WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Міжнародне право інформаційної безпеки - Реферат

Міжнародне право інформаційної безпеки - Реферат

комерційних установ та приватних банків даних. Інформаційна безпека охоплює широкий спекр проблем, зокрема проблем доступу, конфіденційності, наявності і збереження інформації у процесі обробки. Недостатній захист інформаційних ресурсів та ІКТ-систем, що мають життєво-важливе значення для національної безпеки держав, розглядається і як загроза міжнародної безпеки. Ці загрози неможливо класифікувати виключно як цивільні або військові, ІКТ можуть бути використані окремими особами, терористичними організаціями та злочинними угрупуваннями, тому міжнародне співтовариство має сконцентруватися на захисті інформаційних ресурсів та інформаційних систем. Польща виступає за ефективне і багатостороннє міжнародне співробітництво, розробку нових законодавчих актів та за жорстке виконання чинного внутрішнього законодавства.
На міжнародному рівні було запропоновано підтвердити керівну роль ООН щодо розробки міжнародних принципів інформаційної безпеки, сприяти координації діяльності міжрегіональних та регіональних структур з попередження злочинного використання ІКТ. На національному рівні визначено за доцільне прийняти відповідні закони, зокрема про захист секретної інформації, приватної інформації в процесі автоматизованої обробки даних, встановити кримінальну відповідальність за руйнування, модифікацію та викрадення комп'ютерних даних, або передачі інформації щодо питань національної безпеки, безпеки ІКТ-систем та функціонування органів державної влади, укласти двосторонні міжнародні угоди (Польща веде переговори з ФРН, Угорщиною, Словаччиною, Україною, Францією, Естонією) про захист інформації щодо медичних даних, інтелектуальної власності, наукових досліджень від будь-якого несанкціонованого втручання, включаючи незаконні банківські та фінансові операції.
Іорданія, Катар також підтвердили необхідність розробки міжнародно-правових принципів щодо інформаційної безпеки, включивши до переліку загроз: "шпіонаж" (попередження несанкціонованого доступу до змісту ІКТ-систем); "саботаж" (попередження часткового або повного знищення ІКТ-систем); "підробку" (попередження підробки інформації в глобальному кіберпросторі). Від імені урядів цих держав було запропоновано ухвалити концепцію міжнародної інформаційної безпеки і сприяти підтриманню системи сталого миру.
Найбільш розгорнута відповідь на вербальну ноту від Генерального секретаря ООН та пропозиції надійшли від Російської Федерації, що представила на розгляд Асамблеї типологію термінів (інформаційний простір, інформаційні ресурси, інформаційні війни, інформаційна зброя, інформаційна безпека, загрози інформаційної безпеки, міжнародна інформаційна безпека, неправомірне використання ІКТ-систем та ресурсів, несанкціоноване втручання в ІКТ-системи та ресурси, критично важливі структури, міжнародний інформаційний тероризм, міжнародна інформаційна злочинність) та принципи взаємодії держав у сфері міжнародної інформаційної безпеки. Серед них:
Принцип 1.
1. Діяльність кожної держави та інших суб'єктів міжнародного права в міжнародному інформаційному просторі повинна сприяти загальному соціальному та економічного розвитку і здійснюватися таким чином, щоб відповідати завданням підтримання сталого миру і безпеки, суверенних прав інших держав, інтересам безпеки, принципам мирного врегулювання спорів та конфліктів, незастосування сили, невтручання у внутрішні справи, поваги до прав і свобод людини.
2. Така діяльність повинна відповідати праву кожного шукати, отримувати та поширювати інформацію та ідеї, як це зафіксовано у документах ООН, з врахуванням того, що таке право може бути обмежене законом з метою захисту інтересів національної безпеки кожної держави.
3. При цьому кожна держава та інші суб'єкти міжнародного права повинні мати рівні права на захист своїх інформаційних ресурсів та критично важливих структур від неправомірного використання; несанкціонованого інформаційного втручання і можуть сподіватися на підтримку світового співтовариства в реалізації цих прав.
Принцип 2.
Держави повинні прагнути до обмеження загроз у сфері міжнародної інформаційної безпеки і з цією метою утримуватися від:
1. розробки, створення і використання засобів впливу і завдання шкоди інформаційним ресурсам і системам іншої держави ;
2. спрямуваного інформаційного впливу на критично важливі структури іншої держави;
3. інформаційного впливу з метою руйнування політичної, економічної та соціальної системи інших держав і задля дестабілізації суспільства;
4. несанкціонованого втручання в інформаційно-телекомунікаційні системи та інформаційні ресурси, їх неправомірне використання;
5. дій, що сприяють домінуванню і контролю в інформаційному просторі;
6. протидії доступу до новітніх ІКТ, створення умов технологічної залежності у сфері інформатизації як загрозу іншим державам;
7. заохочення дій міжнародних терористичних, екстремістських і злочинних угрупувань, що загрожують інформаційним ресурсам та критично важливим структурам інших держав;
8. розробки та ухвалення планів, доктрин, які передбачають ведення інформаційних воєн, здатних спровокувати гонку озброєнь, а також викликати напруженість у відносинах між державами і самих інформаційних воєн;
9. використання ІКТ проти основних прав і свобод людини, які реалізуються в інформаційній сфері;
10. транскордонного поширення інформації, яка суперечить принципам і нормам міжнародного права, а також внутрішньому законодавству конкретних країн;
11. маніпулюванню інформаційними потоками, дезінформації та засекречування інформації з метою викривлення психологічного і духовного середовища суспільства, ерозії традиційних культурних, моральних та етичних і естетичних цінностей;
12. інформаційної експансії, монополії в національних інформаційних системах інших держав, включаючи умови їх функціонування в міжнародному інформаційномупросторі.
Принцип 3.
ООН та її спеціалізовані установи сприятимуть міжнародному співробітництву, метою якого є обмеження загроз у сфері міжнародної інформаційної безпеки і формування відповідної міжнародно-правової бази для:
1. визначення ознак та класифікації інформаційних воєн;
2. визначення ознак і класифікації інформаційних озброєнь і засобів відповідного призначення;
3. обмеження обігу інформаційних озброєнь;
4. заборону розробки, поширення і використання інформаційної зброї;
5. попередження загрози виникнення інформаційної війни;
6. визнання безпеки застосування інформаційної зброї щодо критично важливих структур як зброї масового ураження;
7. створення умов для рівноправного і безпечного міжнародного інформаційного обміну на основі загальновизнаних норм і принципів міжнародного права;
8. попередження використання інформаційних технологій і засобів впливу на суспільну свідомість з метою дестабілізації суспільства і держави;
9. розробки процедури взаємного інформування та попередження транскордонного несанкціонованого інформаційного впливу;
10. створення системи міжнародного моніторингу для відстеження загроз в інформаційній сфері;
11. створення міжнародної системи сертифікації технологій і засобів інформатизації і телекомунікацій (в тому числі програмно-технічних) щодо гарантій їх інформаційної безпеки;
12. створення механізму контролю виконання умов режиму міжнародної інформаційної безпеки;
13. створення механізму врегулювання конфліктних ситуацій у сфері інформаційної безпеки;
14. розвитку систем міжнародної взаємодії правоохоронних органів з попередження і припинення правопорушень в
Loading...

 
 

Цікаве