WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Структура та стратегії розвитку інформаційного комплексу ООН - Реферат

Структура та стратегії розвитку інформаційного комплексу ООН - Реферат

Чолганської 1977р., в якій вона проводить аналіз публікацій ООН та її спеціалізованих установ з 1945 по 1975 роки. У книзі узагальнений і систематизований весь комплекс цих публікацій як важливих джерел для вивчення міжнародних відносин, а також історії і політики окремих країн. Аналізуються публікації ООН загального характеру, спеціальні публікації по соціально-економічних питаннях, включаючи доповіді і дослідження Департаменту по соціально-економічних питаннях, а також публікації ЮНЕСКО. Зокрема, один з підрозділів стосується видань ЮНЕСКО в області масової комунікації.
Про видання ООН також згадує К.Г. Борисов. У його книзі "Міжнародні Організації", у цілому присвяченій історії створення ООН і характеристиці її головних органів, повідомляються короткі дані про видання ООН, що автор розділяє на: офіційні документи і публікації по історії створення ООН; загальні матеріали про діяльність ООН, а також видання головних органів ООН; і збірники міжнародних договорів і угод. До публікацій головних органів він відносить офіційні звіти, доповнення і додатки до них. Крім того, поверхово згадується, що в структуру Секретаріату 1967р. входило Управління Публічної Інформації.
Досліджуючи проблеми інформації в міжнародних організаціях Ю.Б. Кашлев зазначає, що потому, як обмін інформацією набував масового характеру, ця тема ставала предметом розгляду і в міжнародних організаціях, першою з яких став Всесвітній Поштовий Союз. Потім її так чи інакше торкалися Міжнародний Союз Електрозв'язку та Ліга націй. Сьогодні інформаційна проблематика розглядається в більшості всесвітніх організацій. В ООН це відбувається у трьох напрямках: найважливіші аспекти підіймаються на сесіях ГАООН, де приймаються відповідні резолюції; існує спеціальний підрозділ ООН - Департамент Публічної Інформації (ДПІ), що, на думку дослідника, в основному займається пропагандою діяльності ООН; та існує Комітет ООН з інформації, який розглядає відносини між державами в цій області.
Серйозне дослідження міжнародного обміну інформацією з правової точки зору провела Єрмішина Є.В. В своїй книзі "Международный обмен информацией" серед документів, що регламентують цей обмін вона виділяє декілька резолюцій ООН, зокрема, резолюцію ГАООН 110 (ІІ) "Меры, которые должны быть приняты против пропаганды и поджигателей новой войны" та 127 (ІІ) "Ложная и извращенная информация" (1947р.). Крім цього, вона відносить до регламентуючих декілька декларацій, що містять положення про інформацію, а саме: Декларація ООН про соціальний прогрес і розвиток 1969р. та Декларація ООН про проголошення нового міжнародного економічного порядку 1974р. Окреслюється важливий вклад ООН в розробку принципів діяльності ЗМІ, заборони пропаганди війни та агресії та основні документи з цього приводу. Авторка вважає, що з появою концепції Нового Міжнародного Інформаційного Порядку питання інформації почали привертати до себе все більшу увагу, що відобразилось і на діяльності ООН: вона зайняла центральне місце в боротьбі за викорінення нерівноправ'я в міжнародному обміні інформацією та створенні нових основ міжнародних відносин в цій області. В цілому, В.Є. Єрмішина розглядає інформаційну роботу в системі ООН з точки зору протистояння двох блоків та з акцентом на правові питання.
Також з правової точки зору в своїй роботі розглядає проблеми інформаційного обміну А.В. Кортунов. Він висвітлює принципи та норми міжнародного права, що діють, зокрема, в інформаційній області всеосяжної світової безпеки. Ідея необхідності розвитку принципів міжнародної інформаційної діяльності втілилась в безліч документів ООН, серед яких особливо виділяються: Декларація про розповсюдження серед молоді ідеалів миру, взаємної поваги та взаєморозуміння між народами 1965р., що вказує на велику роль ЗМІ у справі знайомства молоді з роллю ООН в якості інструменту підтримки миру та сприяння міжнародному взаєморозумінню; Декларація про неприпустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи країн 1981 р., яка закликає країни утримуватися від ворожої пропаганди.
Якщо в інформаційному плані досліджувати питання превентивної дипломатії як форми миротворчості ООН, то треба відзначити дослідження Л. І. та Ю. С. Скороход, які зазначають, що важливою формою функціонування механізму превентивної дипломатії є необхідність отримання своєчасної і точної інформації як основи для наукового прогнозування виникнення нових конфліктних зон у світі та визначення напрямів еволюції певних конфліктів та криз. Великомасштабні зміни, що відбулися на території колишнього СРСР, показали неефективність існуючої системи збору, аналізу інформації та прогнозування. Світове співтовариство, і зокрема ООН, мають врахувати відповідні уроки, щоб уникнути непередбачених потрясінь у майбутньому, а також закласти міцну основу для проведення активної превентивної дипломатії. Підкреслюючи, що для підвищення ефективності роботи в сфері комунікацій було потрібно спрощення існуючих численних інформаційних систем та попередження дублювання їх функцій, автори відзначають, що це було досягнуто шляхом підпорядкування діючих систем аналізу та збору інформації безпосередньо Департаменту з політичних питань. У результаті реформування обмін інформацією з питань підтримання миру набув всеохоплюючого характеру.
О.В. Балдинюк дослідив гуманітарний аспект діяльності ООН у контексті врегулювання збройних конфліктів. Він зазначає, що ООН розробила оновлену систему підходів у гуманітарній сфері, яка базується, зокрема, на "принципі розвитку гуманітарної співдії із міжурядовими і неурядовими організаціями, використання їх переваг (вплив на ЗМІ і громадську думку тощо) для досягнення гуманітарних цілей". На початку 1990-х була впроваджена нова система гуманітарних механізмів, одною з ланок якої є інструменти інформаційного забезпечення гуманітарної діяльності - Мережа допомоги, Система раннього гуманітарного попередження, регіональні інформаційні мережі. У 1997р. Гуманітарні механізми ООН вступили у чергову фазу вдосконалення, головним завданням якого є перемістити акценти координації на польовий рівень, посилити координацію, залучити польові структури до процесу прийняття рішень і збільшити їх роль у аналізі і стратегічному плануванні. Один з головних висновків дослідника в тому, що проведення гуманітарних силових акцій під егідою ООН необхідно супроводжувати активною пропагандистською компанією по інформуванню місцевого населення про цілі і завдання миротворчих контингентів.
Одне з найвагоміших досліджень на терені колишнього СРСР діяльності ООН в області інформації провів російський вчений Ю. К. Денісов. Він підкреслює, що інформація стала найважливішим елементомнаціонального розвитку будь-якої держави. Більш того, давно перейшовши національні кордони, проблеми ЗМІ набули гострого міжнародного характеру, стали предметом ділових обговорень, дискусій, вироблення важливих документів в ООН, ЮНЕСКО, на нарадах хельсінкського процесу.
Нерівність розвитку країн з точки зору можливостей ЗМІ і комунікацій істотно збільшується прогресуючою у світі неграмотністю та убогістю. Цю ситуацію можна змінити на краще тільки спільними, об'єднаними зусиллями усього світового співтовариства держав. Для цього життєво необхідні їх широке й ефективне співробітництво. Ю. К. Денисов слушно зазначає, що в цій ситуації на перший
Loading...

 
 

Цікаве