WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Місце україни в глобалізаційних процесах - Дипломна робота

Місце україни в глобалізаційних процесах - Дипломна робота

бачення Євросоюзом його відносин з Україною. Очевидно, що Європейський Союз не поспішає брати на себе зобов'язання відчинити двері перед Україною, натомість ще раз підтверджує, що розглядає Україну як державу, котра зробила європейський вибір і вітає українські наміри приєднатися до Європи. Таким чином, про асоційоване членство України в ЄС поки що не говориться взагалі.
Окрім цього, требаусвідомлювати, що політика Європейського Союзу сьогодні багато в чому визначається посиленням проблем безпеки, що викликані політичною нестабільністю на європейському континенті, існуючими та потенційними регіональними конфліктами. Тому за цих умов цілком природний інтерес ЄС до України має здебільшого політичний характер, а сама Україна розглядається, перш за все, як стратегічний плацдарм на європейському континенті.
На шляху України до Європейського Союзу постають певні проблеми. Так, Європейська Комісія і Всесвітній банк провели в Брюсселі конференцію країн-донорів і міжнародних організацій (загальним обсягом - більше 20), що беруть участь у співробітництві з Україною. Критично оцінивши ситуацію в країні і політику макроекономічної стабілізації, що її проводить уряд, учасники конференції підтвердили свою готовність продовжувати фінансову допомогу Україні, але за умови, що її керівництво візьме на себе зобов'язання здійснювати середньострокову програму реформ у галузі державного управління, енергетики, бюджетної і податкової політики, розвитку приватного сектора, реорганізації систем соціального забезпечення та охорони здоров'я.
Це свідчить про бажання євроструктур контролювати економічну ситуацію в Україні, нав'язувати нам своє бачення проблем та шляхи їх вирішення. Але це не означає, що нам треба відмовитися від інтеграції до Євросоюзу. Економічне співробітництво між Україною та Європейським Союзом набирає обертів, і треба підтримувати та розвивати цю тенденцію. В той же час слід усвідомлювати, що разом із позитивними, можливі й негативні наслідки входження в ЄС. Тому національна концепція співпраці з союзом потребує проведення додаткового аналізу.
Подальший розвиток відносин з ЄС потребує:
- розробки національної концепції співробітництва та інтеграції України в європейський економічний простір, що має передбачати заходи щодо розвитку експортного потенціалу, формуванню сприятливого інвести-ційного клімату, поглибленню виробничої кооперації;
- вдосконалення системи валютного регулювання експортно-імпортних операцій суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, відмови від політики штучного заниження курсу долара;
- врахування особливостей окремих країн ЄС, розвиток субрегіональних відносин, зокрема, по лінії ЧЕС;
- вдосконалення системи взаємовідносин у галузі підвищення кваліфікації спеціалістів, залучення українських фахівців до вирішення ряду актуальних проблем розвитку європейського континенту.
Особливої уваги заслуговує проблема відкритості української економіки. Не принижуючи значення відкритості економіки як необхідної складової на шляху України до європейської інтеграції, треба усвідомлювати: відкритість, як і будь-яке явище, включає не тільки конструктивні, але і деструктивні елементи. Прискорене відкриття української економіки за її сьогоднішньої деформованості та кризового стану може призвести до достатньо серйозних наслідків.
Взагалі слід враховувати, що світове господарство, інтернаціональні ринки - це галузь жорстокої конкурентної боротьби, що потребує економічних сил, великого досвіду, чіткої організації. Нічого подібного в Україні ще немає. Продовжується падіння виробництва, зменшується його ефективність, відсутній необхідний підприємницький досвід, який дав би змогу протистояти досвідченим західним та східним конкурентам.
Питання входження України, як і будь-якої країни, до ЄС - дуже складна комплексна проблема. Процес розширення Європейського Союзу трансформує практично всі сфери його діяльності, але, насамперед, впливає на розподіл внутрішніх ресурсів Союзу. Прийом нових членів так чи інакше пов'язаний із необхідністю збільшення внесків з боку найбільш розвинених країн, та зменшення обсягів допомоги найменш розвиненим. Так, за західними розрахунками, прийом до Євросоюзу країн Східної Європи коштував би йому приблизно 66 млрд. дол. на рік, тобто вимагав би збільшення бюджету ЄС вдвічі та відмову від фінансування багатьох пріоритетних проектів. За іншими оцінками, для прийому в ЄС нових членів додатково буде потрібно 150 млрд. дол. на рік, що вище всіх попередніх прогнозів.
Саме тому поряд із прихильниками розширення ЄС (Німеччина, Франція, Італія) є досить сильна опозиція цьому процесу (Іспанія, Португалія, Ірландія). Так, деякі країни - члени ЄС погрожують заблокувати процес розширення, якщо їм не нададуть гарантій збереження обсягів нинішньої фінансової допомоги.
Не применшуючи значення щодо спільного майбутнього між Україною і країнами Європейського Союзу, слід зазначити, що інтеграція до європейських структур ні в якому разі не повинна обмежувати відносини з країнами СНД та іншими країнами світу. Чим ширшими і різноманітнішими є зовнішньо-економічні зв'язки, тим, буде більш сталою економіка та економічна безпека країни.
Інтеграція України в міжнародне співтовариство супроводжується активною співпрацею з міжнародними організаціями, іншими країнами, державними і приватними установами іноземних держав. При цьому неодмінно виникають проблеми збереження національних інтересів та економічної безпеки України, які потребують свого вирішення, а отже уваги і детального аналізу.
Особлива роль у цьому процесі належить стану взаємовідносин України з міжнародними фінансовими організаціями, зокрема, Міжнародним валютним фондом. Світовим банком, Європейським банком реконструкції та розвитку.
Після проголошення державного суверенітету Україна стала на шлях радикальних економічних реформ. Проте трансформаційні процеси в Україні з самого початку почали гальмуватися глибокою системною кризою. Вже в перші роки незалежності Україна мала вкрай розбалансовану фінансову і грошову системи. За роки незалежності економічна криза ще більше поглиблювалася, переплітаючись зі структурною, платіжною та енергетичними кризами. Інфляція набула своєї найруйнівної форми - гіперінфляції.
Катастрофічно зростав зовнішній борг: за два роки (1992- 1994) він збільшився більш ніж удвічі. В той же час валовий внутрішній продукт неухильно скорочувався: в 1992 і 1993 роках він скорочувався на 17%, в 1994 році - на 23%, в наступні роки ВВП щороку скорочувався приблизно на 10%. Почала виникати реальна загроза економічній безпеці країни.
У цій ситуації Урядом України було здійснено комплекс заходів щодо отримання Україною фінансової допомоги з боку міжнародних фінансових організацій та інших офіційних кредиторів.
Міжнародний валютний фонд
Велику надію в подоланні системної кризи було покладено на бреттон-вудські фінансові інститути, і, перш за все, на Міжнародний валютний фонд як
Loading...

 
 

Цікаве