WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Глобалізація стратегії як фактор досягнення конкурентної переваги - Реферат

Глобалізація стратегії як фактор досягнення конкурентної переваги - Реферат

умовах, коли Росія не може виконувати свої прямі фінансові зобов'язання (повертати борги за неоплаченими іноземними позиками та відсотки за ними), деякі її кредитори змушені вирішувати ці проблеми ледь не єдиним можливим шляхом - брати російські ОВТ. До країн, що користуються таким видом оплати Росією своїх боргів, належать Угорщина, Словенія, Болгарія, Чехія, Республіка Корея, Фінляндія, Югославія та деякі інші [42].
Діючи в умовах жорсткої конкуренції на світовому ринку ОВТ, Росія та інші експортери цієї техніки шукають шляхи стимулювання збуту своєї продукції і часто пропонують привабливі комплексні угоди зі створення спільнихпідприємств і ліцензованого виробництва окремих зразків ОВТ на територіях країн-замовників.
Велику частину сучасного ринку ОВТ репрезентовано модернізованими зразками. Зростання цін на нові зразки змусило більшість країн шукати шляхи відновлення своїх збройних сил і підвищення їх боєздатності не через закупівлю нових, а через модернізацію існуючих. Росія прагне одержати ту частину великого світового ринку, що заповнена переважно радянською військовою технікою, яка нині потребує модернізації. Але на цій важливій ділянці ринку Росія все-таки поступово втрачає свої позиції на користь фірм США, Західної Європи, Ізраїлю й України. У другій половині 1998 р. міністр оборони Росії відвідав багато країн Африки й Азії, де є велика кількість зразків ОВТ радянського виробництва. У результаті були підписані угоди щодо модернізації та ремонту окремих зразків ОВТ.
Росія також пропонує обслуговування зразків ОВТ, розміщених в інших країнах. Мова йде про направлення фахівців для надання допомоги в експлуатації та бойовому застосуванні озброєння, що постачається, проведення безпосередньо на місцях і в Росії його ремонту та модернізації, підготовку фахівців у російських вищих військових навчальних закладах. Експорт НДДКР військово-технічного характеру останнім часом починає набирати силу. Хоча Росії також потрібні нові технології, проте причина та сама - брак коштів для забезпечення роботи наукових колективів і впровадження отриманих результатів у власні збройні сили.
Укладення російськими розроблювачами індивідуальних контрактів для створення тієї чи іншої системи зброї разом з іншими країнами може бути каналом відтоку передових технологій. Але пошук партнерів щодо військово-промислової кооперації стає більш актуальним для Росії, оскільки й економічне, і демографічне положення не залишають надій на можливість збереження широ-комасштабного національного ОПК. У Москви немає ресурсів, насамперед - фінансових, щоб самостійно розробляти та випускати нові види озброєння. Найбільш прийнятний вихід з цього становища -підключення до європейських військових програм чи, принаймні, налагодження двостороннього співробітництва з окремими європейськими країнами.
Постачання озброєння за схемою "зброя в обмін на продовольство чи медикаменти" (тобто бартерні операції), за оцінками фахівців, у цілому складають не менше 50 % вартості контрактів від продажу великих партій російських ОВТ, особливо таких, як угоди з Китаєм і Іраном. У 1996 р. Росія безкоштовно передала Болгарії військову техніку, що вже була в експлуатації, на суму 500 млн дол. Це пропонується і деяким іншим країнам. Відповідно до Договору про звичайне озброєння в Європі, Російська Федерація повинна була б знищити ці ОВТ, якби не передала їх Софії. Це так звана "каскадна" форми торгівлі, чи передача ОВТ [42].
Продаючи зброю за кордон, країни-експортери не тільки здійснюють постачання готової продукції, але й організовують на місці технічне обслуговування та ремонт бойової техніки, навчання особового складу, чим забезпечують і ремонтну базу для своїх збройних сил у стратегічно важливих районах світу. Експортними контрактами передбачається також створення об'єктів військової інфраструктури, що можуть використовуватися у разі потреби в інтересах країн-експортерів.
У зв'язку з загостренням конкуренції на світовому ринку зброї (через його високу насиченість) деякі країни, прагнучи розширити свій військовий експорт, удосконалюють систему продажів продукції військово-технічного призначення. Разом із традиційними формами експорту (прямі продажі за державною лінією за готівку, в кредит, у рахунок безоплатних субсидій, продажі за лінією приватних фірм) отримали розвиток нові форми угод - бартерні, лізингові (з подальшою закупівлею на пільгових умовах орендованої техніки), операції типу "Тгаdе іn" (обмін старої зброї на нову), офсетні угоди (часткова компенсація валютних витрат зустрічними постачаннями). Крім прямих постачань зброї, все більшого розвитку набуває виробництво окремих зразків на території країн-імпортерів. Також широко використовуються угоди щодо передачі технологій і спільного виробництва ОВТ. Удосконалюються форми фінансування країнами-постачальниками експорту зброї, збільшується частина безкоштовних постачань, а також постачань зброї в рахунок так званих "пробачених" кредитів.
Останнім часом підвищуються вимоги до якості озброєння, його надійності та витрат на обслуговування. Умови угод стають більш жорсткими і включають гарантії держави щодо безперебійного сервісного обслуговування продукції протягом зазначеного у контракті терміну, підготовки персоналу, забезпечення запасними частинами тощо. Величина контрактних цін того самого зразка -ОВТ може коливатися і залежить від конкретних умов кожної угоди, термінів постачання, якості та конкурентоспроможності виробу.
До загальних тенденцій у поведінці основних експортерів зброї протягом останніх років можна віднести такі:
- наступ і навіть агресивність у просуванні ОВТ і послуг військово-технічного характеру на ринки "третіх" країн, активна боротьба за збереження існуючих та відкриття нових ринків зброї;
- широка реклама ОВТ, особливо під час участі на міжнародних виставках, де сильними є позиції Росії, США та країн Західної Європи;
- компрометація потенційних конкурентів, що виробляють аналогічну продукцію, у засобах масової інформації. Одним з важливих аспектів конкуренції на світовому ринку ОВТ є використання можливостей впливу авторитетних міжнародних організацій на прийняття рішень, що прямо чи опосередковано стосуються інтересів конкретних виробників зброї.
Введення Євросоюзом ембарго на постачання військової техніки Китаю після подій на площі Тяньаньминь у 1989 р. поставило в скрутне положення насамперед французьких експортерів зброї, що мали в тому регіоні міцні військові контракти., Намагаючись якось компенсувати збитки від втрати значної частини ринку, але одночасно ризикуючи зашкодити відносинам з Китаєм у майбутньому, Париж почав постачання військової техніки в регіон, минаючи Китай. У середині 1997 р. стало відомо про початок постачань у Тайвань партії французьких винищувачів "Міраж-2000-5". Дивлячись на це, можна дійти висновку, що, балансуючи між
Loading...

 
 

Цікаве