 91 і 37 млрд дол [21].
Здійснення приблизно 1 / 2 прямих інвестицій за кордоном супроводжується злиттям і поглинанням фірм. Це ще більше зміцнює домінуючі позиції ТНК і відповідно розвинутих країн і міжнародної міграції капіталів у формі прямих інвестицій.
В області міжнародної міграції робочої сили розвинуті країни виступають як приймаюча сторона для більшої частини іноземних робітників. Ті робітники, що легально прибувають у розвинуті країни, складають 5-Ю % працездатного населення розвинутих країн Північної Америки та Західної Європи; в Японії цей показник є на-багато нижчий.
Іноземні робітники виконують у розвинутих країнах, як правило, малокваліфіковану роботу з порівняно низькою оплатою, практично не конкуруючи на ринках праці з місцевою робочою силою. В той же час зростаючу роль у міжнародній міграції робочої сили відіграє приплив у розвинуті країни з інших країн учених і висококваліфікованих спеціалістів, для яких передбачаються пільгові умови в'їзду в ці країни.
Так, у щорічній імміграційній квоті США для таких осіб гарантується виділення не менше 20 %. Особливо "полюють" фірми і відповідні державні служби США за фахівцями в області математики, ядерної фізики, інформатики, генної інженерії, біотехнології, програмного забезпечення ЕОМ.
З розглянутих вище процесів закономірно випливає і домінуюча роль розвинутих країн у сфері міжнародних валютно-розрахункових відносин. Усі розвинуті країни володіють першокласними твердими валютами, для яких характерна їх повна конве-ртованість.
Так само для цих країн характерна ліберальна валютна політика: будь-які валютні обмеження, до яких знову і знову змушені вдаватися країни, що розвиваються, та країни з перехідною економікою, в розвинутих країнах у даний час застосовуються вкрай рідко або не використовуються взагалі. Вплив на курс національної валюти здійснюється насамперед засобами грошово-кредитної політики (особливо дисконтної) та валютними інтервенціями центральних банків, які пропонують додатково чи скуповують свої валюти.
Участь у світовій торгівлі - одна з необхідних умов одержання фінансових і технологічних ресурсів для забезпечення економічного зростання. Зовнішня торгівля країн, що розвиваються, характеризується високими темпами зростання й істотними змінами в товарній структурі, які відбивають зрушення в економіці. Якісно новою рисою їх експорту стала зростаюча частка готової промислової продукції. Певні зрушення намітилися й у географічній спрямованості зовнішньої торгівлі. З кінця 80-х р. країни, що розвиваються, за темпами зростання зовнішньої торгівлі обганяють розвинуті держави (табл. 2) [11].
Таблиця 2
Темпи зростання зовнішньої торгівлі розвинутих країн і країн, що розвиваються, (середньорічні вимірювання), %
Країни Роки
1980-1987 1988-1995 1996 1997 1998
Імпорт
Розвинуті країни 4,4 6,4 6,4 8,6 4,5
Країни, що
Loading...

 
 

Цікаве