WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Формування міжнародних економічних відносин між розвинутими країнами та країнами, що розвиваються - Реферат

Формування міжнародних економічних відносин між розвинутими країнами та країнами, що розвиваються - Реферат


Реферат на тему:
Формування міжнародних економічних відносин між розвинутими країнами та країнами, що розвиваються
План
1. Типологія країн світу
2. Міжнародні економічні відносини України
Висновки
Література
1. Типологія країн світу
Світова економіка складається з багатьох національних економік. Якщо її розглядати як складну систему, то в ній доцільно виділити підсистеми. Такими підсистемами є групи національних економік (групи країн). Як правило, виділяють три великі групи країн: розвинуті, що розвиваються, з перехідною економікою. Для включення країни в ту чи іншу групу застосовуються різні критерії. Це, насамперед, характер економіки (ринкова чи перехідна) та рівень її соціально-економічного розвитку (визначається в першу чергу виробництвом ВВП/ВНП на душу населення, галузевою структурою ВВП, рівнем і якістю життя). Розглянемо дві перші групи країн.
У групу розвинутих країн (промислово розвинутих, індустріальних) входять держави з ринковою економікою та високим рівнем соціально-економічного розвитку, в яких ВВП на душу населення складає не менше 12 тис. дол. Міжнародний валютний фонд включає в число розвинутих країн і територій (тобто тих частин деяких країн, які мають особливий статус наприклад, Гонконг або Гренландія) всі країни Західної Європи, США і Канаду, Японію, Австралію та Нову Зеландію, а з 1997 р. - також Південну Корею, Сінгапур, Гонконг і Тайвань, Ізраїль. ООН додає до них Південно-Африканську Республіку. Організація економічного співробітництва і розвитку відносить до їх числа також Туреччину та Мексику, що є членами цієї організації, хоча скоріше це країни, що розвиваються, але вони ввійшли до неї за територіальною ознакою (Туреччині належить частина Європи, а Мексика входить у Північноамериканську угоду про вільну торгівлю - НАФТА). Таким чином, у число розвинутих країн включають близько 40 країн і територій. Після офіційного приєднання до Європейського Союзу Польщі, Угорщини, Чехії, Словенії, Кіпру, Естонії, Литви, Латвії, Словаки, Мальти вони також включені в число розвинутих країн.
У групу країн, що розвиваються, (менш розвинутих, слаборозвинутих) входять держави з ринковою економікою і низьким рівнем економічного розвитку. З 182 країн - членів Міжнародного Валютного Фонду до тих, що розвиваються, відносять 121. Незважаючи на значну кількість цих країн, а також на те, що для багатьох з-них характерні велика чисельність населення та величезна територія, на них приходиться близько 28 % світового ВВП.
Це цілий всесвіт, недарма групу країн, що розвиваються, нерідко називають третім світом, і він неоднорідний. Верхній ешелон країн, що розвиваються, складають держави з порівняно сучасною структурою економіки (наприклад, деякі країни Азії, особливо Пів-денно-Східної та країни Латинської Америки), великим ВВП на душу населення (зокрема більшість країн Перської затоки), високим індексом людського розвитку. З них виділяють підгрупу нових індустріальних країн. У неї включають країни, що в останні роки продемонстрували дуже високі темпи економічного зростання і на цій основі змогли сильно скоротити своє відставання від розвинутих країн. До нинішніх нових індустріальних країн можна віднести в Азії -? Індонезію, Малайзію, Таїланд та ін., у Латинській Америці - Чилі й інші південно- та центральноамериканські країни.
В особливу підгрупу виділяють країни-експортери нафти. Ядро цієї групи складають 12 учасників Організації експортерів нафти (ОПЕК), хоча ряд країн-нафтоекспортерів із третього світу не входить у ОПЕК: Мексика, Бруней та ін.
Значна відсталість, відсутність багатих запасів корисних копалин, а часто - і виходу до моря, несприятлива внутрішньополітична та соціальна обстановка зумовлюють в останні десятиліття зростання кількості країн, які відносяться до підгрупи найменш розвинутих. Зараз їх 47, у тому числі 32 розташовані в Тропічній Африці, 10 - в Азії, 4 - в Океанії, 1 - у Латинській Америці (Гаїті). Головна проблема цих країн полягає в тому, що в них відсутні відчутні економічні ресурси для подолання відсталості та бідності.
Що ж стосується зовнішніх факторів розвитку розвинутих країн і тих, що розвиваються, то вся сукупність різних національних економік (чи їх зовнішньоекономічних частин, якщо виходити з вузького визначення) скріплена рухом товарів, послуг і факторів виробництва (економічних ресурсів). На такій основі між цими країнами виникають міжнародні економічні відносини (зовнішньоеко-номічні, світогосподарські зв'язки), тобто господарські відносини між резидентами та нерезидентами (юридичними і фізичними особами різних країн). їх можна класифікувати за формами.
Традиційно в окрему форму виділяють міжнародну (світову) торгівлю товарами та послугами. Переміщення факторів виробництва лежить в основі таких форм міжнародних економічних відносин: міжнародний рух капіталу, міжнародна міграція робочої сили, міжнародна торгівля знаннями (міжнародна передача технологій). Що стосується інших факторів виробництва, то природні ресурси немобільні і беруть участь у світогосподарських зв'язках майже завжди опосередковано, через міжнародну торгівлю виготовленою на їх основі продукцією. В окрему форму необхідно виділити міжнародні валютно-розрахункові відносини, що хоча і є похідними від міжнародної торгівлі та руху факторів виробництва (особливо капіталу), набули значної самостійності у світовому господарстві.
Наведена типологія міжнародних економічних відносин не є єдиною. Існують також інші типології.
Одна з головних характеристик сучасних національних господарств розвинутих країн - їх "відкритість" у світове господарство, відкритість зовнішньому світу. Всі розвинуті країни ведуть інтенсивну зовнішньоекономічну діяльність (ЗЕД), активно використовуючи переваги міжнародного поділу праці.
Переважаюча частина зовнішньоекономічної діяльності розвинутих країн припадає на економічний обмін один з одним, який здійснюється у різних формах. Це зумовлено цілою низкою причин, серед яких необхідно відзначити: зменшення частки сировини та підвищення ролі готових виробів у світовій торгівлі після Другої світової війни; перенесення центра ваги в міжнародному поділі праці з міжгалузевого на вну-трішньогалузевий; найбільша ємність ринків (вимірювана в платоспроможному попиті) розвинутих країн порівняно з іншими; близькість політичних систем розвинутих
Loading...

 
 

Цікаве