WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Зовнішня торгівля і зовнішньоторгівельна політика України - Курсова робота

Зовнішня торгівля і зовнішньоторгівельна політика України - Курсова робота

країни Азії (7,5%), а імпортерами - країни Америки (26,5%), ЄС (23,9%), СНД (20,3%).
В цілому, український ринок послуг ще недостатньо розвинутий, на ньому досить вузький спектр секторів, у яких спостерігається активність і розвиток.
Україна має перспективи для розвитку таких секторів послуг, як:
- послуги зв'язку (телекомунікаційні, аудіовізуальні),
- фінансові послуги, у тому числі банківські і страхові,
- транспортні послуги (морський, річковий, авіаційний, космічний, автомобільний, залізничний, трубопровідний транспорт),
- комп'ютерні та пов'язані з ними послуги,
- науково-дослідницькі послуги,
- будівельні та пов'язані з ними інженерні послуги,
- послуги туризму,
- послуги, пов'язані з охороною здоров'я.
У секторах телекомунікаційних і фінансових послуг вагоме значення має наявність капіталів. У сфері фінансових послуг діє значна кількість відносно невеликих банків. Слабкість інститутів фінансового посередництва та інфраструктури у секторі телекомунікацій створює перешкоди для економічного зростання, не сприяє швидкому запровадженню новітніх технологій. Іноземні інвестиції у ці сектори можуть принести більш перспективні, економічні нові технології.
Україні, як транзитивній державі, необхідно приділяти більшу увагу, крім трубопровідного транспорту, розвитку інших видів транспортних послуг. Завдяки технологічним можливостям та потенціалу в галузях літакобудування і суднобудування, Україна має хороші перспективи у розвитку додаткових транспортних послуг, пов'язаних з розвитком і обслуговуванням.
Україна має також значний науково-технічний потенціал та напрацювання у багатьох наукоємних галузях (літако- і ракетобудування, супутниковітехнології, інформатика, біотехнології тощо). Розвиток секторів комп'ютерних, науково-дослідницьких та пов'язаних з ними послуг сприятиме стимулюванню технологічного прориву у різних секторах економіки, розширенню використання інформаційних технологій, розвитку національної інформаційної структури.
3.3.Лібералізація зовнішньої торгівлі. Заходи й інструменти політики обмеженого протекціонізму
Лібералізація зовнішньої торгівлі в усіх постсоціалістичних трансформаційних економіках має дуже велике значення. Від неї залежить вирішення низки важливих проблем економічного розвитку, зокрема:
- розвиток адаптивних можливостей народногосподарської структури до цін світового ринку, що позитивно впливають на формування раціональної структури народного господарства;
- лібералізація має властивість інтенсифікувати конкуренцію на внутрішньому ринку, а це сприяє розмиванню існуючих у перехідній економіці монопольних структур;
- вільна торгівля дає змогу розширити складові сукупного попиту , що стимулює зростання сукупної пропозиції та зумовлює економічне зростання в країні загалом;
- створюються передумови для вияву фактора надлишковості, який, ґрунтуючись на обміні результатами науково-дослідних робіт, дає змогу мінімізувати витрати ресурсів завдяки усуненню дублювання наукових розробок у різних країнах;
- на основі фактора надлишковості відбувається формування додаткового технологічного ефекту, який має місце й у виробництві товарів.
Таким чином, з лібералізацією зовнішньоторгівельних відносин відкриваються можливості економічного та науково-технічного прогресу суспільства, його розвиту як інтегрованого елемента світогосподарських зв'язків.
Перші важливі кроки щодо лібералізації зовнішньої торгівлі було зроблено в Україні у 1993 р. Зокрема, Єдиним митним тарифом України, що набрав чинності в січні 1993р., запроваджувалися ставки імпортного мита на рівні 0-10% на більшість товарних позицій. Лише незначна частина товарів обкладалася за ставками 15-30%, а максимальний їх рівень становив 50% (алкогольні ті тютюнові вироби). При цьому товари, які імпортувалися з країн, що розвиваються, митом не обкладалися, а товари з промислово розвинутих країн оподатковувалися за пільговими ставками. було скасовано чимало кількісних експортних обмежень. Виняток становили товари, що підлягають експортним обмеженням у рамках міжнародних угод. Водночас заходи щодо лібералізації зовнішньоторгівельної діяльності практично не вплинули на проведення операцій з імпорту товарів. Захисні заходи для імпорт4у не тільки збереглися, а й по деяких товарних групах навіть посилилися.
В умовах системної кризи багато імпортних товарів витіснили споживання якісніших, але дорожчих вітчизняних товарів, і тому, перехідна економіка України стала відчувати додатковий тиск від лібералізації зовнішньої торгівлі, що загрожувало знищенням вітчизняного виробництва. А якщо країна має певні конкурентні переваги, то вона зацікавлена у здійсненні політики фритредерства у відповідних сферах, інакше необхідна політика протекціонізму. Щодо України, яка відстає в техніко-технологічному розвитку, то її зовнішньоторгівельна політика повинна будуватися з урахуванням двох обставин:
- з одного боку, ринки споживчих товарів, що можуть бути об'єктами політики протекціонізму практично завжди;
- з іншого - ринки інвестиційних товарів. Протекціоністські заходи щодо цих товарів повинні бути вибірковими, так як, по-перше, ці товари визначають конкурентні переваги країни; по-друге, інвестиційні товари користуються обмеженим попитом; по-третє, ринки таких товарів відчутно реагують на зміну господарської кон'юнктури.
Взагалі, протекціонізм і торговельні преференції потребують обережного використання і гнучкості зовнішньоекономічної політики. Вони повинні бути пристосовані до конкретних умов господарського моменту і бути готовими згорнутися із зміною обставин. Отже, тимчасовий захист трансформаційної економіки від міжнародної конкуренції цілком обґрунтований. Державна протекція робить можливим процес пристосування рівня і структури національної економіки до раціонального використання наявних економічних ресурсів.
Інструменти політики протекціонізму об'єднують у дві групи: тарифні та нетарифні. Основу тарифних інструментів становить митний тариф. Митний тариф у практичній економічній політиці - це систематизований перелік мит, якими обкладаються товари при імпорті або експорті з даної країни.
Ліберальний режим Єдиного митного тарифу 1993р. проіснував недовго, так як за 5 років така митна політика дестабілізувала зовнішню торгівлю. Тому, у 1999р. завершено підготовку проекту нового Єдиного митного тарифу, який складається з 21 розділу і охоплює 27 груп товарів. Він створений на сучасній Гармонізованій системі опису і кодування товарів, яку покладено в основу Української класифікації товарів.
За проектом нового Єдиного митного тарифу 78% всіх тарифних ставок класифікуються як адвалерні, 18%- як специфічні, 4%- як комбіновані. Найвищі ставки мита встановлено на сільськогосподарську та харчову
Loading...

 
 

Цікаве