WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Особливості формування світових цін - Реферат

Особливості формування світових цін - Реферат

сировинних товарів різна. Для одних вирішальну роль відіграють ціни основних виробників-експортерів, а біржові котирування відіграють додаткову чи допоміжну роль (насамперед, роль показника загальної цінової кон'юнктури на відповідному ринку). За іншими сировинними товарами біржові котирування в ролі світових цін або "рівноправні" з цінами основних виробників-експортерів, або займають пануюче, хоча й у різній мірі, становище (наприклад, в останні десятиліття на світових ринках таких плантаційних культур, як какао-боби, кава, чай). І, нарешті, по третій групі сировинних товарів біржові котирування виступають у якості єдиних представників світових цін (наприклад, по деяких сільськогосподарських непродовольчих культурах).
Третя особливість - множинність цін основних виробників-експортерів (а іноді і біржових котирувань), що відіграють роль світових цін по ряду сировинних товарів. Множинність виявляється, по-перше, у наявності різнорідних частин світового ринку на той чи інший товар. У рамках загального світового ринку виділяються окремі зони, що зберігають значну специфіку свого ціноутворення. Якщо говорити про різні регіональні ринки сировинних товарів, то варто враховувати і такі специфічні з них, як західно-європейський ринок сільськогосподарської продукції (хоча часто ціни цього ринку, незважаючи на охоплення ними значного числа країн, неправомірно відносять не до світових, а до внутрішніх цін).
По-друге, множинність світових цін на сировинні товари підсилюється за рахунок використання різних валют для вираження цих цін (при пануючій ролі США). З урахуванням неоднакового темпу знецінення окремих валют можуть виникати істотні розходження в рівні та динаміці світових цін на одну і ту ж саму сировину.
По-третє, множинність цін на сировинні товари підсилюється при порушенні балансу пропозиції та попиту на ці товари. Так, у період дефіциту нафти на світовому ринку відмінності цін на один і той же стандарт нафти залежно від країн-постачальників і груп покупців в окремі роки були півтора-дворазовими. У подібній множинності цін відбившійся (до певної міри відбиваються і нині) різні взаємини між продавцями і покупцями, у тому числі знижки тим покупцям, що вкладають кошти в розвідку нафти в країні-експортері, та, навпаки, націнки за неучасть у подібній діяльності й т.ін.
Четверта особливість - особлива роль у формуванні цін на світових ринках сировинних товарів тих держав або груп держав, що виступають як провідні експортери чи імпортери відповідних товарів. При формуванні світових цін промислової продукції держава в подібній ролі не виступає. Група держав - основних виробників і експортерів найчастіше функціонує у вигляді так званих міждержавних асоціацій виробників, що намагаються впливати у вигідному напрямку на формування та динаміку світових цін експортованих ними сировинних товарів. У переважній більшості випадків подібні асоціації, які почали виникати в 60-і р. й особливо виявили себе десятиліття по тому, поєднують країни, що розвиваються. Що ж стосується розвину-28 тих країн, то в тих випадках, коли вони відіграють важливу роль як виробники й експортери тих чи інших сировинних товарів, вони, по-кладаючись на свою економічну міць, вважають за краще діяти самостійно чи на базі тимчасових угод (гласних або негласних) з іншими країнами. У результаті їм вдавалося і вдається хоча б тимчасово сформувати на певних ринках досить ефективну систему регулювання та контролю за світовими цінами певних видів сировини.
Особливу популярність серед міждержавних асоціацій країн -експортерів сировини, що розвиваються, в 70-і р. завоювала асоціація країн-експортерів нафти (ОПЕК). За 70-і р. ОПЕК зуміла досягти, хоча і тимчасово, тієї заповітної мети, до якої прагнули всі міждержавні асоціації країн, що розвиваються, - у 70-і та початку 80-х р. вона встановила могутні картельні відносини в сфері видобутку й експорту нафти. Навіть втративши згодом картельну владу, ОПЕК продовжує відігравати помітну роль у формуванні світових цін на нафту. Успіхи деяких інших міждержавних асоціацій країн-експортерів сировини, що розвиваються, навіть у 70-і р. (найбільш відомий приклад - у сфері бокситів і фосфатів) були досить скром-ними та непорівнянними з успіхами ОПЕК; а більшість інших асоціацій, не домігшись нічого істотного, потерпіли поразку.
Описані особливості світових цін на сировинні товари, які мають достатньо стійкі та стандартні якісні характеристики, свідчать про те, що різнорідність (і за рівнем цін, і за їх динамікою) у цій сфері не менша, якщо не більша, ніж у світовому ціноутворенні на промислові товари.
Важливо також вказати на особливість трактування динаміки сировинних цін у неокласичній теорії "порівняльних витрат". Відповідно до неї в довгостроковому плані співвідношення світових цін повинне змінитися на користь аграрних і сировинних товарів (і відповідно країн, що переважно експортують їх) під впливом так званого закону продуктивності, що убуває, в галузях, які виробляють такі товари. Цікаво відзначити, що на користь подібної закономірності виступив і такий противник неокласичної теорії, як Дж. Кейнс. Він писав: "Існує постійна тенденція в обміні даної одиниці промислового продукту на зменшувану щорічно кількість сировини. Порівняльна перевага розвивається явно на шкоду промисловим країнам".
Загальновідомо, однак, що концепція про перспективи відносного подорожчання аграрних і сировинних товарів на сьогодні не виправдалася. І в XIX та XX ст. світові ціни аграрних і сировинних товарів не знайшли стійкої довгострокової тенденції до підвищення відносно світових цін на продукцію обробної промисловості. Подібне подорожчання, якщо і мало місце, охоплювало відносно короткострокові періоди і потім змінювалося помітним здешевленням. Найбільш вражаючі зрушення і за тривалістю, і за масштабністю відбулися в 70-і р., коли за 10 років (1971-1980) рівень світових цін на сировину та сільськогосподарську продукцію стосовно світових цін на продукцію обробної промисловості зріс приблизно на 70 %.
Багатьом закордонним економістам подібне подорожчання уявлялося довгоочікуваним переломом, що підтверджує концепцію "порівняльних витрат" (звідси і часто зустрічалося в 70-х р. позначення подібного подорожчання як "революції в цінах"). Однак уже в другій половині 70-х р. з'ясувалося, що подорожчання стабільно поширювалося лише на енергоресурси, точніше на нафту й меншою мірою на природний газ. Що стосується інших сировинних і сільськогосподарських товарів, то їх подорожчання було дуже короткостроковим, в основному під впливом тимчасових кон'юнктурних факторів. Досить відзначити, що світові ціни сировинних і сільськогосподарських товарів (за винятком енергоресурсів) у відношенні до світових цін продукції обробної промисловості підвищувалися в окремі роки (1973, 1974, 1976, 1977) лише на 5-10 % і до кінця 70-хр. знову повернули до вихідного рівня початку десятиліття.
Більш стійке та довгострокове подорожчання нафти було обумовлене насамперед проведенням агресивної картельної політики з боку ОПЕК, що зосередила в 70-і р. основну частину дешевих джерел нафти. Але в 80-і роки й у світовій
Loading...

 
 

Цікаве