WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Глобалізація стратегії як фактор досягнення конкурентної переваги - Реферат

Глобалізація стратегії як фактор досягнення конкурентної переваги - Реферат

було офіційно визнане пріоритетним фактором у прийнятті експортних рішень. Важливим моментом є те, що американський уряд, усвідомлюючи важливість такого експорту щодо забезпечення національних інтересів, офіційно почав надавати підтримку власним компаніям у гострій конкуренції на світовому ринку озброєння. Директива передбачає сприяння приватним компаніям з боку співробітників американських місій за кордоном, залучення американських офіційних представників до роботи з іноземними фірмами під час міжнароднихпостачань ОВТ, а також участь високопоставлених чиновників уряду США в діяльності, пов'язаній з продажем зброї.
Нерідко економічні мотиви збігаються з мотивами дипломатичними: вступ країн Центральної та Східної Європи до НАТО не можна розглядати без їх переорієнтації на закупівлю американської техніки й озброєння, що мають замінити в арміях цих країн застарілі радянські зразки. В 1995 р. також було прийняте рішення щодо продажу сучасного озброєння (в тому числі бойових літаків і танків) 10 країнам Східної Європи. Воно доповнило колишні постанови, що передбачали зняття заборони на постачання американської військової продукції східноєвропейським країнам, у результаті чого спостерігається значне зростання кількості виданих урядом США експортних ліцензій. Наприклад, якщо в 1993 р. обсяг таких продажів Чехії становив усього 5,6 млн. дол., то в 1994 р. він сягнув уже 36,1 млн. дол., а для Угорщини ці показники дорівнювали, відповідно, 749 тис. дол. і 3,6 млн. дол. Для прискорення процесу просування власної зброї на ринок країн Східної Європи США передбачають фінансування за програмами військової допомоги. Як свідчить практика, така підтримка з боку країни є важливим чинником, що дає змогу західним експортерам успішно конкурувати на світовому ринку [42].
Ще одним аспектом завоювання США світових ринків є передача надлишків озброєння. США широко застосовують передачу іноземним державам зброї американської армії, що використовувалася раніше, за символічну плату та безкоштовно, проте з гарантією укладення контрактів на постачання запасних частин до переданої техніки.
Разом із програмами військової й економічної допомоги Міноборони США реалізує програму "Постачання за кордон надлишків військової продукції". В її рамках протягом 1997 р. до 21 країни надійшло 10 розвідувальних і військово-транспортних літаків, понад 20 вертольотів, 206 гармат польової артилерії, 205 зенітних гармат, 7 танків, 26 пускових установок зенітно-ракетних комплексів (ЗРК), стрілецька зброя, боєприпаси, засоби зв'язку та спостереження, запасні частини до бойової техніки.
Для протидії проникненню конкурентів на традиційні американські ринки та з метою додаткової прив'язки військової інфраструктури імпортерів до своєї техніки й озброєння США продають відносно сучасні системи за зниженими цінами. Такі постачання були здійснені в Ізраїль (50 винищувачів Р-16), Туреччину (7 літаків заправлення в повітрі КС-135 і 3 фрегати), Іспанію (ЗО винищу-вачів-бомбардувальниківF/А-18А), Таїланд (53 танка М60А1 і 75 танків М48А5), ПАР (3 транспортних літаки 3-130С і літаки базової патрульної морської авіації Р-3) [3].
Таким чином, важливу роль у зміцненні позицій США на світовому ринку зброї відіграє проведена в останні роки американським керівництвом цілеспрямована політика щодо нарощування власного експорту ОВТ, яка передбачає, зокрема, надання різних форм державної підтримки експорту американських ОВТ за кордон, у тому числі через видачу цільових експортних кредитів і їх державне страхування.
Велике значення приділяється і таким формам підтримки експорту, як здійснення різних видів тиску на потенційних імпортерів, що планують придбати військову техніку в інших постачальників (це демонструють випадки з Кіпром і Південною Кореєю, коли перший прийняв рішення про закупівлю російських ЗРК С-300, а остання виявила велику заінтересованість до них), а також антиреклама озброєння основних конкурентів, насамперед російського.
Разом з тим значну роль у цьому плані продовжують відігравати і такі фактори, як:
° успіх сил анти іракської коаліції у війні в Перській затоці, що дало змогу США значно підсилити свої військово-політичні та військово-технічні зв'язки з державами близькосхідного регіону, який залишається одним із найбільш потужних ринків ОВТ;
° наявність у США розвинутої системи після продажного обслуговування та ремонту експортованих ОВТ, що дає можливість забезпечувати безпосередні постачання запасних частин і надавати всебічну допомогу на місцях при експлуатації техніки та підготовці фахівців;
а активне й уміле використання американськими експортерами ОВТ комплексних угод щодо збуту своєї продукції, якими передбачається надання замовникам не тільки виготовлених зразків зброї, а й різних додаткових послуг (зокрема передача технологій, створення нових спільних підприємств, інвестиції в розвиток інфраструктури, взаєморозрахунки за експорт озброєння постачання-ми місцевих товарів);
а вищий, аніж в інших експортерів, рівень фінансування військових НДДКР і програм закупівлі ОВТ для національних збройних сил, що дає змогу США розробляти та випускати озброєння, більш досконале, ніж в основних конкурентів.
Останнім часом російські компанії - експортери ОВТ застосовують як раніше використовувані форми, так і деякі нові, характерні саме для нинішнього етапу. До найбільш розповсюджених з них можна віднести продаж нових зразків ОВТ. Ця форма діяльності на світових ринках завжди була основним джерелом одержання коштів. Незважаючи на складне становище в оборонно-промисловому комплексі, підприємства ОПК Росії докладають багато зусиль для того, щоб розробити нові та модернізувати в ході серійного виробництва раніше створені зразки ОВТ. У зв'язку з тим, що Міністерство оборони РФ не має грошей на закупівлю нових зразків, нові розробки, як правило, пропонуються на продаж.
За даними Міністерства економіки Росії, найвищий експортний потенціал мали нові та модернізовані літаки МИГ-29, МИГ-31 і Су-27, повітряні танкери ИЛ-78М, бойові вертольоти Ка-50, Ми-28, Ми-35, транспортні вертольоти Ми-8, Ми-17, Ми-26, зенітно-ракетні системи С-ЗООПМУ-1 і С-ЗООВ, ЗРК "Бук", "Тор-1М" та "Игла", зенітний гарматно-ракетний комплекс "Тунгуска", реактивні системи залпового вогню "Смерч", "Ураган", танки Т-72, Т-80, Т-90, бойові машини піхоти БМП-2, БМП-3, засоби АСУ, зв'язку, радіоелектронної боротьби (РЕБ), стрілецька зброя, інше озброєння [3].
Росія також практикує угоди про постачання ОВТ для покриття державного боргу. Так, із загальної суми експорту ОВТ у 1996 р., що дорівнювала 3,5 млрд дол, частина постачань у рахунок погашення боргів складала 800 млн дол. На початок 1996 р. загальний державний борг Росії сягав 129,4 млрд дол. Угоди типу "ОВТ для погашення боргу" є одними з характерних аспектів того, що можна назвати "новаторським фінансуванням". В
Loading...

 
 

Цікаве