WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Україна у системі світогосподарських зв'язків - Реферат

Україна у системі світогосподарських зв'язків - Реферат

ресурсномісткі товари (папір і картон, верхній чоловічий одяг з текстилю), а також товари, виробництво яких ґрунтується на використанні низькокваліфікованої робочої сили і технологій низького рівня (вироби з кольорових металів, інструменти для ручних і машинних робіт).
Лише три групи динамічних товарів, які фігурують у статистиці вітчизняного експорту, виробляються у високотехнологічних галузях - телекомунікаційне обладнання та частини до нього; літаки, авіаційне обладнання та його комплектуючі; прилади для вимірювання і контролю. У 2002 р. експорт цих товарів становив 276,74 млн. дол. Таким чином, у структурі українського експорту високотехнологічна динамічна продукція займає лише 1,5%.
Більш оптимістичний вигляд має ситуація з вітчизняним експортом сільськогосподарської продукції. Серед сільськогосподарських продуктів, віднесених ЮНКТАД до динамічних, Україна є великим постачальником шоколаду (7-ме місце у рейтингу динамічних сільськогосподарських продуктів); твердих сирів і сиру (відповідно, 20-те місце); алкогольних напоїв (13-те місце); тютюнових виробів (6-те місце); зернових продуктів (3-тє місце); свіжих овочів (14-те місце); виробів з фруктів і цукру (18-те і 5-те місця). Ці товари мають високу еластичність попиту за доходом і генерують значну додану вартість. У 2002 р. український експорт динамічних продовольчих товарів становив 459,24 млн. дол. (або 13,5% українського експорту сільськогосподарської продукції та продукції харчової промисловості).
4. Інвестиційно-інноваційна діяльність в Україні
Найвагомішими структурними дисбалансами національної інноваційної системи, що створюють перешкоди для масштабного поширення нововведень, є низька інноваційна активність вітчизняного підприємницького сектора; розпорошеність державного фінансування НДДКР і відсутність чітких пріоритетів техніко-економічного розвитку; слабкий розвиток малого інноваційного бізнесу; відсутність інституту "довгих грошей" у фінансово-кредитній системі України; низький рівень розвитку науково-технічної інфраструктури.
Інноваційна діяльність поки що не стала невід'ємною складовою підприємницької діяльності в Україні. Питома вага інноваційно активних підприємств рік у рік знижується. У 2004 р. частка інноваційних витрат вітчизняних підприємств у загальній сумі операційних витрат на виробництво продукції (виконання робіт, надання послуг) становила лише 1,4%, а реалізація ними інноваційної продукції - 18,8 млрд. грн. (або 5,8% загальних обсягів продажів промислової продукції). Такий стан справ відповідним чином позначається на темпах структурних змін і зумовлює загальну траєкторію техніко-економічного розвитку.
Українські підприємства майже не займаються науково-технічними розробками довгострокового характеру, а основним замовником наукових робіт виступає держава. Механізми взаємодії виробничих підприємств з науково-дослідними організаціями практично не діють. За роки трансформації кількість заводських лабораторій та конструкторських бюро підприємств істотно скоротилася.
Актуальною, як і багато десятиріч тому, залишається проблема низького рівня комерціалізації наукових досліджень і доведення їх результатів до виробництва. Щороку в Україні виконується понад 60 тис. науково-технічних розробок, однак тільки близько 16% завершених науково-технічних розробок втілюється на практиці16. Такі процеси, з одного боку, відображають відірваність тематики наукових досліджень від практичних проблем, а з іншого - свідчать про низький попит суб'єктів господарювання на результати науково-технічної діяльності.
Нагромадженню кризових явищ у високотехнологічних галузях і наукомістких виробництвах істотно сприяють деформації фінансово-кредитної системи України, однією з яких є недієздатність системи "довгих грошей". Приватні підприємці прагнуть одержання максимальних прибутків у найкоротші строки, а тому не виявляють заінтересованості в інвестуванні високотехнологічних виробництв, які характеризуються тривалими строками окупності коштів, потребують значних вкладень і породжують високі ризики. Нинішній обсяг інвестицій у технологічні інновації не здатний забезпечити широкомасштабний інноваційний прорив в економіці і не сумісний з реальними потребами в технологічному оновленні виробництва та розширенні номен-клатури принципово нової продукції.
Певну роль у нагромадженні кризових явищ у сфері інноваційної діяльності в Україні відіграла і політика штучного заниження вартості національної грошової одиниці. Відомо, що в ринковій економіці стимулами до інновацій виступають зменшення виробничих витрат і здобуття конкурентних переваг на ринку в умовах зниження прибутковості традиційних виробництв. Проте в умовах України саме ці виробництва, у зв'язку з наявністю зовнішнього попиту і заниженістю обмінного курсу, дають найбільший прибуток, оскільки вартість вхідних матеріалів і робочої сили для підприємств-експортерів штучно занижується. Таким чином, ринкові сигнали направляють вільний капітал в експортоорієнтовані, а не у високотехнологічні галузі економіки. На відміну від України, в розвинутих країнах обмінні курси перебувають на рівні, наближеному до ПКС, внаслідок чого експортери цих країн позбавлені штучних цінових переваг. Для зниження власних витрат і підтримання своєї конкурентоспроможності виробники змушені постійно вдосконалювати виробничий процес, впроваджувати нові технології, підвищувати якість продукції. Такий механізм сприяє повсюдному поширенню інновацій і утримує розвинуті країни на передньому краї НТП.
Особливої актуальності набувають завдання розвитку провідних галузей нового технологічного укладу - мікроелектроніки та інформаційних технологій. У сучасному світі виробництво мікроелектронних пристроїв і розробка інфор-маційних систем виконують роль базису для налагодження виробництв нового устаткування і впровадження новітніх технологій в усіх галузях економіки. Частка витрат на мікроелектронні пристрої у вартості нового устаткування коливається від 20 до 85%, а купівлі електронних виробів на внутрішньому ринку США за вартістю удвічі перевищують купівлі автомобілів і в 1,5 раза - нафти.
Останнім часом сектор інформаційних технологій в Україні демонструє ознаки пожвавлення, однак її мікроелектронна промисловість за роки трансформації остаточно деградувала. Тим часом відсутність у нас власного виробництва мікроелектронних пристроїв у поєднанні з низькою інноваційною культурою вітчизняних підприємців зумовлює збереження напівсировинної спеціалізації національної економіки. Крім того, внаслідок низького рівня впровадження мікроелектронних компонентів, українська промисловість має низькі показники ефективності, характеризується надзвичайно високим споживанням матеріальних і енергетичних ресурсів. На виробничих потужностях переважної більшості вітчизняних підприємств виробництво високоякісної сучасної продукції є просто неможливим.
Потреби економіки України у мікроелектронних компонентах та
Loading...

 
 

Цікаве