WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Проблеми ефективності миротворчої діяльності ООН - Реферат

Проблеми ефективності миротворчої діяльності ООН - Реферат

спеціальними міжнародними угодами.
Особливу увагу при підготовці до миротворчої операції слід приділяти питанням стандартизації та облаштування миротворчих сил. Оскільки, майже всі операції нового тисячоліття будуть справою коаліцій, то головною передумовою їх успішного проведення є досягнення оперативної та технічної сумісності. Забезпечення та застосування Збройних Сил України суттєво відрізняється від прийнятого в НАТО та ряді інших західних держав. Технічна сторона згаданого питання є не менш складною: озброєння і військова техніка (ОВТ) держав-членів НАТО і держав-партнерів, у тому числі й України, у більшості випадків несумісні.
Для досягнення сумісності, яка б забезпечувала мінімально необхідний рівень взаємодії між військовими контингентами різних країн, доречно визначити такі основні пріоритетні засоби, що підлягають стандартизації:
· засоби зв'язку і системи управління військами;
· АСУ та системи радіолокаційного упізнавання "свій-чужий";
·авіаційна техніка;
· бронетанкова техніка;
· ракетно-артилерійська і стрілецька зброя;
· інженерна техніка;
· засоби хімічної і радіаційної розвідки і дозиметричного контролю.
Поряд з оцінкою сумісності ОВТ необхідно враховувати зокрема, сумісність матеріалів і засобів заправки, мастил; апаратури й устаткування для перевірки і контролю, технічного обслуговування тощо. Для досягнення технічної сумісності ОВТ країн-членів НАТО і країн-партнерів необхідно спрямувати зусилля на модернізацію наявних зразків озброєння і військової техніки, що забезпечить нормальну взаємодію з аналогічною технікою НАТО.
Суттєвими проблемами досягнення взаємосумісності для підрозділів та штабів Збройних Сил України залишаються брак коштів та труднощі в засвоєнні спеціальної термінології, яка застосовується в НАТО.
Всі ці проблеми, потребують вирішення в майбутньому, у тому числі у ході реалізації "Процесу планування та огляду сил" (ППОС/РАКР). Цей процес було започатковано на Брюссельському самміті НАТО у 1994 р. в рамках Програми ПЗМ з метою надання державам-партнерам можливості для визначення та проведення підготовки сил, здатних діяти спільно з державами-членами НАТО, а також створення механізму для обміну інформацією з питань оборонного та бюджетного планування. Незважаючи на певні труднощі, Україна намагається бути активним учасником Процесу. Про це свідчить рішення нашої держави взяти активну участь у III-му етапі Процесу, який розпочався навесні 1999 року.
Основна особливість цього етапу полягає у переході від досягнення сумісності на тактичному рівні до співпраці спрямованої на забезпечення прозорості в питаннях оборонного планування, застосування та розвитку збройних сил на оперативному та стратегічному рівні. Для цього замість Цілей взаємосумісності запропоновані Цілі партнерства, які покликані закріпити та розвинути успіх у галузі досягнення взаємосумісності, що був досягнутий під час попередніх етапів реалізації Цілей взаємосумісності. Однак, додатково до вирішення цих завдань, Цілі партнерства заохочують держави члени ППОС/РАКР надавати для участі в програмі ПЗМ (насамперед в миротворчих операціях) нові сили та засоби.
Процедури планування в рамках ППОС/РАКР максимально наближені до тих, які застосовуються в НАТО. Зокрема, вирішено перейти до планування на шестирічний період. Крім того, з огляду на членство в ППОС/РАКР країн, які беруть участь в оборонному плануванні ЗЄС, передбачені заходи щодо досягнення сумісності та прозорості в процедурах планування НАТО та ЗЄС.
Узгодження та затвердження нових Цілей Партнерства, розроблених з урахуванням досвіду проведення миротворчих операцій на території Боснії та Герцеговині і в Косово, відбулося в травні 2000 р. З 58 запропонованих Цілей для відпрацювання або вивчення були прийняті 51, з яких 34 були відібрані для безпосереднього опрацювання та 17 - для вивчення.
20 листопада 2000-го року Міністром оборони України був затверджений "План досягнення Цілей партнерства силами та засобами Збройних Сил України, виділеними для участі у третьому етапі Процесу планування та оцінки сил на 2000-2006 рр.", який визначає такі основні завдання Збройних Сил України на цьому етапі:
- досягнення необхідного рівня взаємосумісності з країнами НАТО та країнами-партнерами в рамках визначених Цілей партнерства;
- максимальне врахування досвіду досягнення Цілей партнерства у практиці реформування Збройних Сил України;
- підвищення якості взаємодії з підрозділами країн-членів НАТО та країн-партнерів під час участі в операціях з підтримання миру, операціях з пошуку та рятування, операціях з надання гуманітарної допомоги;
- вдосконалення навчально-полігонної бази Збройних Сил України для підготовки миротворчих підрозділів.
Пріоритетними напрямами роботи на третьому етапі вважаються:
- мовна підготовка;
- вивчення штабних процедур НАТО;
- досягнення взаємосумісності з питань організації управління підрозділами, виділеними для участі у програмі ПЗМ;
- досягнення необхідного рівня взаємосумісності у плануванні, організації та проведенні тилового і технічного забезпечення цих підрозділів;
- досягнення відповідного рівня взаємосумісності засобів захисту від зброї масового знищення підрозділів, виділених для участі у програмі ПЗМ.
Досвід участі у спільних миротворчих операціях та виконання підрозділами і військовослужбовцями Збройних Сил України окремих миротворчих завдань дозволяє зробити такі висновки щодо основних тенденцій сучасного миротворчого процесу:
o при виконанні миротворчих завдань національні контингенти діють у складі коаліційних угруповань військ (сил);
o миротворча діяльність спричиняє все більший вплив на трансформацію положень воєнних доктрин та уточнення завдань збройних сил;
o рішення на застосування миротворчих сил повинні передбачати проведення комплексу заходів, спрямованих на забезпечення готовності відповідних підрозділів до виконання завдань за призначенням та визначати порядок взаємодії з представниками інших відомств України (МВС, МНС та МЗС);
o миротворча діяльність виступає каталізатором розвитку співробітництва держав у воєнній сфері.
Участь підрозділів Збройних Сил України в миротворчих операціях під егідою ООН та ОБСЄ є доцільною та корисною, оскільки надає можливість сприяти зміцненню миру та стабільності; ознайомитися з досвідом інших держав в галузі оборонного планування та реформування збройних сил; набути досвіду спільних дій з силами НАТО та держав-партнерів у ході миротворчих операцій; підвищити міжнародний авторитет Збройних Сил України.
Loading...

 
 

Цікаве